Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №750/15929/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/15929/25

Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/989/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач: ОСОБА_1 , -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі - ТОВ «Діджи фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №10002025005 від 15.06.2020 у розмірі 22 155 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Інвест фінанс») (торгова марка Сashberry) та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №10002025005, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором та на виконання якого відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти в сумі 5 800 грн.

Відповідачем належним чином кредитні зобов`язання за згаданим договором не виконані.

05.09.2022 між ТОВ «ФК «Інвест фінанс» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №556/ФК-22, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Позивач указував, що згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 22 155 грн, з яких:

- заборгованості за тілом кредиту - 5 800 грн;

- заборгованість за відсотками - 16 355 грн.

Зазначав, що у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов кредитного договору №10002025005 від 15.06.2020, позивачем, який набув права грошової вимоги, на останню відому адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Інвест фінанс» до ТОВ «Діджи фінанс», із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по вказаному кредитному договору.

Наголошував, що позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.01.2026 позов ТОВ «Діджи фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №10002025005 від 15.06.2020 у розмірі 19 604 грн, 2 143,58 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 309,40 грн витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку зі спливом строків позовної давності, посилаючись на те, що позов пред`явлено після спливу строку позовної давності, який закінчився у 2023 році.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до п. 1.2. договору кредит надавався строком на 30 днів, тобто кінцевим терміном виконання зобов`язання є 15.07.2020, відповідно строк позовної давності сплив 16.07.2023.

Заявник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази та пояснення того, які саме обставини унеможливили виконання позивачем процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Указує, що позивач не повідомив ОСОБА_1 належним чином про переуступку прав вимоги.

Наголошує, що сторона позивача не надала жодного належного доказу, який би вказував на те, що саме ОСОБА_1 підписав кредитний договір.

Відповідач уважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правову допомогу є надмірно завищеною, співмірна сума, на його думку, складає 1 500 - 2 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач вказує, що починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 год. 30.06.2023, а починаючи з 24.02.2022 строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Відповідно до Закону України №4434-ІХ перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Відповідно, трирічний строк за спірним договором почне обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025 і спливе лише 04.09.2028.

Наголошує, що електронний кредитний договір укладено належним чином, відповідно до вимог законодавства. Обґрунтованість нарахування заборгованості підтверджується належними первинними документами, зокрема деталізованим розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором. Позивач не здійснював додаткових нарахувань чи штрафних санкцій після набуття права вимоги, а лише стягує суму, нараховану первісним кредитором на законних підставах.

Звертає увагу, що боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Діджи фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що:

- 15.06.2020 між ТОВ «ФК «Інвест фінанс» та відповідачем укладено договір №10002025005 про надання фінансового кредиту;

- договір укладено після впровадження дії карантину та воєнного стану, а отже, враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину з 11.03.2020 та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022, позивачем не пропущений строк позовної даності;

- у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх кредитних зобов`язань належним чином за кредитним договором №10002025005 від 15.06.2020 наявна заборгованість за тілом кредиту у сумі 5 800 грн та за відсотками в межах узгодженого строку кредитування 30 днів, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, у сумі 13 804 грн.

Однак погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може зважаючи на наступне.

У матеріалах справи наявна заява позичальника №10002025005 від 15.06.2020, яка містить персональні дані ОСОБА_1 , відомості щодо працевлаштування та зайнятості, маска банківської картки, сума кредиту та відсотків, строк виплати та інші відомості (а.с. 41-42).

Також у матеріалах справи наявні: - оферта (пропозиція укласти електронний договір), яка містить інформацію та контактні дані кредитодавця і позичальника та умови договору кредиту; - заява про прийняття оферти (акцепт), яка містить умови договору кредиту та місце (графу) для підпису позичальника ОСОБА_1 ; - підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа (а.с. 39-40).

Згідно з договором про надання фінансового кредиту №10002025005 від 15.06.2020 (а.с. 34-38) його укладено між ТОВ «ФК «Інвест фінанс» (товариство) та ОСОБА_1 (позичальник). За цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) на суму 5 800 грн (далі - сума кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах встановлених цим договором.

Пунктами 1.2.-1.4. договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Нарахування процентної ставки за користування кредиту залежить від фактичного виконання позичальником умов цього договору, яка становить:

знижена процентна ставка в розмірі 1% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 365%) застосовується на період строку надання кредиту (починаючи с першого дня перерахування суми кредиту та до закінчення строку кредиту), визначеного у п. 1.2. цього договору, якщо в цей строк позичальник здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох робочих днів, що слідують за датою закінчення такого строку;

стандартна процентна ставка в розмірі 2% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 730%) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.2. цього договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п. 1.3.1. цього договору для застосування зниженої процентної ставки.

Розмір процентних ставок, визначених п. 1.3. цього договору, є фіксованим та може бути змінено товариством в односторонньому порядку лише за умови попереднього письмового повідомлення позичальника.

Зокрема, п. 4 договору передбачено умови пролонгації строку кредиту.

Відповідно до п. 9.1.-9.4., 9.23. договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту затверджені товариством (надалі - Правила). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на веб-сайті товариства https://cashberry.com.ua.

Укладення цього договору здійснюється за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ITC) товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт https://cashberry.com.ua. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Цей договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) товариством та її прийняття (акцепту) позичальником. У разі погодження позичальником з умовами запропонованої товариством оферти, позичальник має заповнити в особистому кабінеті заяву про прийняття оферти (здійснити акцепт оферти). Заява про акцепт оферти підписується заявником в ІТС товариства електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Цей договір є укладеним з моменту одержання товариством, яке направило пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття (акцепт) позичальником цієї пропозиції (оферти) в порядку, визначеному ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

У додатку №1 до договору №10002025005 від 15.06.2020 міститься графік розрахунків.

У додатковій угоді від 21.07.2020 про зміну умов договору №10002025005 від 15.06.2020 зазначено, що сторони дійшли згоди змінити п. 1.2. договору, зазначивши, що кредит надається строком до 04.08.2020, але в будь якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (а.с. 38 зворот).

Проте, заява позичальника №10002025005 від 15.06.2020, оферта (пропозиція укласти електронний договір), заява про прийняття оферти (акцепт), підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, договір про надання фінансового кредиту №10002025005 від 15.06.2020, графік платежів, а також додаткова угода від 21.07.2020 про зміну умов договору №10002025005 від 15.06.2020 не підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Паспорт споживчого кредиту відсутній.

Згідно з інформаційною довідкою від 14.12.2022 №62/545/12 ТОВ «Платежі онлайн» як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція: сайт торговця - CASHBERRY.COM.UA, тип транзакції - видача кредиту, номер транзакції - 29220-47729-30517, сума транзакції - 5 800 грн, дата та час проведення транзакції - 15.06.2020, 10:06:14, номер карти - НОМЕР_2 , approval code - 189516, банк емітент - PRIVAT BANK (а.с. 20.

Відповідно до складеного представником ТОВ «ФК «Інвест фінанс» за довіреністю Н. Подсєваловою розрахунку заборгованості по кредитному договору №10002025005 від 15.06.2020 загальна сума заборгованості за період з 15.06.2020 по 03.02.2022 становить 22 155 грн (а.с. 47-48).

05.09.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ «ФК «Інвест фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №556/ФК-22 (а.с. 26-30), згідно з п. 2.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги доповнює, а не замінює попередній (п. 2.2. договору факторингу).

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 100 грн, що сплачуються клієнтом протягом трьох банківських днів з дати здійснення фінансування фактором (п. 2.3. договору факторингу).

Пунктом 3 договору факторингу визначено фінансування та порядок розрахунків, відповідно до якого фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів в розмірі 2 976 000 грн.

Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, сплачується фактором клієнту за наступним графіком:

в день укладення цього договору - 50% від суми фінансування, що становить 1 488 000 грн;

12.09.2022. - 25% від суми фінансування, що становить 744 000 грн;

19.09.2022 - 25%, що становить 744 000 грн.

Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений в п. 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта в повному обсязі.

Всі витрати, пов`язані з перерахуванням грошових коштів в рахунок сплати фінансування на користь клієнта покладаються на фактора та не підлягають відшкодуванню клієнтом.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору (п. 4.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 5.1.1 договору факторингу клієнт зобов`язаний в строк до 60 робочих днів з моменту набрання реєстром прав вимоги чинності (підписання сторонами такого реєстру прав вимог) передати фактору документи, що підтверджують право вимоги, типовий перелік та вимоги до оформлення яких наведені в додатку №2 до цього договору. Передача наведених в цьому пункті договору документів підтверджується відповідним актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.2.1 договору факторингу фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати фінансування в порядку, передбаченому цим договором.

Цей договір набуває чинності та всі права і обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності) (п. 8.1. договору факторингу).

Додатком №1 до договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 встановлено форму реєстру прав вимог.

У додатку №2 до договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 визначено перелік документів на підтвердження права вимоги, які клієнт зобов`язаний передати фактору, а саме: - кредитний договір зі всіма змінами та доповненнями в електронному вигляді, - електронна виписка по рахунку боржника, - підписані публічні оферти, заяви на видачу кредиту, інші супутні документи.

Згідно з витягом із додатку №1 до договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022, сформованого 10.05.2024 за підписами уповноважених представників фактора та клієнта, клієнт відступив фактору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №10002025005 від 15.06.2020 на загальну суму заборгованості у розмірі 22 155 грн (а.с. 14).

З платіжних інструкцій АТ «Сенс банк» №2474 від 06.09.2022, №2493 від 12.09.2022 та №2544 від 19.09.2022 вбачається, що ТОВ «Діджи фінанс» перераховано ТОВ «ФК «Інвест фінанс» кошти, як оплату за договором факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 на загальну суму 2 976 000 грн (а.с. 46).

Крім вищезазначених документів, у матеріалах справи також містяться:

- роздрукована вимога-повідомлення про погашення заборгованості за кредитним договором №10002025005 від 15.06.2020 на ім`я та адресу ОСОБА_1 без документів, що підтверджують її направлення (а.с. 33),

- копія наказу ТОВ «Компані інвест фінанс» від 15.04.2024 №15-04-2024-1 про внесення змін в облікові документи та трудові книжки всіх працівників товариства у зв`язку зі зміною найменування та скороченого найменування ОВ «ФК «Інвест фінанс» на ТОВ «Компані інвест фінанс» (а.с. 45),

- складена представником ТОВ «Компані інвест фінанс» за довіреністю Н. Подсєваловою довідка про ідентифікацію клієнта від 10.05.2024 відносно позичальника ОСОБА_1 , у якій зокрема зазначено, що акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) здійснено унікальним ідентифікатором (код підпису) 60541, відправленим на номер мобільного телефону НОМЕР_3 (а.с. 21-22),

- роздруківка з сайту BIN Check від 05.11.2025 інформації за номером BIN (банківський ідентифікаційний номер) НОМЕР_4 (а.с. 11).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 09.12.2025 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 , а також банком надано виписку по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 15.06.2020 по 20.06.2020, з якого вбачається зарахування коштів у сумі 5 800 грн 15.06.2020 LiqPay, переказ з карти на карту від 15.06.2020 ID платежу 1344182017 (а.с. 64-65).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

З копії договору про надання фінансового кредиту №10002025005 від 15.06.2020, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Так, судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №10002025005 від 15.06.2020 не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача. Підпис відсутній як на роздрукованому варіанті договору, який міститься в матеріалах справи, так і у файлі, який було надіслано через систему «Електронний суд».

Крім того, як зазначалось вище, електронний цифровий підпис або електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідача відсутні і на наявних у матеріалах справи заяві позичальника №10002025005 від 15.06.2020, оферті (пропозиція укласти електронний договір), заяві про прийняття оферти (акцепт), підтвердженні вчинення електронного правочину у формі електронного документа, графіку розрахунків, а також додатковій угоді від 21.07.2020 про зміну умов договору №10002025005 від 15.06.2020.

Ураховуючи вищевикладене не заслуговують на увагу доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу про те, що електронний кредитний договір укладено належним чином, відповідно до вимог законодавства.

Надана позивачем довідка про ідентифікацію клієнта від 10.05.2024 не є доказом підписання кредитного договору, а є лише інформацією, яка надана уповноваженим представником ТОВ «Компані інвест фінанс», та жодних доказів підписання відповідачем кредитного договору не містить.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з ТОВ «ФК «Інвест фінанс» та існуючої кредитної заборгованості, що заявлена до стягнення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи. Факт укладення між сторонами кредитного договору не знайшов свого підтвердження належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Відповідно до п. 1.3., 1.4. договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 кредитний договір - кредитний договір, укладений між клієнтом і боржником, права вимоги за яким відступаються, та який відповідає наступним критеріям: боржником за кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою, та цільове використання кредиту - споживчі цілі; кількість днів прострочення платежу за кредитним договором складає від 60 днів, але не більше 180 днів.

Право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №10002025005 від 15.06.2020 не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір про надання фінансового кредиту №10002025005 від 15.06.2020 не є укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвест фінанс», відсутні підстави вважати, що ТОВ «Діджи фінанс»» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «ФК «Інвест фінанс» договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 до ОСОБА_1 .

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.01.2026 - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи фінанс».

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , на його користь з позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору за апеляційний розгляд у сумі 3 633,60 грн, оплата яких підтверджена платіжною інструкцією (а.с. 190 зворот).

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2026 року - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» на користь ОСОБА_1 3 633 грн 60 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді О. А. Луговець

О. П. Супрун