Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №133/492/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/492/26

Провадження № 33/801/784/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач: Береговий О. Ю.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Паламарчука О.В.,

розглянув у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №591782 від 15 лютого 2026 року, цього ж дня о 05:46 год, за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Махнівка, автошлях М-21, 242 км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, автомобілем «MAZDA 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу, алкотестеру DRAGER № 7510, тест № 696, результат огляду позитивний, вміст алкоголю 0,43 ‰ проміле, дана подія безперервно фіксувалась на портативні, нагрудні відеореєстратори № 476120, № 476857 та № 476009. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн на користь держави.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, прийняту з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи доводи скарги, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано посилається на протокол, оскільки він не може бути належним та допустимим доказом. Вважає, що порядок та процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння відбулася з грубим порушенням положень розділу ІІ Інструкції затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Звертає увагу, що працівниками поліції не роз`яснено йому право на переогляд в закладах охорони здоров`я протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627393 від 29 березня 2026 року, цього ж дня о 05:46 год, за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Махнівка, автошлях М-21, 242 км, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, автомобілем «MAZDA 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу, алкотестеру DRAGER № 7510, тест № 696, результат огляду позитивний, вміст алкоголю 0,43 ‰ проміле, дана подія безперервно фіксувалась на портативні, нагрудні відеореєстратори № 476120, № 476857 та № 476009. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а ПДР України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591782 від 15 лютого 2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції від 15 лютого 2026 року;

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що за результатами його огляду, встановлено результат тесту 0,43 ‰ проміле. В графі «З результатами згоден» містить підпис ОСОБА_1 , що свідчить про його згоду з результатами проведеного огляду;

- квитанції з результатом тесту № 696 від 15 лютого 2026 року, за допомогою приладу алкотестер DRAGER № 7510, прилад № ARLM – 0357, згідно якої результат тесту (огляду) склав 0,43 ‰ проміле;

- письмових поясненнях ОСОБА_1 ;

- відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

Апеляційний суд вважає, що даний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591782 від 15 лютого 2026 року, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

З відеозапису вбачається, що працівником поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, після чого запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Drager», результат якого виявився позитивним 0,43 ‰ концентрації алкоголю у видихуваному водієм повітрі, незгоди з результатом не висловлював та не виявляв бажання пройти огляд в медичному закладі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що результат тесту ОСОБА_1 , а саме 0,43 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння.

Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.

Також, необґрунтованими є твердження апелянта, щодо порушення працівниками поліції санітарно-гігієнічних норм та інструкції виробника «Drager» стосовно повторного видування в одну й ту саму одноразову мундштук-трубку, оскільки ОСОБА_1 сам вибрав мундштук із запропонованих, особисто його відкрив та після першого продуття не надув відповідну кількість повітря для правильної роботи газоаналізатора, що йому було роз`яснено. При повторному продутті, результат становив 0,43 проміле.

Таким чином, вищенаведене підтверджує не лише факт перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, а й дотримання поліцейськими самої процедури огляду, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій зобов`язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Посилання апелянта про недотримання 15-хвилинного інтервалу перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння після куріння є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює порядок проведення такого огляду.

Огляд ОСОБА_1 було проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а тому в апеляційного суду відсутні сумніви у законності проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції в повному обсязі дослідив всі наявні докази з дотриманням усіх вимог процесуального та матеріального права, вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхиленняапеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду О. Ю. Береговий