Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №583/5200/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/5200/25

Номер провадження 22-ц/816/2296/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 квітня 2026 року у складі судді Лебедя О.В., ухваленого в м. Тростянці Сумської області

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що 21 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору та встановивши мобільний додаток відповідач отримала кредит у сумі 25000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 08 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 56964,07 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 37186,76 грн, заборгованість за пенею в сумі 7480,93 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання у розмірі 12296,38 грн.

Посилаючись на вказані обставити, просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 березня 2024 року у розмірі 56964,07 грн.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 17 квітня 2026 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 березня 2024 у розмірі 11393 грн, та кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 605 грн 60 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідач здійснювала погашення за наданим кредитом у період з 02 квітня 2024 року по 03 жовтня 2024 року на загальну суму 13607 грн, а тому не сплачена відповідачем заборгованість за тілом кредиту становить 11393 грн (25000 грн (кредитний ліміт) -13607 грн). Також суд вважав, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за порушення грошового зобов`язання у розмірі 12296,38 грн та заборгованості за пенею у сумі 7480,93 грн, оскільки ці проценти та пеня не погоджені у підписаній сторонами анкеті-заяві від 21 березня 2024 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

19 травня 2026 року АТ «Універсал Банк» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицями розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Наголошує на тому, що на момент підписання анкети-заяви відповідач була належним чином ознайомлена з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості ознайомитися з актуальними умовами та правилами банку, які наявні у публічному доступі, а тому відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України немає необхідності подавати такий доказ в паперовому вигляді до матеріалів справи.

Вказує, що в анкеті - заяві до договору про надання банківських послуг Monobank, відповідач просила встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,1 % на місяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені в договорі та тарифах. Також відповідач погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Окрім того, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил).

Зазначає, що враховуючи, що у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

Також відповідачем не надано доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подала, що відповідно до ч. 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

21 березня 2024 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій зазначено, що ця анкета-заява разом із умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному застосунку Monobank ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, визначену у мобільному застосунку. У вказаній анкеті-заяві мітяться усі анкетні дані відповідача, зокрема номер/серія документу (паспорту), орган, що його видав та дата запису в ЄДДР, ІПН, адреса місця проживання, середній дохід та дані про місце роботи.

У пункті 3 вказано, що відповідач підтвердила, що надані нею документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана нею інформація є правдивою. Засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Погодилася з тим, що невід`ємною частиною договору є запевнення клієнта до договору з підписанням якого в мобільному застосунку договір набирає чинність.

Також відповідачем підписано запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг Monobank та паспорт споживчого кредиту картки monobank.

До кредитного договору банк додав умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (набувають чинності з 27 листопада 2021 року), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Вказані документи не містять підпису відповідача.

Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» від 08 вересня 2025 року відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано картку: НОМЕР_1 строком дії до 11/28.

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» від 08 вересня 2025 року розмір встановленого кредитного ліміту по картці ОСОБА_1 станом на 08 вересня 2025 року становить 25000,00 грн.

Згідно з випискою по особовому рахунку, ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 та у період з 21 березня 2024 року по 08 вересня 2025 року відповідач користувалася кредитними коштами, перераховувала кошти на інші картки, здійснював оплату послуг та товарів, тощо.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем станом на 08 вересня 2025 року складає 56964,07 грн, яка складається із: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 37186,76 грн; заборгованості за пенею - 7480,93 грн; заборгованості за порушення грошового зобов`язання у сумі 12296,38 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «Універсал банк»).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості та інші умови

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджується, що 21 березня 2024 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Мonobank» в АТ «Універсал Банк», в якій просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку.

Із наданої позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 21 березня 2024 року по 08 вересня 2025 року, слідує, що відповідач активно користувалася кредитними коштами (здійснювала розрахункові операції, знімала та вносила готівкові кошти, оплачувала товари та послуги, тощо).

Отже, відповідач тривалий час користувалася наданими банком кредитними коштами, не заявляла заперечень щодо умов кредитування, не відмовлялася від використання кредитного ліміту та фактично приймала результати виконання договору банком.

Таким чином колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 11393 грн як різниці між кредитним лімітом в сумі 25000 грн та погашеною заборгованістю за наданим кредитом у період з 02 квітня 2024 року по 03 жовтня 2024 року в сумі 13607 грн.

Колегією суддів досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості і виписку про рух коштів по картці від 08 вересня 2025 року та встановлено, що сплачені відповідачем кошти у період з 02 квітня 2024 року по 03 жовтня 2024 року зараховувалися банком на погашення тіла кредиту, тобто вже були враховані при здійсненні розрахунку.

Оскільки відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку отримані в кредит кошти не повернула, тому колегія суддів доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 37186,76 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення заборгованості за пенею та процентів за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank не підписані відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору.

Жодних доказів, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що саме ці Умови та правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 21 березня 2024 року, банк не надав.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи позивача про те, що Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank знаходяться в публічному доступі та суд не був позбавлений можливості ознайомитися з чинною їх редакцією, оскільки обов`язок подання доказів покладено саме на сторони. Збирання доказів не є обов`язком суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено на доказах укладення між сторонами кредитного договору на зазначених позивачем умовах, зокрема щодо пені за прострочення виконання грошового зобов`язання та процентів за порушення відповідачем зобов`язання.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки пеня та проценти за понадстрокове користування кредитом, розраховані як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 7480,93 грн та заборгованості за порушення грошового зобов`язання у сумі 12296,38 грн задоволенню не підлягає.

Долучений до позову паспорт споживчого кредиту не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору. Форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. У вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України в частині відмови у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту, та зміні щодо розміру судових витрат.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1976,67 грн (3028 грн x 65,28%).

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2372,01 грн (3633,60 грн x 65,28%).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 квітня 2026 року в частині відмови у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, а в частині судових витрат - змінити.

Другий абзац резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 березня 2024 у розмірі 37186 гривень 76 копійок та судові витрати у розмірі 1976 гривень 67 копійок».

В іншій частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2372 гривні 01 копійка.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних