Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №521/7056/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №521/7056/25

Суддя: Громік Р. Д.

Номер провадження: 22-ц/813/1994/26

Справа № 521/7056/25

Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

01 травня 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , якою позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 36503 грн 46 коп, витрати за послуги по врегулюванню у справі та визначення розміру шкоди в розмірі 1460 грн 00 коп та сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн 00 коп, посилаючись на те, що водій ОСОБА_1 , 23 березня 2024 року о 12 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , по а/д Одеса-Іллічівськ кут вул. Молодіжна у с.Лиманка, не обрала безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду та по інерції продовжив рух, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем PEUGEOT, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власники матеріальних збитків.

У позові зазначено, що на дату скоєння цієї пригоди транспортний засіб AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Заподіяна відповідачем шкода, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та з вини відповідача, не була відшкодована потерпілій особі. Вищезазначена ДТП сталась з вини відповідача.

У зв`язку з чим, Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило на користь потерпілої особи – страхове відшкодування в сумі 36503 грн 46 коп (за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу).

Виплата страхового відшкодування була здійснена Моторним (транспортним) страховим бюро України на підставі наказу №3.1/16861 від 02.09.2024, довідки №1 від 30.08.2024 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, що підтверджується платіжною інструкцією №925836 від 03.09.2024 (а.с.33-34).

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2025 року позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 36503 гривень 46 копійок, витрати на послуги експерта у розміру 1460 гривень 00 копійок, на загальну суму 37963 гривень 46 копійок. Стягнено з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійок.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звіт про авто-товарознавчу експертизу, що міститься в матеріалах справи є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема, проведення належного дослідження матеріалів не здійснювалося, а викладені у звіті висновки не підтверджені жодними доказами. З фото що містяться в звіті, вбачається, що транспортний засіб зазнав лише незначних зовнішніх пошкоджень, зокрема незначні пошкодження задньої частини бамперу. Водночас у звіті зазначено перелік пошкоджень та визначено вартість відновлювального ремонту, значно більший ніж є насправді. Перелік пошкоджень, наведений у висновку експерта, не відповідає реальному стану транспортного засобу, зафіксованому на фотоматеріалах. Це свідчить про наявність суттєвих розбіжностей між фактичними обставинами та інформацією, викладеною у звіті.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 27 липня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_1 , 23. березня 2024 року о 12 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , по а/д Одеса-Іллічівськ кут вул. Молодіжна у с.Лиманка, не обрала безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 ,який зупинився попереду та який по інерції продовжив рух та зіткнувся з автомобілем PEUGEOT, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власники матеріальних збитків.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 червня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною за ст.124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Вказану постанову ОСОБА_1 оскаржила до Одеського апеляційного суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ставніченко М.В., залишено без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 червня 2024 року залишено без змін.

Вказана постанова набрала законної сили 07 серпня 2024 року (а.с.16).

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, вказані вище обставини доказуванню не підлягають.

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Зі статті 5 зазначеного Закону вбачається, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.ст. 33, 35, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 26.03.2024 року ОСОБА_3 власник транспортного засобу PEUGEOT, державний номерний знак НОМЕР_3 , звернувся до МТСБУ з заявою про дорожньо-транспортну пригоду /а.с.10/.

За приписами ч.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією i здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. «г» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 п. 33.1 статті 33 цього закону.

Згідно ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

26 березня 2024 року ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_4 , звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 23 березня 2024 року про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк» (а.с.10).

Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу PEUGEOT, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що вбачається із Поліса № 218177546, виданого Страховою компанією ПАТ «НАСК «ОРАНТА», страховий поліс учасника ДТП діє до 30.11.2024 року. /а.с.13 зворот-14/.

Відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з ст.22 вказаного Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19.04.2024 року, виконаного Директором ТОВ «АВТО ОДЕКС» Чумаченко Л.В. вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля PEUGEOT 307, державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого при ДТП визначається рівною 85167 грн.73 коп.; вартість відновлювального ремонту автомобіля PEUGEOT 307, державний номерний знак НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складників пошкодженого при ДТП визначається рівною 39948 грн. 72 коп. /а.с.23/.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд першої інстанції правильно вважав, що належними і допустимими доказами доведений безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками і діями відповідача. Зокрема, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, якою доведена вина ОСОБА_1 і вона полягає у порушенні Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем PEUGEOT 307, державний номерний знак НОМЕР_3 .

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджений безпосередній причинний зв`язок між винними діями особи, які стали причиною ДТП і наслідками дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди.

Крім того, за правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує, у встановленому законом порядку, оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило на користь потерпілої особи – страхове відшкодування в сумі 36503 грн. 46 коп. (за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу). Виплата страхового відшкодування була здійснена Моторно (транспортним) страховим бюро України на користь ОСОБА_3 по наказу №3.1/16861 від 02.09.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №925836 від 03.09.2024 (а.с.34).

Також, витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України складають 1460 грн. 00 коп. – оплата послуг аварійного комісара та оплата судового збору в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №925792 від 02.09.2024 та №10220 від 11.04.2025 (а.с.7, 35).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною другої статті 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою.

Так, відповідно до п.19 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Проте, фактом виплати страхового відшкодування, МТСБУ фактично визнало дану подію, як страховий випадок.

Оскільки позивач виплатив грошові кошти на відшкодування завданих дорожньо-транспортною пригодою збитків, він має право регресної вимоги до відповідача на відшкодування понесених збитків.

Згідно з ст.38.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст.1191 ЦК України – особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги /регресу/ до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З урахуванням викладеного, суд дійшов вмотивованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Доводи скаржника про те, що розмір збитків є безпідставним та несправедливим, не відповідає реально завданій шкоді, а висновки викладені в звіті майнової шкоди містять помилкові твердження та не відповідають фактичним обставинам, засновані на припущеннях, жодних доказів на спростування суми вказаних збитків скаржником не надано.

Крім того скаржник не скористалася наданим їй процесуальним законодавством правом заявити в суді першої та/або апеляційної інстанції клопотання про проведення відповідної судової автотоварознавчої експертизи, або надати висновок такої експертизи, виготовлений на замовлення сторони у справі.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 липня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua