Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №501/5602/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/654/26

Номер справи місцевого суду: 501/5602/25

Головуючий у першій інстанції Тордія Е. Н.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Чередник К.А., адвоката Чайки В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 06 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Чорноморського міського суду Одеської області від 06 лютого 2026 року призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. в прибуток держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 05.11.2025 року о 20:15 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем Mercedes-Benz GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Паркова біля буд. 23 в м. Чорноморську, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Чорноморського міського суду Одеської області від 06 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)судом першої інстанції не звернуто уваги на той факт, що ОСОБА_1 не були зачитані його права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України;

2)працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його право скористуватися правничою допомогою, та не надали такої можливості;

3)ГО «Чорноморська Січ» просить врахувати вагомий внесок ОСОБА_1 у підтримку військових підрозділів та його бездоганну репутацію і застосувати до нього більш м`яке покарання не пов`язане із позбавленням права керування транспортними засобами , обмежившись накладанням штрафу.

Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати (змінити) частково постанову суду першої інстанції виключивши з резолютивної частини застосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік застосувавши стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення адвоката Чайки В.О., який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №504547 від 05.11.2025 року з якого вбачається, що 05.11.2025 року о 20:15 год. в м. Чорноморськ по вул. Паркова біля буд. 23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем Mercedes-Benz GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-рапорт інспектора СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Попова В. з якого вбачається, що 05.11.2025 року під час несення служби по вул. Паркова, біля буд. 23, приблизно о 20:15 год. було виявлено автомобіль Mercedes-Benz GLE 250, державний номер НОМЕР_1 . Як пізніше було встановлено під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з увімкненим лівим покажчиком повороту вздовж суцільної смуги розмітки та перестроївся у в правий ряд, з лівим покажчиком повороту. Зупинивши транспортний засіб для встановлення обставин події та надання роз`яснювальної бесіди, водій ОСОБА_1 повідомив, що хотів зупинитись, але не знав де. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови).У відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення;

-копія водійського посвідчення НОМЕР_2 , згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 отримав 06.07.2018 року;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 05.11.2025 року о 20:25 год. ОСОБА_1 , було запропоновано проїхати до КНП «ОДМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;

-відеозапис, з якого вбачається, що 05.11.2025 року приблизно о 20:04 год. працівниками поліції був зупинений транспортний засіб за кермом якого перебував ОСОБА_1 , біля водія знаходився пасажир, дівчинка, дочка ОСОБА_1 . Працівник поліції спитав водія, чому він увімкнув поворот, проте не повернув, крім того зауважив на тому, що ОСОБА_1 не користується пасками безпеки. Працівник поліції попросив водія вийти автомобіля, проте ОСОБА_1 сказав, що виходити не буде. Працівник поліції сказав, що під час спілкування із ним, відчувається запах алкоголю з порожнини рота. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що ні. Працівник поліції знов зауважив на тому, що від ОСОБА_1 відчувається запах алкоголю з порожнини рота, мова його млява та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції зауважив на тому, що за відмову від проходження огляду настає адміністративна відповідальність. ОСОБА_1 сказав, що він все знає. Працівник поліції роз`яснив права та обов`язки ОСОБА_1 . Водія було попереджено про відсторонення від права керування транспортними засобами. З протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений.

Отже не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не звернуто уваги на той факт, що йому не були зачитані його права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його право скористуватися правничою допомогою, та не надали такої можливості, оскільки як вбачається із матеріалів справи, а саме із відеозапису, працівником поліції ОСОБА_1 роз`яснювалися його права та обов`язки, більш того, він сам повідомив працівника поліції, що обізнаний із своїми правами та обов`язками. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в графі підпис особи, якій роз`яснені права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи поставив свій підпис, що свідчить про те, що його було ознайомлено із його правами та обов`язками.

Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейський, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, діяв відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Досліджені відеозаписи в своїй сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який був зупинений працівниками поліції. З підстав того, що у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває у нетверезому стані, останньому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, а також пройти такий огляд у медичному закладі. Крім того, із спілкування із працівниками поліції вбачається, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд як на місці зупинки так і проїхати до медичного закладу.

Таким чином, суд першої інстанції надавши правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, з переглянутих відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбулись 05.11.2025 року, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості, викладені в протоколі та вину правопорушника.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З наданих суду доказів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №504547 від 05.11.2025 року, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапорт, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час несення ними служби, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що ОСОБА_1 відмовився їхати до медичного закладу; оглянутим відеозаписом, на якому зафіксована подія викладеного адміністративного правопорушення.

Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

ГО «Чорноморська Січ» звернулася до Одеського апеляційного суду із проханням при вирішенні питання, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності врахувати вагомий внесок його у підтримку військових підрозділів та його бездоганну репутацію і застосувати до нього більш м`яке покарання не пов`язане із позбавленням права керування транспортними засобами, обмежившись накладанням штрафу.

Проте такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги.

Так, у відповідності до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі.

Накладене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст.130 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає один безальтернативний вид стягнення - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що складає 17000 грн.) із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, незалежно від виконуваних особою службових обов`язків та займаної посади, і не передбачає будь-яких альтернативних видів стягнення.

Таким чином, суд позбавлений можливості застосувати до ОСОБА_1 не передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП альтернативний менш суворий вид стягнення, не зважаючи на обставини вчинення правопорушення, особу правопорушника.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Надані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції документи, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для зміни накладеного на нього стягнення.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Підстави для скасування або зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Чорноморського міського суду Одеської області від 06 лютого 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 06 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова