Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №748/1173/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/1173/26 Головуючий у 1 інстанції Кухта В. О.

Провадження № 33/4823/676/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Гуренка М.О., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Мороза О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мороза О.В. в інтересах

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Місцевим судом встановлено, що 12 квітня 2026 року о 20 год. 50 хв. ОСОБА_1 в с. Павлівка, Чернігівська область, Чернігівський район, по вул. Перемоги, 2-г, керувала транспортним засобом "SubaruForester", державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану сп`яніння, у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки із застосуванням приладу "Drager", результат тесту – 0,57 проміле, чим ОСОБА_1 порушила п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду захисник Мороз О.В. в інтересах ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки під час розгляду справи не було належним чином враховано порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Вказує, що після проведення огляду за допомогою приладу «Drager» ОСОБА_1 висловила незгоду з його результатом, звернувшись до працівників поліції з проханням провести повторний огляд, однак їй було відмовлено. На думку захисника, за таких обставин працівники поліції були зобов`язані направити її до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду, проте цього не зробили. Зазначає, що суд безпідставно розцінив окремі висловлювання ОСОБА_1 як згоду з результатом огляду, тоді як вона фактично не погоджувалася з показниками приладу, а працівники поліції не роз`яснили їй порядок реалізації права на проведення медичного огляду.

Також вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та акт огляду не можуть бути належними доказами, оскільки викладені в них обставини заперечувалися ОСОБА_1 , а відеозапис не містить повної фіксації подій.

Крім того, зазначає, що після складання протоколу ОСОБА_1 не була відсторонена від керування транспортним засобом, самостійно прибула до медичного закладу для проходження огляду, однак не змогла його пройти через відсутність направлення від працівників поліції.

В доповненнях до апеляційної скарги адвокат Шуляк В.М. посилається на факт незгоди ОСОБА_1 з результатами Драгера. Просив справу розглядати без його участі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Ч.7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що вчинення нею адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.

Із зазначеними висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, вважаючи його правильним, обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.

Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 розділу І передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров`я). Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

Матеріалами справи встановлено, що вина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 638961 від 12 квітня 2026 року, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним із джерел доказів, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатами тесту, рапортом поліцейського ДПП від 12.04.2026 року, довідками начальника ВАП УПП в Чернігівській області від 13.04.2026 року та відеозаписом, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, що на відеозаписі з бодікамери зафіксовано, що о 20-59 поліцейській повідомляє ОСОБА_1 про виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння. Вона оспорює лише тремтіння рук. Одразу о 21-00 поліцейський пропонує їй пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у лікаря-нарколога. Вона погоджується пройти огляд на місці. О 21-09 ОСОБА_1 сама обирає мундштук для приладу та о 21-11 проводиться тест, який показує 0,57 проміле. ОСОБА_1 запитує чи багато це і після ствердної відповіді від поліцейських просила продути ще раз. На кілька питань поліцейського чи згодна вона з результатами о 21-12 вона повідомляє, що згодна і просить швидше, бо в неї собака в машині.

Отже, на відеозаписі чітко зафіксована згода ОСОБА_1 з результатами огляду.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час огляду на стан алкогольного сп`яніння порушень поліцейськими допущено не було, а тому підстав для закриття справи немає.

Переглянутий в судому засіданні відеозапис події містить належні та допустимі відомості щодо згоди ОСОБА_1 з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння,

Згоду ОСОБА_1 з результатами Драгера в тому числі підтверджує й акт огляду на стан сп`яніння та підпис правопорушника в ньому.

Крім того, на відеозаписі ОСОБА_1 підтвердила, що перед керуванням транспортним засобом вживала алкогольні напої, а саме випила бокал шампанського. Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи та відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є допустимими доказами.

Відеозаписи відповідають вимогам п.5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженоїнаказом МВС України 18.12.2018 №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Наявні в матеріалах справи відеозаписи частина, з яких здійснена з капоту авотмобідя, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими.

Відповідно до приписів ст.251 КУпАП, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.

Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

На відеоматеріалі зафіксована подія за участі ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, що є підставою для висновку, про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Поряд з тим, суд зазначає, що під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до неї з боку зазначених осіб. Дії працівників поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає, а тому немає підстав для задоволення клопотання захисника про виклик свідків.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що перед керуванням транспортним засобом вживала два бокали шампанського, оскільки святкувала Великдень.

Захисник Мороз О.В. також зазначив, що прохання ОСОБА_1 надати інший мундштук («трубочку») свідчило про її незгоду з результатом огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер».

Колегія суддів відхиляє зазначений довід захисника як необґрунтований, оскільки саме по собі прохання про використання іншого мундштука («трубочки») не свідчить про незгоду особи з результатом огляду та не може розцінюватися як висловлення заперечень щодо результатів тестування.

Перед початком судових дебатів ОСОБА_1 заявила про відмову від захисника Мороза О.В., мотивуючи це тим, що, на її думку, він неналежним чином здійснює її захист. Захисник Мороз О.В. зазначені доводи не підтвердив.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так само не передбачена обов`язкова участь захисника (адвоката чи фахівця в галузі права) за ст.130 КУпАП. Участь у суді та користування юридичною допомогою є правом особи, а не її обов`язком.

Відповідно до постанови ВС від 04 червня 2026 рокусправа № 947/21679/23 принцип добросовісності, як загально-правова основна засада, передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки учасників судового провадження при виконанні ним своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх процесуальних прав.

Заборона чинити протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя є змістовною складовою обов`язку діяти добросовісно. Недотримання такого принципу тягне негативні процесуальні наслідки для сторони провадження, яка зловживає своїми процесуальними правами.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що зловживання правом є спотворенням правосуддя, коли той чи інший учасник судового провадження надає своїм діям видимість юридичної правильності, натомість, насправді використовує в цілях, які є протилежними тим, задля досягнення яких закон наділяє їх відповідними процесуальними правами.

Таким чином інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були б підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП, обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про призначення стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік, оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст.293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Мороза Олега Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко