Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №505/1452/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1370/26

Номер справи місцевого суду: 505/1452/26

Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А. О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду Одеської області від 10.06.2026 по адміністративному правопорушенню передбаченому частиною 1 статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , -

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 гривні.

Судом першої інстанції зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 650304 від 26.04.2026 вбачається, що о 08:40 в м. Подільськ, просп. Перемоги, 26, Одеської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки SKODA, д.н.з. НОМЕР_1 , мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, зазначаючи, що висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджений належними і допустимими доказами.

На думку апелянта, суд не навів належної оцінки кожному доказу та не зазначив мотивів відхилення доводів сторони захисту.

Апелянт стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення та складене поліцейськими направлення на медичний огляд не можуть самостійно підтверджувати його вину.

У направленні не зазначено конкретних ознак сп`яніння, наявні суперечності щодо пропозиції пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Drager» та щодо місця проходження огляду.

Також ОСОБА_1 заперечує факт відмови від огляду, вказуючи, що погоджувався пройти дослідження шляхом здачі крові та сечі, оскільки регулярно приймає спиртовмісний лікарський препарат настойку глоду.

Однак працівники поліції та медичного закладу не забезпечили проведення відповідних лабораторних досліджень.

У зв`язку із цим апелянт вважає, що порядок проведення огляду, встановлений Інструкцією №1452/735, було порушено, а висновок медичного закладу не може визнаватися допустимим доказом.

Крім того, апелянт зазначає, що відеозаписи події фактично не досліджувалися у судовому засіданні, хоча в постанові суду зазначено протилежне.

Судове засідання тривало близько десяти хвилин, а в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги було безпідставно відмовлено, чим порушено право особи на захист.

Посилаючись на презумпцію невинуватості та необхідність доведення вини поза розумним сумнівом, апелянт вважає, що сукупність наявних доказів не підтверджує факту його належної відмови від проходження огляду в установленому законом порядку.

У зв`язку із цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Явка в судове засідання

Сторона захисту була повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання, до судового засідання від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, тому апеляційний суд вважав за можливе провести апеляційний перегляд справи без участі сторони захисту.

Позиція апеляційного суду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці..

Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Згідно п. 6 розділу 3 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Згідно п. 8 розділу 3 Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 650304 від 26.04.2026, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення;

- направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Drager» відмовився;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння № 134 від 26.04.2026 КНП «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради Подільського району Одеської області, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;

- відомості щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія з 14.03.2003 OAI464088;

- файли відеофіксації вчинення адміністративного правопорушення та складання матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення на оптичному диску. Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було роз`яснено порядок проходження огляду на стан сп`яніння, запропоновано пройти огляд як за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак останній від проходження такого огляду відмовився, що узгоджується зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Апеляційним судом перевірено мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 650304 від 26.04.2026, з якого слідує, що о 08:40 в м. Подільськ, просп. Перемоги, 26, Одеської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки SKODA, д.н.з. НОМЕР_1 , мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 без будь яких зауважень та пояснень щодо вказаної події. Крім того, ОСОБА_1 розписався у графі про те, що йому роз`ясненні права та обов`язки без будь яких заперечень.

- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що водію ОСОБА_1 на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру, однак ОСОБА_1 відмовився. В подальшому працівниками поліції було запропоновано пройти вказаний тест у міській лікарні на що водій погодився. Прибувши до міської лікарні ОСОБА_1 лікарем було запропоновано пройти тест із застосуванням спеціальних технічних засобів, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту наполягаючи на здачі сечі або крові. Після чого працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення.

- направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Drager» відмовився;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння № 134 від 26.04.2026 КНП «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради Подільського району Одеської області, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;

- відомості щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія з 14.03.2003 OAI464088.

Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та на законну вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами, а судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Згідно зі статтями 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі докази підлягають оцінці не ізольовано, а в їх сукупності, за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

У цій справі висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не виключно на протоколі про адміністративне правопорушення, як помилково стверджує апелянт, а на сукупності узгоджених між собою доказів, а саме: протоколі серії ЕПР1 №650304 від 26 квітня 2026 року, направленні на огляд, висновку КНП «Подільська міська лікарня» №134 від 26 квітня 2026 року та відеозаписі обставин події й проведення процедури огляду.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено конкретні виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук.

Вказані ознаки відповідають передбаченим Інструкцією №1452/735 ознакам алкогольного сп`яніння, до яких віднесено запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя.

Отже, у працівників поліції були передбачені законом підстави вважати, що водій може перебувати у стані алкогольного сп`яніння, та запропонувати йому пройти відповідний огляд.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень щодо викладених у ньому обставин, а також без зазначення заперечень стосовно наявності ознак сп`яніння, порядку пропозиції пройти огляд чи факту відмови від нього.

Крім того, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив роз`яснення йому процесуальних прав та обов`язків.

Твердження апелянта про те, що у направленні на огляд не зазначено ознак алкогольного сп`яніння, саме по собі не спростовує встановлених обставин, оскільки відповідні ознаки наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, а законність вимоги поліцейського та факт відмови підтверджуються також відеозаписом і іншими матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом винуватості, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

У цій справі протокол не був єдиною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а його зміст підтверджується об`єктивними даними відеофіксації, направленням на огляд та висновком закладу охорони здоров`я.

З цих же підстав посилання апелянта на судову практику щодо неможливості підтвердження вини лише рапортом поліцейського або викладеним у протоколі описом правопорушення є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на сукупності взаємопов`язаних доказів, зокрема на безпосередньому відеозаписі процедури огляду.

Доводи апеляційної скарги про відсутність фактичної відмови від проходження огляду спростовуються відеозаписом, наявним у матеріалах справи.

З відеозапису чітко вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, від чого останній відмовився.

Після цього йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що він погодився.

Після прибуття до КНП «Подільська міська лікарня» лікар повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд із застосуванням спеціального технічного засобу, однак той від такого огляду відмовився, наполягаючи виключно на відборі крові або сечі.

Отже, зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 свідчить не про його готовність пройти огляд у встановленому порядку, а про відмову від запропонованої поліцейськими та лікарем передбаченої законом процедури із висуненням власних умов щодо способу проведення дослідження.

Відповідно до частин другої та третьої статті 266 КУпАП огляд водія на стан сп`яніння первинно проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія з проведенням такого огляду або його результатами у закладі охорони здоров`я.

Водночас чинним законодавством водію не надано права на власний розсуд визначати спосіб проведення медичного огляду або вимагати проведення лише обраного ним лабораторного дослідження, відмовляючись від застосування запропонованих лікарем спеціальних технічних засобів.

Положення пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 щодо обов`язковості лабораторного дослідження стосуються визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. Положення про проведення підтверджуючого лабораторного дослідження крові чи сечі застосовуються у передбачених Інструкцією випадках, зокрема після отримання відповідного позитивного результату попереднього дослідження, а не як альтернатива огляду, від якого водій відмовився.

Таким чином, наполягання ОСОБА_1 на здачі виключно крові або сечі не спростовує факту його відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Твердження про регулярне вживання апелянтом спиртовмісного лікарського засобу настойки глоду також не впливає на кваліфікацію його дій.

ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності не за доведене перебування у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду у встановленому порядку.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження такого огляду становить самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, який є закінченим із моменту відмови незалежно від того, чи перебувала особа фактично у стані сп`яніння.

Тому наявність у ОСОБА_1 медичних показань до приймання спиртовмісного препарату могла б мати значення під час оцінки результатів проведеного огляду, однак не звільняла його від обов`язку виконати законну вимогу поліцейського та пройти огляд у передбаченому законом порядку.

Посилання апелянта на недійсність висновку медичного огляду №134 від 26 квітня 2026 року також є безпідставними, оскільки зазначеним документом зафіксовано не результат встановлення стану алкогольного сп`яніння, а факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в запропонованому лікарем порядку.

Вказана обставина безпосередньо підтверджується відеозаписом, а тому формулювання медичного документа не створює обґрунтованого сумніву щодо факту відмови.

Саме по собі посилання на пункт 22 Інструкції №1452/735, відповідно до якого висновки, складені з порушенням вимог Інструкції, є недійсними, не свідчить про недопустимість висновку №134, оскільки апелянтом не доведено конкретного істотного порушення процедури, яке б спростовувало зафіксовану на відеозаписі відмову від проходження огляду.

Не заслуговують на увагу й доводи про те, що відеозапис нібито не досліджувався судом першої інстанції.

В оскаржуваній постанові суд навів зміст дослідженого відеозапису, зазначивши, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду, запропонували пройти його як із застосуванням спеціального технічного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, однак останній від проходження огляду відмовився.

Крім того, відеозапис безпосередньо перевірений апеляційним судом та підтверджує викладені в постанові суду першої інстанції обставини. Тому саме лише заперечення апелянтом факту його дослідження, без наведення об`єктивних даних, які б підтверджували протилежне, не є підставою для визнання постанови незаконною.

Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на правову допомогу у зв`язку з відмовою суду відкласти розгляд справи також є необґрунтованими.

Як установлено судом першої інстанції, розгляд справи, раніше призначений на 26 травня 2026 року, вже відкладався за клопотанням захисника з метою надання стороні захисту часу для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки правової позиції та подання доказів.

Після відкладення як ОСОБА_1 , так і його захиснику було надано достатній час для подання письмових заперечень, доказів і клопотань, однак захисник, будучи належним чином повідомленим про судове засідання 10 червня 2026 року, повторно до суду не з`явився, причин неявки не повідомив та самостійного клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

ОСОБА_1 особисто був присутній у судовому засіданні, надав пояснення, заявив клопотання та мав можливість реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП. Обов`язкова участь захисника під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, законом не встановлена.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що подальше відкладення справи за відсутності належного обґрунтування призвело б до безпідставного затягування провадження.

Тривалість судового засідання сама по собі не свідчить про неповноту судового розгляду чи порушення права на захист, визначальним є не формальний проміжок часу, протягом якого тривав розгляд справи, а те, чи мала особа реальну можливість знати про обвинувачення, ознайомитися з матеріалами, подати докази, надати пояснення та скористатися правовою допомогою.

Матеріали справи свідчать, що така можливість ОСОБА_1 була забезпечена.

Не спростовує висновків суду і посилання апелянта на презумпцію невинуватості та стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

У цій справі факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього передбачених Інструкцією ознак алкогольного сп`яніння, законність вимоги пройти огляд та його послідовна відмова від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі підтверджені сукупністю чітких, узгоджених і взаємодоповнюючих доказів.

Відеозапис безпосередньо відображає процедуру пропозиції пройти огляд та висловлену ОСОБА_1 відмову, а його зміст узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, направленням і висновком медичного закладу.

Будь-яких істотних суперечностей між цими доказами, які могли б породити обґрунтований сумнів у доведеності складу правопорушення, апеляційним судом не встановлено.

Крім того апелянтом не надано доказів оскарження висновку лікаря чи дії праціників поліції.

Таким чином, сукупність досліджених доказів поза розумним сумнівом підтверджує, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом та маючи ознаки алкогольного сп`яніння, на законну вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин, фактично зводяться до іншої оцінки належних та допустимих доказів і намагання надати відмові від установленої процедури огляду значення згоди на його проходження за обраним апелянтом способом.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку сукупності доказів, правильно застосував положення частини першої статті 130 КУпАП та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції або закриття провадження у справі, апеляційним судом не встановлено.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду Одеської області від 10.06.2026 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький