Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №587/216/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/216/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №62025170040020771 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Краска Ратнівського району Волинської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, працездатного, військовослужбовця, учасника бойових дій, зареєстрованого за місцем фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, за наступних обставин.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом начальника 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.05.2025 за №5 51-ОС молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) другої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) та він вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно положень ст. ст. 29 - 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перший заступник начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) другої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) лейтенант ОСОБА_6 за своїм службовим становищем та військовим званням є безпосереднім начальником для інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) другої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ), молодшого сержанта ОСОБА_5 .

Під час проходження військової служби за мобілізацією молодший сержант ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь», і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Однак, молодший сержант ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи її в умовах воєнного стану, на порушення вищезазначених вимог законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, приблизно о 08:20 год. 02.12.2025, перебуваючи в н.п. Радьківка Сумського району Сумської області, під час доведення бойового розпорядження батальйонної тактичної групи 15 мобільного прикордонного загону від 01.12.2025 за №6745- БР-(ГРИФ) щодо підвищення стійкості оборони, недопущення подальшого просування противника, втрат території, з метою посилення позиції відділення «СЕРПЕНЬ», із завданням перейти до її оборони, здійснення вогневого ураження противника, недопущення просування противника в глибину оборони в районі н.п. Варачине, яке ( розпорядження) доведено першим заступником начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) другої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) лейтенантом ОСОБА_6 , в присутності свідків - фельдшера медпункту другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ОСОБА_7 , інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_8 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника-оператора першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_9 , відкрито відмовився виконувати наказ начальника, посилаючись на незадовільний стан здоров`я, що спростовується довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 26.11.2025 та довідкою огляду медичним працівником особового складу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 02.12.2025, відповідно до яких у ОСОБА_5 обмежень чи інших протипоказань щодо виконання посадових обов`язків та бойових завдань на момент огляду не має.

Відкрита відмова молодшого сержанта ОСОБА_5 виконати письмовий наказ - бойове розпорядження батальйонної тактичної групи НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 01.12.2025 за №6745-БР-(ГРИФ) потягла за собою підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності, невиконання завдань за призначенням.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину фактично визнав частково, пояснивши, що дійсно він є військовослужбовцем за мобілізацією, як доброволець знаходиться на військовій службі з 2023 року. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №14-ВВ від 08.01.2025 року з 08 січня 2025 року його відряджено до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_4 ) з метою виконання спеціальних (бойових) завдань та з 09 січня 2025 року зараховано в оперативне підпорядкування НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_4 ). В подальшому 4 березня 2025 року йому було оголошено наказ – бойове розпорядження, у відповідності до якого він повинен був висунутися для бойового чергування на ПВ «ГОЛОВА» в районі САДКИ із завданням відбиття збройного нападу, однак він відмовився за станом здоров`я. Після цього його повезли в м. Харків на ВЛК, яка визнала його придатним до військової служби. В подальшому 11 березня 2025 року йому повторно оголосили бойове розпорядження за №02.27/962/25Вн-(гриф) від 10.03.2025 року, відповідно до якого йому було наказано з 21:00 год. 11.03.2025 висунутися для бойового чергування на ПВ «ГОЛОВА» в районі САДКИ із завданням відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на бойові позиції, нанесення вогневого ураження противнику під час його висування, розгортання та атаки переднього краю і не допущення його прориву в глибину оборони. Письмове бойове розпорядження було оголошено йому під відеозапис в присутності військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , однак він відмовився виконати бойове розпорядження, оскільки для виконання цього бойового розпорядження йому необхідно було рити окоп, а робити це за станом здоров`я йому було важко. Обвинувачений пояснив, що за станом здоров`я він міг виконувати бойове завдання, але побоювався за своє життя та здоров`я, бо раніше він вже був на цій позиції і знав, що його може чекати.

Обвинувачений повністю визнавши свою вину, погодився з кваліфікацією скоєного, пояснив, що має намір продовжувати проходження військової служби, після роз`яснення обвинуваченому положень статті 349 КПК України вважав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Учасникам судового провадження, в тому числі і обвинуваченому, роз`яснено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Інші учасники судового провадження також вважали недоцільним дослідження інших доказів по справі, враховуючи позицію самого обвинуваченого, який повністю визнає свою вину, правильно розуміє суть обвинувачення, не оспорює обставин вчинення кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню, сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого немає.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразилися в непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В Постанові № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із подальшими змінами Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, слід суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону й враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який в цілому позитивно характеризується, пом`якшуючі відповідальність обвинуваченого обставини – раніше не судимий, свою вину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, матеріальна шкода злочином не завдана, продовжує проходити військову службу, є учасником бойових дій.

Обвинувачений пред`явив суду свідоцтво про смерть рідного брата ОСОБА_13 , який 1 травня 2026 року загинув на території Сумського району внаслідок отримання важких вибухових поранень під час виконання обов`язків військової служби, пояснивши при цьому, що скористатися наданим йому законом правом на звільнення з лав ЗСУ не має наміру і бажає продовжувати військову службу.

Зазначену обставину суд також враховує як таку, що пом`якшує відповідальність обвинуваченого.

Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

З врахуванням зазначених пом`якшуючих відповідальність обставин суд вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, застосувавши також положення статті 58 КК України, у відповідності з якою покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

На підставі ст. 72 КК України у строк призначеного обвинуваченому покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення з 02 грудня 2025 року по 03 грудня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 4 ст. 402 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замість позбавлення волі призначити ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк, тобто на 2 (два) роки із відрахуванням в доход держави 10 (десяти) відсотків грошового забезпечення.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк призначеного обвинуваченому покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 02 грудня 2025 року по 03 грудня 2025 року включно з розрахунку відповідності одному дню попереднього ув`язнення трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1