Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №137/830/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/830/26

Провадження № 33/801/811/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач: Панасюк О. С.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Літинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Постановою судді Літинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 26 травня 2026 року о 20 год 36 хв. по вул. Богдана Хмельницького у с. Садове Вінницького району Вінницької області він керував транспортним засобом Scoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та хитка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Літинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року, а провадження у справі закрити у зв`язку відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним як водієм Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), які б відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням. Під час спілкування працівники поліції чітко так і не озвучили конкретну та законну причину зупинки (на відеозаписі один поліцейський стверджував про непристебнутий ремінь, тоді як інший це заперечував).

Крім того поліцейські направили його на огляд до Комунального некомерційного підприємства Вінницької обласної ради «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» (далі КНП ВОР «ЦТЗ «Соціотерапія»), яке з 01 травня 2025 року перебуває в стані припинення, замість визначеного Наказом від 25 червня 2025 року № 1226 «Про організацію огляду населення на стан сп`яніння водіїв в закладах охорони здоров`я області» Комунального некомерційного підприємства «Літинська центральна районна лікарня» Літинської селищної ради (далі КНП «Літинська ЦРЛ»), чим позбавили його права на огляд у порядку самозвернення та порушили вимоги статті 266 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

24 липня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю на роботі, проте будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин не надав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 676343 від 26 травня 2026 року 26 травня 2026 року о 20 год 36 хв. по вул. Богдана Хмельницького у с. Садове Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Scoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та хитка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.

Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав, пояснень по суті правопорушення не надав.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції № 1452/735, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі – Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук та хитка хода, в зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Отже відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис є доказами у справі про адміністративне правопорушення та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, а тому суд правильно взяв їх до уваги.

Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд не бачить підстав не довіряти вищезазначеним доказам, оскільки вони не спростовані матеріалами справи, в тому числі і доводами апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 130 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.

Однак посилання суду на показання поліцейського – інспектора ОСОБА_2 як доказ у справі про адміністративне правопорушення є помилковим. Показання працівників поліції не є об`єктивними доказами порушення та не можуть слугувати доказами винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, тому що поліцейські у спірних правовідносинах виступають в якості суб`єкта владних повноважень, які зацікавлені у розгляді справи, а їх показання як свідків не належить до переліку доказів, визначених статтею 251 КУпАП, на відміну від протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що дії працівника поліції щодо його зупинки не відповідають вимогам статті 35 Закону України «Про національну поліцію», тому що ними не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення положень ПДР України, які б відповідно до статті 35 цього Закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням, є безпідставними.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що підставою для зупинки транспортного засобу Scoda Octavia стало вчинення водієм порушення ПДР України, а саме невиконання ОСОБА_1 вимоги щодо подачі сигналу покажчиком повороту відповідного напрямку під час здійснення маневру. При цьому сам факт непритягнення водія до адміністративної відповідальності за вказане порушення не свідчить про відсутність правових підстав для зупинки транспортного засобу.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські безпідставно направили ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння до КНП ВОР «ЦТЗ «Соціотерапія», яке з 01 травня 2025 року перебувало в стані припинення, замість визначеного Наказом від 25 травня 2025 року № 1226 КНП «Літинська ЦРЛ», чим позбавили його права на огляд у порядку самозвернення.

Як видно з відеозапису працівник поліції пропонував водію ОСОБА_1 проїхати для проходження медичного огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я у м. Вінниці, роз`яснивши при цьому, що у селищі Літин Вінницької області такий огляд на той момент не проводився. Проте ОСОБА_1 відмовився їхати до будь-якого медичного закладу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції оформляється з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я. Таке направлення оформляється в одному примірнику та, у разі доставки водія, пред`являється поліцейським в закладі охорони здоров`я, а не самому водію.

В цьому випадку водій ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду, у зв`язку з чим його доставка до медичного закладу не здійснювалася, а отже, факт наявності окремих процедурних недоліків при формуванні бланка направлення не спростовують встановлених судом обставин правопорушення.

Крім того посилання ОСОБА_1 на позбавлення його права на огляд у порядку «самозвернення» є безпідставним, тому що він категорично відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, так і від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – зміні шляхом виключення із мотивувальної частини постанови судді суду першої інстанції посилання на показання поліцейського як доказ у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виключити із мотивувальної частини постанови судді Літинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року посилання на показання поліцейського як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О. С. Панасюк