Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №947/18992/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1381/26

Номер справи місцевого суду: 947/18992/26

Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653680, 29.04.2026 року о 21:50 год., за адресою: м. Одеса, вул. Краснова/проспект Адміральський, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MAZDA CX-30», номерний знак « НОМЕР_1 » при виїзді на перехрестя не надала перевагу у русі автомобілю марки «NISSAN», номерний знак « НОМЕР_2 » та створила аварійну ситуацію, змусивши водія ОСОБА_2 , який рухався на дозволений сигнал світлофору, різко зменшити швидкість руху та застосувати екстрене гальмування з метою уникнення зіткнення. Внаслідок вимушеного гальмування та втрати керованості зазначений транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_2 виїхав на суміжну смугу, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався позаду в попутному напрямку. За таких обставин, особа, що притягається до адміністративної відповідальності порушила п.2.3(б), п.2.3(д), п.16.11 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.122 ч.5 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08.06.2026 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

18.06.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 08.06.2026, в якій посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, просить суд вказану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям водія автомобіля «TOYOTA», оскільки зіткнення з транспортним засобом, що рухається попереду, свідчить про недотримання водієм вказаного автомобіля безпечної дистанції руху. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові посилається виключно на відеозаписи з камер спостереження, проте візуально гальмування автомобіля «NISSAN» не є беззаперечним доказом того, що маневр ОСОБА_1 технічно унеможливлював уникнення перешкоди без зміни траєкторії з виїздом на суміжну смугу, крім того, для з`ясування того, чи мав водій «NISSAN» технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування штатного гальмування без зміни смуги руху, необхідні спеціальні знання, та проведення автотехнічної експертизи, яка судом першої інстанції не призначалась. Прямий причинно-наслідковий зв`язок між маневром ОСОБА_1 та завданням матеріальної шкоди внаслідок зіткнення автомобілів «NISSAN» та «TOYOTA» відсутній.

В судове засідання, призначене на 23.07.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_4 до судового засідання в режимі відеоконференції не приєднався. В минулому судовому засіданні надав пояснення, наголошував на тому, що склад правопорушення в діях ОСОБА_1 відсутній, вона рухалася на дозволений сигнал світлофора. Зазначив, що суд першої інстанції не надав відповіді, що саме ОСОБА_1 порушила.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ч. 5 ст. 122 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає за можливе розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності сторони захисту, зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону місцевим судом дотримані і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Диспозиція ч. 5 ст.122 КУпАП передбачає склад адміністративного правопорушення, як порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

За змістом вимог статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 122 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа відносно якої складено протокол, порушила Правила дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого їй правопорушення, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653680 від 30.04.2026 року, схему місця події, письмові поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди та інші матеріалами справи, які є належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні ст.251 КУпАП.

Аналізуючи відеозапис, наявний в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що транспортний засіб «MAZDA CX-30», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 здійснював виїзд на перехрестя та не надав перевагу у русі транспортному засобу «NISSAN», номерний знак « НОМЕР_2 », який рухався на дозволений сигнал світлофора у межах своєї смуги руху. Внаслідок дій водія транспортного засобу «Mazda CX-30», водій транспортного засобу «NISSAN» був вимушений негайно застосувати екстрене гальмування та змінити траєкторію руху з метою уникнення безпосереднього зіткнення. При цьому транспортний засіб «NISSAN» фактично виїхав за межі первісної траєкторії руху, що стало наслідком створеної ОСОБА_1 небезпечної дорожньої ситуації. Подальшим розвитком зазначеної аварійної обстановки стало зіткнення транспортного засобу «NISSAN» з транспортним засобом «TOYOTA», номерний знак НОМЕР_3 , який рухався позаду у попутному напрямку. Таким чином, наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 та виникненням аварійної обстановки знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду в Київському районному суді м. Одеси, та перевірена судом апеляційної інстанції.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 , де серед іншого остання зазначила, що зупинку іншої машини розцінила як пропуск свого автомобіля для завершення маневру, а саме повороту ліворуч. Проте вказані пояснення спростовуються дослідженим судом відеозаписом.

Вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала проїзд перехрестя, повернула ліворуч, і хоча вона рухалась на дозволений сигнал світлофора, але була зобов`язана надати перевагу в русі транспортним засобам, що рухались прямо по Адміральському проспекту. Таким чином, ОСОБА_1 допустила порушення, передбачені п.2.3(б), п.2.3(д), п.16.11 «Правил дорожнього руху» України.

Посилання апелянта про наявність в діях водія транспортного засобу «TOYOTA порушень Правил дорожнього руху, не можуть бути предметом розгляду в даному провадженні. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення щодо конкретної особи, складеного уповноваженою особою і, направленого до суду.

А тому, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені обставини справи, не заслуговують на увагу, оскільки наявні докази у матеріалах справи були предметом дослідження судом першої інстанції, яким суд надав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.

Крім того, в тексті апеляційної скарги, сторона захисту вказує, що для з`ясування того, чи мав водій транспортного засобу «NISSAN» технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування штатного гальмування без зміни смуги руху, необхідні спеціальні знання та проведення автотехінчної експертизи.

Апеляційний суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, висновком експерта.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

У даній конкретній справі, з урахуванням зібраних доказів, апеляційний суд вважає, що необхідності в призначенні експертизи немає, оскільки матеріали справи надають можливість встановити дійсні обставини справи, оцінити їх у співвідношенні з поясненнями сторін та зробити відповідний висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого КУпАП.

При цьому слід зазначити, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може здійснити суд із призначенням відповідної судової експертизи.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останньої слід розцінювати, як намагання нею уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, її особи, ступеня вини та в мінімальних межах санкції ч. 5 ст. 122 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова