Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №589/5044/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/5044/25

Номер провадження 22-ц/816/2408/26

Категорія - 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності прокурора - Кошлякової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське»

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року, у складі судді Сидорчука О.М., ухваленого у місті Шостка,

у цивільній справі за позовом заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області Зайцева І.А. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелліум-Ш», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про конфіскацію земельних ділянок,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

24 жовтня 2025 року заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Стелліум-Ш» та ТОВ «Гетьманське», про конфіскацію семи земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Шосткинської міської ради Шосткинського району Сумської області.

Позов мотивовано тим, що відповідачка є громадянкою російської федерації та набула право власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом і за заповітом у 2021 та 2023 роках. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, всупереч вимогам частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України не відчужила успадковані земельні ділянки протягом одного року з дня набуття права власності, прокурор просив конфіскувати їх у власність держави.

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року позов заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, поданий в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, задоволено. Конфісковано у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області сім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать ОСОБА_1 , а також стягнуто з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури 3 633,60 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка є громадянкою російської федерації, яка набула право власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку спадкування, однак упродовж одного року після набуття права власності не відчужила їх. Суд дійшов висновку, що за таких обставин відповідно до частини четвертої статті 81 та статті 145 Земельного кодексу України наявні передбачені законом підстави для конфіскації зазначених земельних ділянок у власність держави.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, третя особа ТОВ «Гетьманське» подало апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав наявними підстави для представництва прокурором інтересів держави, оскільки відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області коштів для сплати судового збору сама по собі не свідчить про нездійснення чи неналежне здійснення цим органом своїх повноважень та не є виключним випадком, який дає прокурору право на звернення до суду. На підтвердження цих доводів апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо суб`єктного складу учасників справи, оскільки рішенням фактично вирішено питання про припинення права оренди земельної ділянки, яке належить ТОВ «Гетьманське», а тому товариство мало брати участь у справі як відповідач, а не як третя особа. На думку апелянта, пред`явлення позову за неналежного суб`єктного складу є самостійною підставою для відмови у позові.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

02 липня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду надійшов відзив заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, у якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Гетьманське» без задоволення, а заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, які полягають у бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яке, будучи обізнаним про порушення вимог земельного законодавства та маючи відповідні повноваження, протягом тривалого часу не звернулося до суду з позовом про конфіскацію спірних земельних ділянок. При цьому прокурор зазначає, що підставою для представництва інтересів держави була саме бездіяльність уповноваженого органу, а не відсутність у нього коштів для сплати судового збору, у зв`язку з чим наведені апелянтом висновки Верховного Суду не стосуються спірних правовідносин.

Також прокурор заперечує доводи апеляційної скарги щодо неналежного суб`єктного складу учасників справи, зазначаючи, що предметом позову була виключно конфіскація земельних ділянок у власність держави, тоді як вимоги про припинення договору оренди чи права оренди не заявлялися та судом не розглядалися. З огляду на це ТОВ «Гетьманське» було правомірно залучене до участі у справі як третя особа, а наведена апелянтом постанова Верховного Суду стосується інших правовідносин, у яких одночасно вирішувалося питання про припинення права оренди земельної ділянки.

03 липня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі за текстом – Управління), у якому Управління просить апеляційну скаргу ТОВ «Гетьманське» залишити без задоволення, а заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що прокурор мав передбачені законом підстави для представництва інтересів держави, оскільки Управління, незважаючи на наявність відповідних повноважень, не звернулося до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок та звернулося до прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави. Крім того, зазначено, що відповідачка, будучи громадянкою Російської Федерації, не відчужила успадковані земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом встановленого законом строку, у зв`язку з чим відповідно до статей 81 та 145 Земельного кодексу України вони підлягають конфіскації.

Також Управління заперечує доводи апеляційної скарги щодо неналежного суб`єктного складу учасників справи, зазначаючи, що ТОВ «Гетьманське» та ТОВ «Стелліум-Ш» були правомірно залучені до участі у справі як треті особи, оскільки рішення може вплинути на їх права як орендарів земельних ділянок, однак вимоги про припинення права оренди чи договорів оренди у цій справі не заявлялися. Крім того, Управління звертає увагу, що конфіскація земельних ділянок не призводить до їх безоплатного вилучення, оскільки після продажу конфіскованих земельних ділянок на земельних торгах колишньому власнику підлягає виплаті виручена сума за вирахуванням витрат, пов`язаних із їх продажем.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданою 07 квітня 2011 року Управлінням МВС України в Сумській області (а.с. 31).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 429058412, сформована 29.05.2025 старшим прокурором Зайцевим І.А.), відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОСОБУ (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видана 07.04.2011 УМВС України в Сумській області, громадянство - Російська Федерація), на праві приватної власності належать такі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Шосткинської міської ради Шосткинського району Сумської області (с/рада Вовнянська):

- земельна ділянка кадастровий номер 5925380800:02:005:0012, площею 1,0173 га, право власності на яку зареєстровано 01 серпня 2023 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1072 від 01 серпня 2023 року, виданого Другою Шосткинською державною нотаріальною конторою Сумської області, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо цієї земельної ділянки 09 жовтня 2023 року зареєстровано право оренди на користь ТОВ «Стелліум-Ш» (код ЄДРПОУ 39161460) на підставі договору оренди землі б/н від 09 жовтня 2023 року строком на 10 років, до 09 жовтня 2033 року, з автоматичним продовженням дії договору, з орендною платою у розмірі 1490,68 грн за рік користування (не менше 12% від нормативної грошової оцінки);

- земельна ділянка кадастровий номер 5925380800:02:005:0011, площею 0,9956 га, право власності на яку зареєстровано 23 серпня 2023 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1150 від 23 серпня 2023 року, виданого Другою Шосткинською державною нотаріальною конторою Сумської області, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо цієї земельної ділянки зареєстровано право оренди на користь ТОВ «Стелліум-Ш» на підставі договору оренди землі б/н від 15 вересня 2021 року з наступним внесенням змін договором від 05 жовтня 2023 року, строком на 10 років, до 05 жовтня 2033 року, з автоматичним продовженням дії договору, з орендною платою у розмірі 1490,68 грн за рік користування (не менше 12% від нормативної грошової оцінки);

- земельна ділянка кадастровий номер 5925380800:01:004:0055, площею 2,4815 га, право власності на яку зареєстровано 08 липня 2021 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 659 від 08 липня 2021 року, виданого Шосткинською районною державною нотаріальною конторою Сумської області, після смерті ОСОБА_2 . Щодо цієї земельної ділянки зареєстровано право оренди на користь ТОВ «Гетьманське» (код ЄДРПОУ 41105190) на підставі договору оренди землі б/н від 03 вересня 2012 року, з подальшими додатковими угодами від 01 січня 2018 року, 30 липня 2021 року та 03 листопада 2023 року, строком на 20 років, до 03 вересня 2032 року, з автоматичним продовженням дії договору, з орендною платою у розмірі 6250,03 грн за рік оренди;

- земельна ділянка кадастровий номер 5925380800:01:006:0005, площею 1,8126 га (рілля, дата державної реєстрації земельної ділянки - 15 вересня 2004 року), право власності на яку зареєстровано 23 серпня 2023 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1148 від 23 серпня 2023 року, виданого Другою Шосткинською державною нотаріальною конторою Сумської області, після смерті ОСОБА_3 . Щодо цієї земельної ділянки 29 січня 2025 року зареєстровано право оренди на користь ТОВ «Стелліум-Ш» на підставі договору оренди землі б/н від 29 січня 2025 року строком на 10 років, до 29 січня 2035 року, з правом пролонгації, з орендною платою у розмірі 2484,47 грн за рік користування (не менше 10% від нормативної грошової оцінки);

- земельна ділянка кадастровий номер 5925380800:01:004:0056, площею 1,0378 га (рілля, дата державної реєстрації земельної ділянки - 15 вересня 2004 року), право власності на яку зареєстровано 23 серпня 2023 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1149 від 23 серпня 2023 року, виданого Другою Шосткинською державною нотаріальною конторою Сумської області, після смерті ОСОБА_3 . Щодо цієї земельної ділянки 29 січня 2025 року зареєстровано право оренди на користь ТОВ «Стелліум-Ш» на підставі договору оренди землі б/н від 29 січня 2025 року строком на 10 років, до 29 січня 2035 року, з правом пролонгації, з орендною платою у розмірі 2484,47 грн за рік користування (не менше 10% від нормативної грошової оцінки);

- земельна ділянка кадастровий номер 5925380800:02:004:0033, площею 0,8634 га, право власності на яку зареєстровано 08 липня 2021 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 660 від 08 липня 2021 року, виданого Шосткинською районною державною нотаріальною конторою Сумської області, після смерті ОСОБА_2 . Щодо цієї земельної ділянки зареєстровано право оренди на користь ТОВ «Стелліум-Ш» на підставі договору оренди землі б/н від 06 вересня 2016 року з додатковою угодою № 1 від 20 липня 2021 року, строком на 7 років, до 20 липня 2028 року, з автоматичним продовженням дії договору, з орендною платою у розмірі 1490,68 грн за рік користування (не менше 12% від нормативної грошової оцінки);

- земельна ділянка кадастровий номер 5925380800:02:004:0034, площею 0,8855 га, право власності на яку зареєстровано 23 серпня 2023 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1151 від 23 серпня 2023 року, виданого Другою Шосткинською державною нотаріальною конторою Сумської області, після смерті ОСОБА_3 . Щодо цієї земельної ділянки зареєстровано право оренди на користь ТОВ «Стелліум-Ш» на підставі договору оренди землі б/н від 06 вересня 2016 року з договором про внесення змін № 1 від 05 жовтня 2023 року, строком на 10 років, до 05 жовтня 2033 року, з орендною платою у розмірі 1490,68 грн за рік користування (не менше 12% від нормативної грошової оцінки) (а.с. 19-22).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 27 грудня 2023 року № 10-18-0.611-34772-23 прокуратуру повідомлено про виявлені земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності громадянки російської федерації, та порушено питання щодо вжиття заходів представницького характеру (а.с.11-12).

Листом Сумської обласної прокуратури від 16 січня 2024 року № 15-1-13вих-24 матеріали щодо можливого порушення вимог земельного законодавства були скеровані до Шосткинської окружної прокуратури для організації перевірки та вирішення питання про вжиття заходів представницького характеру.

Листом від 06 червня 2025 року № 55/1-2931вих-25 Шосткинська окружна прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, повідомивши про виявлені порушення вимог земельного законодавства, та запропонувала в межах наданих законом повноважень вжити заходів щодо звернення до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок (а.с. 15-16).

Листом від 10 червня 2025 року № 10-18-0.612-1936/2-25 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило прокуратуру, що саме цей орган уповноважений законом на звернення до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, однак у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору самостійно звернутися до суду не має можливості та просило прокуратуру здійснити представництво інтересів держави (а.с. 17-18).

Згідно з листом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 17 червня 2025 року № 5901.5-2579/59.3-25 ОСОБА_1 громадянства України не набувала, документована посвідкою на постійне проживання в Україні та є громадянкою російської федерації (а.с. 33).

13 жовтня 2025 року Шосткинська окружна прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про намір звернутися до суду в інтересах держави з позовом про конфіскацію спірних земельних ділянок у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 41-42).

23 жовтня 2025 року заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (а.с. 2-10).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Предметом спору у цій справі є конфіскація земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать на праві приватної власності громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , яка після набуття права власності у порядку спадкування не відчужила їх протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 145 Земельного кодексу України у разі якщо власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом визначеного законом строку і не виконав цього обов`язку, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Згідно з підпунктами 26, 33 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23 грудня 2021 року № 603 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), саме Головне управління Держгеокадастру у Сумській області організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, а також звертається до суду з позовами про конфіскацію земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Отже, саме Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого законом віднесено здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Матеріали справи свідчать про те, що прокурором дотримано порядок, визначений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для встановлення наявності підстав представництва інтересів держави.

Так, листом від 06 червня 2025 року № 55/1-2931вих-25 Шосткинська окружна прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про встановлені порушення вимог земельного законодавства під час використання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок та запропонувала уповноваженому органу вжити заходів щодо звернення до суду з позовом про їх конфіскацію.

У відповідь листом від 10 червня 2025 року № 10-18-0.612-1936/2-25 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області підтвердило, що саме воно відповідно до закону є органом, уповноваженим на звернення до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, однак повідомило про відсутність коштів для сплати судового збору та звернулося до прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави в суді.

Після цього листом від 13 жовтня 2025 року № 55-5395вих-25 Шосткинська окружна прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про намір звернутися до суду в інтересах держави з відповідним позовом, виконавши вимоги частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, матеріалами справи встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області було обізнане про перебування спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянки Російської Федерації щонайменше з грудня 2023 року, коли повідомило про це органи прокуратури та просило вжити заходів представницького характеру. При цьому з моменту спливу встановленого законом річного строку для відчуження земельних ділянок і до звернення прокурора до суду уповноважений орган самостійно позову про конфіскацію земельних ділянок не подав.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою звернення прокурора до суду у цій справі була не відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області коштів для сплати судового збору, а нездійснення цим органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу означає, що такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, однак не звернувся до суду у розумний строк. Якщо прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а компетентний орган після отримання відповідного повідомлення самостійно не звернувся до суду, це є достатньою підставою для підтвердження судом повноважень прокурора на представництво інтересів держави.

Саме такі обставини встановлені у цій справі.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 500/8168/23, від 04 травня 2022 року у справі № 240/2186/21 та від 30 серпня 2022 року у справі № 405/5302/20 колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені постанови ухвалені за інших фактичних обставин та не спростовують висновку про наявність у цій справі підстав для представництва прокурором інтересів держави, обумовлених бездіяльністю уповноваженого органу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області коштів для сплати судового збору не є виключним випадком, який надає прокурору право на представництво інтересів держави, колегія суддів відхиляє як безпідставні. Так, апелянт фактично ототожнює причину, з якої уповноважений орган не звернувся до суду, із передбаченими законом підставами для здійснення прокурором представництва інтересів держави. Водночас зі змісту позовної заяви, матеріалів справи та наведених вище обставин убачається, що прокурор обґрунтовував наявність підстав для представництва не відсутністю у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області бюджетного фінансування, а нездійсненням цим органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому повідомлення уповноваженого органу про відсутність коштів для сплати судового збору було лише однією з обставин, встановлених прокурором під час перевірки наявності підстав для представництва, але не визначальною підставою для звернення до суду.

Як встановлено судом, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, будучи належним суб`єктом владних повноважень, який відповідно до статті 145 Земельного кодексу України уповноважений звертатися до суду з позовами про конфіскацію земельних ділянок, було обізнане про наявність підстав для звернення до суду, однак протягом тривалого часу такого позову не подало, що свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави. Саме ця бездіяльність компетентного органу, а не відсутність у нього коштів для сплати судового збору, стала підставою для реалізації прокурором представницьких повноважень відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 березня 2025 року у справі № 500/8168/23, від 04 травня 2022 року у справі № 240/2186/21 та від 30 серпня 2022 року у справі № 405/5302/20, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції, оскільки у цій справі прокурором доведено саме наявність передбаченого законом випадку нездійснення компетентним органом захисту інтересів держави, а не лише факт недостатності його фінансування.

Щодо вимог про конфіскацію земельних ділянок

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.

Подібні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24), від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (провадження № 61-15032св24).

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Частиною п`ятою статті 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки.

Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Конфіскація за рішенням суду є підставою для припинення права власності на землю.

Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт «в» частини першої статті 143 ЗК України).

У цій справі суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка як громадянка російської федерації набула у порядку спадкування право власності на сім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, однак не виконала встановленого частиною четвертою статті 81 Земельного кодексу України обов`язку щодо їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених статтями 140, 143 та 145 Земельного кодексу України підстав для припинення права власності відповідачки на спірні земельні ділянки шляхом їх конфіскації у власність держави з подальшим продажем на земельних торгах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Щодо втручання у право на мирне володіння майном

Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄСПЛ від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом їх відчуження протягом року.

Захищаючи права іноземців на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність шляхом спадкування, українським законодавством встановлений річний термін на відчуження такої земельної ділянки.

У цій справі судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою Російської Федерації, у 2021 та 2023 роках у порядку спадкування набула право власності на сім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, однак упродовж одного року після державної реєстрації права власності на кожну із них не виконала встановленого частиною четвертою статті 81 Земельного кодексу України обов`язку щодо їх відчуження.

Апеляційний суд приходить до переконання, що втручання держави у право відповідачки на мирне володіння належним їй майном здійснюється на підставі закону, переслідує легітимну мету забезпечення встановленого державою правового режиму земель сільськогосподарського призначення та контролю за їх перебуванням у власності осіб, які відповідно до закону не можуть бути їх власниками понад визначений законом строк.

При цьому застосування конфіскації у спірних правовідносинах не порушує справедливої рівноваги між публічними та приватними інтересами, оскільки відповідачка, набуваючи земельні ділянки у порядку спадкування, повинна була знати про встановлений законом обов`язок їх відчуження протягом одного року, однак цього не зробила. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 145 Земельного кодексу України конфіскована земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, а її колишньому власнику виплачується ціна проданої земельної ділянки за вирахуванням витрат, пов`язаних із її продажем, що свідчить про дотримання принципу пропорційності втручання у право власності.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що конфіскація спірних земельних ділянок відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є законною, переслідує легітимну мету та є пропорційним заходом втручання у право відповідачки на мирне володіння майном.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежний суб`єктний склад учасників справи

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив суб`єктний склад учасників справи. На його думку, хоча позов формально заявлено про конфіскацію земельних ділянок, ухваленим рішенням фактично вирішено питання про припинення права оренди земельних ділянок, яке належить ТОВ «Гетьманське». У зв`язку з цим товариство вважає, що рішенням суду вирішено питання про його права та обов`язки, а тому воно повинно було брати участь у справі не як третя особа, а як відповідач. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23, апелянт зазначає, що конфіскація земельної ділянки зумовлює припинення інших речових прав щодо неї, у тому числі права оренди. Відтак, на думку апелянта, позов пред`явлено за неналежного суб`єктного складу, що відповідно до постанови Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 712/839/23 є самостійною підставою для відмови у позові.

Надаючи оцінку цим доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у справі співвідповідача.

Згідно із частиною першою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх також може бути залучено до участі у справі за заявою учасників справи.

За змістом наведених норм сторони у справі та треті особи є різними учасниками цивільного процесу, а критерієм їх процесуального статусу є характер матеріально-правових вимог, заявлених позивачем, та можливий вплив судового рішення на права чи обов`язки відповідної особи.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову — обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

У цій справі прокурор звернувся до суду з вимогами виключно про конфіскацію земельних ділянок, пред`явивши позов до їх власника - ОСОБА_1 . Жодних матеріально-правових вимог до ТОВ «Гетьманське» прокурором не заявлено, вимог про припинення права оренди, визнання недійсним договору оренди чи покладення на товариство будь-яких обов`язків позовна заява не містить.

Разом із тим колегія суддів погоджується з тим, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки ТОВ «Гетьманське» як орендаря спірних земельних ділянок. Це обумовлено тим, що конфіскація є первісним способом набуття державою права власності на майно та зумовлює припинення інших речових прав щодо конфіскованого майна, про що зазначено Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23, на яку посилається сам апелянт.

Саме тому ТОВ «Гетьманське» було правомірно залучено судом до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї зі сторін, що повністю відповідає вимогам частини першої статті 53 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що товариство мало брати участь у справі як співвідповідач, є безпідставними, оскільки процесуальний статус відповідача визначається не самим лише можливим впливом судового рішення на права особи, а наявністю зверненої до неї матеріально-правової вимоги. Оскільки таких вимог до ТОВ «Гетьманське» у цій справі не заявлено, підстав для його залучення як співвідповідача немає.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про правомірність визначення прокурором суб`єктного складу учасників справи, наведені апелянтом висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 травня 2024 року у справі № 712/839/23, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Встановивши, що відповідачка, будучи громадянкою Російської Федерації, після набуття у порядку спадкування права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не виконала встановленого законом обов`язку щодо їх відчуження, а уповноважений орган тривалий час не здійснив належного захисту інтересів держави, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав як для представництва прокурором інтересів держави, так і для конфіскації спірних земельних ділянок у власність держави. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив і оцінив наявні докази, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального і процесуального права.

Отже, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, понесені апелянтом витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» залишити без задоволення, а заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 28 липня 2026 року.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Щербаченко