Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №496/2892/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2366/26

Справа № 496/2892/24

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року представникПАТ «Страхова компанія «АРКС» - Гусєв П.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ», в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» завдані збитки у розмірі 16 980,73 грн та судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.08.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 .

10.12.2023 року ОСОБА_1 (відповідач) керуючись транспортним засобом «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 допустив зіткнення з транспортним засобом «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Постановою суду відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

АТ «Страхова компанія «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 304 908,15 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування, його страховиком, позивачеві було виплачене страхове відшкодування в розмірі 135 473,35 грн.

Різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим позивачем у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, склала 16 980,73 грн.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2025 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» завдані збитки в розмірі 16980,73 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн, а всього 20 008,73 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2025 року за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «АЛЬФА-ГАРАНТ» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, а саме: не надав чіткого розрахунку завданої шкоди та належних доказів, які би спростовували та підтверджували вимогу щодо стягнення з відповідача невідшкодованого збитку у розмірі 16 980,73 грн., а суд першої інстанції в порушення вимог процесуального права не постановив ухвалу про залишення позову без розгляду, як наслідок передбачений ч. 13 ст. 187 ЦПК України.

Також зазначено, що постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05.01.2024 року (справа № 945/1410/22) водій автомобіля Рено, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Тому вважає, що ОСОБА_4 повинен нести відповідальність за свої протиправні дії і весь розмір матеріального збитку повинен бути пропорційно розподілений на обох винуватців.

На підтвердження матеріального збитку внаслідок ДТП позивач надав акт огляду транспортного засобу, рахунок-фактура на суму 335 205 грн, ремонтну калькуляцію (вартість ремонту з ПДВ - 284 927,90 грн), водночас, матеріали справи не містять звіту (акту) про оцінку майна чи висновку експерта про оцінку транспортного засобу та розмір завданих збитків внаслідок ДТП, яка сталася 10.12.2022 року з вини відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Страхова компанія «АРКС» - Гусєв П.В.просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду без змін.

Зазначено, що сторонами договору добровільного страхування було погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку вартість відновлювального ремонту встановлюється на основі рахунку СТО, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, що вказано в п. 28.12 Договору страхування.

У разі загибелі ТЗ (вартість відновлювального ремонту перевищує 80 відсотків дійсної вартості ТЗ), то розмір страхового страхування розраховується вартістю ТЗ мінус вартість залишків ТЗ після страхового випадку.

Отже, розмір страхового відшкодування - 304 908,15 грн, тобто страховою компанією було визначено у зв`язку повною загибеллю ТЗ різницю між вартістю ТЗ до ДТП та після ДТП.

Договором страхування не передбачено врахування вини страхувальника, у зв`язку з чим, позивач розрахував та сплатив страхове відшкодування у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що розмір страхового відшкодування становить 304 908,15 грн, то до винної особи, з урахуванням обопільної вини перейшло право вимоги у розмірі 152 454,07 грн.

Страхова компанія відповідача розрахувала розмір шкоди у розмірі 135 473,35 грн., з урахуванням обопільної вини та фізичного зносу з урахуванням франшизи, внаслідок чого не покрила нанесений збиток відповідачем у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Сума позовних вимог у розмірі 16 980,73 грн - це шкода, що не покриває поліс обов`язкового страхування страховою компанії відповідача та передбачений полісом розмір франшизи у розмірі 3 200 грн.

Посилаючись на постанову Верховного Суду, вважає, що рахунок та платіжне доручення є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру шкоди, а звіт - є лише попереднім оціночним документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2023 року постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. в дохід держави (а. с. 10).

Вказаною постановою суду підтверджується, що 10 грудня 2022 року ОСОБА_1 (відповідач), керуючи транспортним засобом «Хюндай Сантафе», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по 125 км + 700 м автодороги М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», був неуважним, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, де дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем «Рено Флюентс», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдані матеріальні збитки (а. с. 10).

Також, 05 січня 2023 року постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн в дохід держави (а. с. 90-91).

Вказаною постановою суду підтверджується, що 10 грудня 2022 року ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Renault Fluence, рухаючись по 125 км + 700 м автодороги М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», був неуважним, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху та при виникненні перешкоди в русі у вигляді відбійника, не вжив усіх заходів щодо безпечного її об`їзду, внаслідок чого допустив наїзд на відбійник, що розділяє транспортні потоки. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні ушкодження, завдані матеріальні збитки (а. с. 89-91).

Таким чином, матеріальні збитки внаслідок пошкодження автомобіля Renault Fluence, д. н. з. НОМЕР_1 , в сумі 304 908,15 грн завдані з вини двох осіб: відповідача ОСОБА_1 та водія автомобіля Renault Fluence - ОСОБА_4 .

Транспортний засіб Renault Fluence, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 9).

09 серпня 2022 року між АТ «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено 50/50», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_1 (а. с. 11).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого Renault Fluence, державний номер НОМЕР_1 , 15.12.2022 року було проведено огляд транспортного засобу (дефектна відомість), що підтверджується актом огляду транспортного засобу № 1.003.22.0019015_MISSION303176 з додатками (а.с.20-26).

Вартість ремонтних робіт автомобіля Renault Fluence, державний номер НОМЕР_1 , складає 335 205 грн., згідно рахунка-фактури № Н3200000984 від 15.12.2022 року (а. с. 27).

Відповідно до страхового акту № ARX3579648 від 03.03.2023 року та розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування складає 304 908,15 грн (а. с. 33, 35).

Позивач ПАТ СК «АРКС» виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 304 908,15 грн (платіжне доручення № 956193 від 06 березня 2023 року) (а. с. 36).

Відповідно до Полісу № 212157196 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на час вчинення вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI SANATA FE», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант., розмір франшизи 3 200 грн (а. с. 88).

З повідомлення ТДВ СК «Альфа-Гарант» від 05 березня 2024 та доданої копії консультації №75-D/12/04/ від 22.06.2023 року вбачається, що у відповідь на заяву (претензію) АТ «Страхова компанія «АРКС» про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) на суму 304 908,15 грн., був проведений розрахунок страхового відшкодування, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням ліміту цивільно-правової відповідальності за полісом №212157196 - 160 000 грн, франшизи - 3 200 грн та коефіцієнту фізичного зносу на деталі, що підлягають заміні - 62,41%. Між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» було погоджено розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу RENAULT FLUENCE, д. н. з. НОМЕР_1 , в результаті ДТП, що сталось 10.12.2022 року, становить 121 926,02 грн 30.08.2023 року було прийнято рішення та виплачено страхове відшкодування (а. с. 37-39).

Відповідно до угоди про здійснення страхового відшкодування від 28 серпня 2023 між АТ «СК «АРКС» та ТДВ СК «Альфа-Гарант» та додатку до угоди, сторони погодили розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», завданої внаслідок ДТП, що мала місце 10.12.2022 року, застрахованому транспортному засобу д. н. з. НОМЕР_1 , згідно страхового акту АТ «СК «АРКС» № ARX3579648 в сумі 135 473,35 грн. (а. с. 40-41).

07.03.2024 року представник позивача направив ОСОБА_1 (відповідачу) претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16 980,73 грн (а. с. 42).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, в сумі 304 908,15 грн.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

При цьому колегія суддів враховує, що у позовній заяві позивач зазначив про стягнення коштів «у порядку регресу». Разом з тим така правова кваліфікація, наведена позивачем, не є визначальною для вирішення спору. Відповідно до встановлених судом обставин ПрАТ «СК «АРКС» виплатило страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у зв`язку з чим до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», тобто в порядку суброгації. Саме норми, що регулюють суброгацію, підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Помилкове використання позивачем у позовній заяві терміна «регрес» саме по собі не є підставою для відмови у позові чи залишення його без розгляду, оскільки суд відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закон») самостійно визначає правову природу спірних правовідносин та застосовує до них належні норми матеріального права незалежно від правової кваліфікації, наведеної сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, в якій зазначено, що після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, саме в порядку суброгації.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Відповідно до страхового акту № ARX3579648 від 03.03.2023 року, розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування - 304 908,15 грн.

Саме таку суму страхового відшкодування - 304 908,15 грн, позивач ПАТ СК «АРКС» виплатив ОСОБА_3 , що підтверджуєтьсяплатіжним дорученням № 956193 від 06 березня 2023 року.

Тобто, позивачем доведено, що він на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено 50/50» від 09 серпня 2022 року та на підставі статті 25 Закону України «Про страхування», виплатив страхувальнику страхове відшкодування, отже, у нього виникло право у розмірі виплаченого страхового відшкодування пред`явити вимоги до винної особи в ДТП.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Страховик відповідача відшкодував позивачу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням його зносу.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18) та від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18 (провадження № 61-19013св19).

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи (чи її страховика) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

При цьому якщо потерпілий (чи його страховик) звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

За змістом частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика відповідача, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).

Матеріальні збитки внаслідок пошкодження автомобіля Renault Fluence, д. н. з. НОМЕР_1 , в сумі 304 908,15 грн. завдані з вини двох осіб: відповідача ОСОБА_1 та водія автомобіля Renault Fluence - ОСОБА_4 .

Оскільки шкода завдана з вини двох осіб, така шкода є неподільною, розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, тобто на двох (п. 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, розмір відшкодування, в межах якого є відповідальним кожен з водіїв, складає 152 454,08 грн.

Тобто, розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 304 908,15 грн, частину шкоди в розмірі 135 473,35 грн покрито ТДВ СК «Альфа-Гарант», у відповідності до приписів ст. 1194 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що складає 16 980,73 грн. (304 908,15 грн / 2 - 135 473,35 грн).

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-691цс15 розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічні по суті висновки викладено, зокрема й в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 497/470/2021.

Тобто, якщо особа, яка завдала шкоди, буде вважати, що страховик порушив умови договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та здійснив потерпілому, в нашому випадку страховику потерпілого, страхову виплату не в повному обсязі, то він не позбавлений можливості це оспорити.

Проте на час розгляду справи, відповідач розмір здійсненої ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхової виплати у розмірі 135 473,35 грн позивачу, що виконав свій обов`язок перед потерпілим за договором добровільного майнового страхування – не оскаржив та рішення суду з цього приводу, яким би підтверджувалась виплата страхового відшкодування у меншому розмірі ніж підлягало виплаті у відповідності до закону, відсутнє.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача збитків в розмірі 16 980,73 грн.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до частини тринадцятої статті 187 ЦПК України, є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що на виконання ухвали суду від 23 січня 2025 року, позивач, на виконання вказаної ухвали суду, 04 лютого 2025 року подав клопотання. Суд першої інстанції, перевіривши подані документи, дійшов висновку про усунення недоліків позовної заяви та правомірно продовжив розгляд справи. Незгода апелянта з достатністю чи переконливістю наданих доказів стосується оцінки доказів по суті спору та не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною тринадцятою статті 187 ЦПК України.

Посилання скаржника на відсутність звіту про оцінку чи висновку експерта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки розмір фактичних витрат страховика може підтверджуватися страховим актом, рахунком СТО, розрахунком страхового відшкодування та документами про його виплату. Сам по собі звіт про оцінку не є єдиним допустимим доказом розміру шкоди.

Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не місти ть.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

С.О. Погорєлова