Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №583/1523/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м.Суми

Справа №583/1523/26

Номер провадження 22-ц/816/2464/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Сізова Д. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2026 року у складі судді Семенової О.С., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до суду з указаним позовом.

Позов мотивований тим, що 18.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1257556, відповідно до якого останній було надано грошові кошти у розмірі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. У свою чергу відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору.

21.04.2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до боржників ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», у тому числі і до відповідачки за кредитним договором № 1257556 від 18.11.2020.

Станом на дату подачі позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 32 800 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн; заборгованість за процентами – 22 800 грн 00 коп.

Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1257556 від 18.11.2020 в загальному розмірі 32800 грн 00 коп. та судові витрати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 1257556 від 18.11.2020 у розмірі 11 700 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 949 грн 68 коп. та на професійну правничу допомогу в розмірі 1070 грн 10 коп. Відмовлено в задоволенні іншої частини позову.

Стягнуто з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1929 грн 90 коп.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, жодних платежів не сплатила. Місцевий суд вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 10000 грн 00 коп. тіла кредиту та 1700 грн 00 коп. відсотків, які були нараховані в межах дії строку договору, який становить 30 днів з моменту укладення. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення нарахованих відсотків після 18 грудня 2020 року, місцевий суд послався на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Матеріали не містять доказів, що між первісним кредитором та відповідачкою було укладено додаткову угоду до договору, яка передбачена пунктом 4.1 договору.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

12 червня 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі; стягнути на користь позивача судові витрати; витрати понесені ОСОБА_2 покласти на неї.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 17.12.2020, тому нарахування процентів здійснювалось відповідно до п. 3.1 кредитного договору з 23.12.2020 по 18.03.2021 за стандартною процентною ставкою, відповідно до умов договору № 1257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.11.2020. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам, які погоджені між сторонами договору. Крім того, заявник апеляційної скарги не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат. На думку товариства, обсяг виконаних представником відповідачки робіт неспівмірний із сумою стягнення. Витрати відповідачки на правничу допомогу є завищеними та належним чином необґрунтовані. Крім того, суд не врахував, що указана справа є малозначною.

Судове рішення місцевого суду в частині позовних вимог, які було задоволено, в апеляційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки – адвокат Яресько Т.В. просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилався на те, що суд першої інстанції правильно встановив, що, починаючи з 18.12.2020 первісний кредитор проценти нараховував після спливу визначеного договором строку кредитування. Сам факт неповернення кредиту у визначений строк не змінює строку кредитування. Матеріали справи не містять доказів того, що строк кредитування після 18.12.2020 було продовжено. Доводи заявника апеляційної скарги про застосування стандартної процентної ставки 1,90% є необґрунтованими, суперечать поданому позивачем розрахунку заборгованості, графіку платежів до кредитного договору. Твердження позивача щодо безпідставності стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1929,90 грн є необґрунтованими.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

18.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою укладений договір № 1257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 13-16).

За умовами указаного договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 10 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2 договору).

Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.3 Договору).

Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 0,57 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (208,05 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. Стандартна процента ставка становить 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування позикою (693,50 % річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в підпункті 1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки (пункт 1.4 договору).

Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Договір від 18.11.2020 року № 1257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Також 18.11.2020 відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с. 17-18).

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 07.01.2026 за №1-0701 було успішно перераховано кошти на платіжну картку 18.11.2020 13:29:03 на суму 10 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 72792957, призначення платежу: зарахування 10 000 грн на картку № НОМЕР_2 (а.с. 20).

Відповідно до листа АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 24.04.2026 на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовану карту № НОМЕР_3 , на яку 18.11.2020 було зараховано 10 000 грн (а.с. 66).

Відповідно до розрахунку ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованість відповідачки за договором № 1257556 від 18.11.2020 борг за тілом кредиту становить 10 000 грн; за процентами – 22 800 грн, які нараховані за період з 18 листопада 2020 року по 18 березня 2020 року за ставкою 1,9 % або 190 грн 00 коп. на день (а.с. 20 на звороті - 22).

21.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (кредитор) укладений договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 ЦК України фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 23-26).

Відповідно до підпункту 6.2.3 договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п. 7.2 договору.

Пунктом 7.2. договору факторингу передбачено, що фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана у п. 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом 2-х робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 убачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 1257556 від 18.12.2020, загальний розмір заборгованості 32 800 грн, з яких: 10 000 грн – за тілом кредиту; 5700 грн – по відсотках, 17 100 грн – відсотки на прострочену заборгованість (а.с. 27).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У справі, яка переглядається установлено, що договір № 1257556 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою ОСОБА_2 укладений в електронній формі та підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який відповідачка підписала в електронному вигляді.

Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Оскільки між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем 21.04.2021 укладений Договір факторингу № ККЛУ-21042021, тому відповідачка несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

У цій справі відповідачка обставини укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та перехід права грошової вимоги до позивача не заперечує. Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн 00 коп. та відсотки нараховані в межах строку кредитування за зниженою процентною ставкою в розмірі 1170 грн не оспорює і в частині вирішення цих позовних вимог рішення місцевого суду не оскаржується.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення процентів, нарахованих після закінчення встановленого договором строку кредитування, оскільки такий висновок не враховує змісту пунктів 3.1 та 9.11 договору та правової природи заявлених до стягнення процентів.

Дійсно, відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування становить 30 днів.

Місцевий суд правильно зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки саме як плату за користування кредитом відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. проценти. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитора забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Водночас зазначене не означає припинення грошового зобов`язання позичальниці та звільнення її від обов`язку сплатити проценти за прострочення його виконання.

У справі, яка переглядається, місцевим судом правильно установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 10 000 грн, однак у встановлений договором строк їх не повернула, у зв`язку з чим після настання визначеного договором строку повернення кредиту виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому сторони договору погодили правові наслідки такого прострочення.

Так, згідно з пунктом 3.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Розмір процентної ставки установлений пунктом 1.4. Стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,5% процентів річних) (пункт 1.4.2).

Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пункту 1.4.2 Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовується автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору (пункт 3.3 Договору).

При цьому пунктом 9.11 договору сторони прямо визначили правову природу процентів, нарахованих після закінчення строку користування кредитом: проценти нараховані згідно з цим договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного п. 1.3 договору, чи подовженого відповідно до Розділу 4 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, сторони договору не передбачили продовження після закінчення строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України. Навпаки, умовами пункту 9.11 договору прямо встановлено, що після закінчення строку кредитування відповідні нарахування мають іншу правову природу та здійснюються саме як проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, тобто як правовий наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних є законодавчо визначеним розміром процентів, який підлягає сплаті у разі прострочення грошового зобов`язання, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, наведена норма допускає право сторін договору змінити розмір відсотків річних у договорі за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таке правове регулювання відповідає принципу свободи договору, закріпленому пунктом 3 частини першої статті 3, статтями 6 та 627 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У справі, яка переглядається ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачка ОСОБА_2 скористалися зазначеним правом та погодили розмір процентів, які підлягають нарахуванню у разі прострочення, у пункті 3.1 договору. Визначена договором стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування позикою, що відповідає 693,50 % річних.

Таким чином, після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти як плату за користування кредитом дійсно припинилося, однак виникло право нараховувати проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у розмірі, погодженому сторонами договору.

Оскільки відповідачка не виконала свого грошового зобов`язання щодо повернення кредиту, а договором прямо передбачено нарахування після закінчення строку кредитування процентів, правова природа яких визначена частиною другою статті 625 ЦК України, нарахування таких процентів саме по собі не може бути підставою для відмови у їх стягненні.

Суд першої інстанції указаного не врахував, неповно установив обставини справи, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за відсотками лише в сумі 1700 грн за 30 днів користування за пільговою ставкою, умови застосування якої, визначені пунктом 1.4.1 Договору, відповідачкою були порушені.

Таким чином, за установлених обставин справи, підлягає зміні розмір заборгованості за кредитним договором, який слід стягнути з відповідачки на користь позивача за договором № 1257556 від 18.11.2020, який становить 32800 грн 00 коп., з яких: 10 000 грн – заборгованість за кредитом, 22800 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки за кредитним договором, шляхом збільшення з 11700 грн 00 коп. до 32800 грн 00 коп. та в частині розподілу судових витрат.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідачки суми заборгованості, необхідно змінити розподіл в частині розподілу судових витрат.

Так як за наслідками апеляційного перегляду рішення суду позов задоволено повністю, тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2662 грн 40 коп.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 3933 грн 60 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути указану суму судового збору.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до третьої та четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

З матеріалів справи установлено, що професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачу надавав адвокат Усенко М.І.

У першій заяві по суті спору (позовній заяві) позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; акту № 1461 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026; детального опису наданих послуг до акту № 1461 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107, складеного 09.03.2026.

Суд першої інстанції визнав заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн завищеним та неспівмірним, а тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн 00 коп.

Позивач рішення місцевого суду в частині розміру присуджених до стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному порядку не оскаржував.

Таким чином, слід стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн 00 коп.

При цьому ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, понесені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу, не підлягають стягненню з позивача, а покладаються на відповідачку у повному обсязі відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» задовольнити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, виклавши перший, другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 1257556 від 18.11.2020 у розмірі 32 800 гривень 00 копійок.»

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ – КАПІТАЛ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3993 гривні 60 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

Д. В. Сізов