Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №504/3417/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/288/26

Номер справи місцевого суду: 504/3417/25

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 12.08.2025 року о 17:30 год. за адресою: дорога М14 Одеса-Мелітополь, 21 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря-нарколога, медичного закладу КНП «ООМПЦПЗ» ООР, №001864 від 17.08.2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Доброславського районного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)працівники поліції не мали права здійснювати по відношенню до ОСОБА_1 жодні превентивні заходи в межах наданої компетенції в умовах воєнного стану;

2)ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в інших документах в матеріалах справи не зазначено про виявлення ознак наркотичного сп`яніння, за відсутності вказаних ознак працівники поліції не мали підстав доставляти водія до медичного закладу;

3)в матеріалах справи відсутнє направлення на медичний огляд водія;

4)медичний огляд проводився 12.08.2025 року, висновок було складено 17.08.2025 року, проте протокол було складено лише 19.08.2025 року;

5)відеозапис не може бути належним доказом у справі, оскільки відомості про нього не було занесено до протоколу про адміністративне правопорушення;

6)до участі у справі не було залучено прокурора.

Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав представника ОСОБА_1 про розгляд справи на 20.05.2026 року на 11:15 год. В судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з`явилися. 20.05.2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та його представника.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог . 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР№427637 від 19.08.2025 року з якого вбачається, що 12.08.2025 року за адресою: дорога М14 Одеса-Мелітополь, 21 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря-нарколога, медичного закладу КНП «ООМПЦПЗ» ООР, №001864 від 17.08.2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 29.12.2010 року;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2025 року № 001864 з якого вбачається, що ОСОБА_1 був доставлений до КНП «ООМЦПЗ» ООР, де він був оглянутий лікарем ОСОБА_2 . Висновок огляду: перебуває в стані наркотичного сп`яніння, викликане вживанням канабіноїдів;

- повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запрошено для розгляду адміністративного правопорушення на 19.08.2025 року на 11:00 год.;

- відеозапис, з якого вбачається, що 12.08.2025 року приблизно о 17:26 год. ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на блок-посту. Далі працівники поліції попросили поставити машину правіше, щоб не заважати іншим транспортним засобам. Працівник поліції запитав ОСОБА_1 чи вживає він наркотичні речовини, останній відповів, що не вживає. Також попросили надати свої документи. Працівник поліції зауважив ОСОБА_1 , що він хоче перевірити його та попросив заплющити очі, потів відкрити очі та посвітив ліхтариком. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його зіниці очей слабо реагують на світло. Крім того, працівник поліції зауважив на тому, що у ОСОБА_1 виявлені і інші ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: бліде обличчя, а тому у них є підстави вважати, що останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння, а тому пропонують проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 погодився. У медичному закладі ОСОБА_1 здав аналіз, крім того був оглянутий лікарем. Також ОСОБА_1 було повідомлено коли саме він зможе ознайомитися із результатом проходження огляду у медичному закладі. 19.08.2025 року працівниками поліції за результатами висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Роз`яснені ОСОБА_1 його права та обов`язки.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в інших документах в матеріалах справи не зазначено про виявлення ознак наркотичного сп`яніння, за відсутності вказаних ознак працівники поліції не мали підстав доставляти водія до медичного закладу з підстав того, що ОСОБА_1 в провину ставиться не порушення п. 2.5 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП – керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, йому в провину ставиться порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП – керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Тобто ОСОБА_1 у визначеному законом порядку пройшов огляд у медичному закладі для виявлення стану наркотичного сп`яніння, висновок якого показав, що останній перебував у стані наркотичного сп`яніння. Крім того, з наданого відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 , що у нього виявлені наступні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, бліде обличчя, у зв`язку із чим останньому і було запропоновано пройти медичний огляд.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про те, що працівники поліції не мали права здійснювати по відношенню до ОСОБА_1 жодні превентивні заходи в межах наданої компетенції, в умовах воєнного стану, з огляду на те, що це не є предметом розгляду даної справи.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння або у неї були явні ознаки алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 в редакції постанови від 28.10.2015 року (далі-Порядок).

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом першим Порядку, він визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-огляд), і проведення такого огляду.

Пунктом другим Порядку визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі- стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункти три, чотири Інструкції).

Щодо посилань апеляційної скарги про те, що відеозапис не може бути належним доказом у справі, оскільки відомості про нього не було занесено до протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зауважує на такому.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис – це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Зважаючи на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР№427637 від 19.08.2025 року, а саме в графі технічний засіб відеозапису, зазначено: 471825, 473745, 473677 то відеозаписи, які долучені до матеріалів справи є належним, допустимим і достатніми, оскільки вчинені у день, час та у місці, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджується з наданими поліцейськими іншими доказами та не суперечать ним, а доповнюють матеріали справи. Тобто, у апеляційного суду відсутні сумніви у недостовірності даних відеозаписів.

Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався, не зазначив жодних зауважень.

Крім того, вказуючи в апеляційній скарзі про те, що співробітники поліції допустили порушення вимог чинного законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Доводи в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки п. 1 розділу ІІ Інструкції від 07.11.2015 року не вимагає обов`язкового долучення до протоколу про адміністративне правопорушення направлення на огляд до медичного закладу. Слід зазначити, що відсутність в матеріалах справи направлення на огляд до медичного закладу не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.9а Правил дорожнього руху України та не тягне за собою безумовного скасування прийнятого судового рішення.

Посилання ОСОБА_1 на те, що медичний огляд проводився 12.08.2025 року, висновок було складено 17.08.2025 року, проте протокол було складено лише 19.08.2025 року не заслуговують на увагу з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння 12.08.2025 року о 17:45 год., в той час як зупинили водія та виявили підстави для проведення такого огляду 12.08.2025 року о 17:30 год., тобто не пізніше двох годин після виявлення підстав для його проведення у відповідності до вимог п. 9 розділу 2 Інструкції.

Огляд проводився лікарем у закладі охорони здоров`я.

Даний огляд потребує серед іншого лабораторних досліджень, на проведення яких необхідний певний час.

За результатами огляду на стан наркотичного сп`яніння та лабораторними дослідженнями лікарем складено акт медичного огляду № 001864, на підставі якого 17.08.2025 року заповнено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у відповідності до вимог Інструкції.

Про готовність результатів медичного огляду 17.08.2025 року ОСОБА_1 був обізнаний, про що розписався на бланку висновку лікаря (а.с. 5).

Відповідно до медичного висновку від 25.10.2024 року встановити дату отримання посадовою особою, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, зазначеного медичного висновку з матеріалів справи неможливо, оскільки відсутній відповідний супровідний лист з відміткою про отримання. Разом з тим, після отримання вказаного медичного висновку, 19.08.2025 року працівником поліції у присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Отже, очевидно, що для проведення лабораторних досліджень для встановлення остаточного діагнозу, скерування висновку до уповноваженої особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також вжиття заходів для виклику особи для ознайомлення зі змістом медичного висновку потрібен певний час і тільки після отримання посадовою особою, уповноваженої складати протокол про адміністративне правопорушення, достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, такий протокол стосовно ОСОБА_1 був складений.

Інше тлумачення процесуальних строків складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 254 КУпАП, унеможливило б досягнення завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є, зокрема охорона прав і свобод громадян, власності, запобігання правопорушенням, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння видається на підставі акта медичного огляду.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Отже законодавцем визначено, що діагноз за результатами огляду особи на стан сп`яніння у медичному закладі визначає лише лікар, і такий діагноз має бути встановлений за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями, проведення яких є обов`язковим, і внесений до акта медичного огляду, і відповідно до остаточного висновку щодо результатів огляду, копія якого вручається водію, поліцейському.

Щодо посилань представника Груєнка В.М. про закриття провадження у справі з підстав того, що матеріалами справи не встановлено, коли саме ОСОБА_1 вживав наркотичні речовини, не мають правового значення для справи, а є лише спроба особистого тлумачення закону, з підстав того, що матеріалами справи підтверджено, а саме із відеозаписів, вбачається, що ОСОБА_1 12.08.2025 року керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції на блок посту. Після того, як у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 погодився. Результат огляду: перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Чиним законодавством не передбачено встановлювати час, коли саме ОСОБА_1 вживає наркотичні речовини, проте, чиним законодавством передбачена процедура огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку було проведено із вимогами чинного законодавства.

Отже, об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова