Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №689/1008/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1008/24

Провадження № 22-ц/820/1027/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю: представників учасників справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна між спадкоємцями та стягнення коштів, за апеляційною скаргою (з доповненнями до неї) ОСОБА_4 , яку подано її представником ОСОБА_2 , на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року та на додаткове рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року (суддя Кульбаба А.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна між спадкоємцями та стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син – ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно: автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK, 1.2, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

ОСОБА_5 за життя заповіт не складав, спадкоємцями за законом після його смерті є мати – ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_6 , дружина – ОСОБА_4 .

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом транспортні засоби перейшли у власність спадкоємців за законом в рівних частках, а саме, кожному по 1/3 частці транспортних засобів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки – ОСОБА_6 , який за життя не склав заповіт і єдиним спадкоємцем за законом є його дружина ОСОБА_3 . Тому, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 15.10.2021, позивачка отримала у власність не 1/3 частини спадкових транспортних засобів, а в сукупності стала власником по 2/3 частини на кожний транспортний засіб.

Вказувала, що автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , придбаний спадкодавцем за рахунок кредитних коштів за кредитним договором №700004284 від 05.03.2008, який мав бути повернутий до 06.03.2015. Тобто, на день смерті спадкодавця договір кредиту діяв ще 3 роки.

Вказувала, що відповідачка свої зобов`язання, визначені законом в частині погашення боргу спадкодавця в частині розміру отриманої спадщини не виконала. Весь тягар по погашенню заборгованості перед банком позивачка взяла на себе та здійснила погашення боргу перед банком відповідно до графіка платежів та щомісяця рівними частками здійснювала погашення суми кредиту.

Зазначала, що після смерті сина 33 місяці сплачувала за договором кредиту платежі в сумі 290 доларів США щомісяця та за останній місяць нею було сплачено 285,08 доларів США. Всього позивачкою за борговими зобов`язаннями спадкодавця було сплачено 9855,08 доларів США, 1/3 частина від сплаченого боргу складає 3285, 02 долари США, що за курсом НБУ становить 129396,93 грн. (39, 90 грн за 1 долар США).

Посилалась на те, що поділ спадкового майна між ними не відбувся, відповідачка самовільно, без погодження із позивачкою забрала собі у користування автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , який більш новий і дорожчий, і відмовилася від спілкування із позивачкою.

Враховуючи те, що відповідачці на праві власності належить менша частина спадкового майна, на думку позивачки, відповідачка здійснила незаконні дії, які істотно порушують права позивачки.

Вказувала, що у зв`язку із тим, що спадкове майно не поділено та не виділено в натурі, здійснити державну реєстрацію транспортних засобів та отримати нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не можливо, це призводить до неможливості використання позивачкою своєї власності, а без державної реєстрації транспортного засобу позивачка не може розпорядитися своїм майном в повному обсязі.

З урахуванням викладеного вище та заяви про уточнення позовних вимог, позивачка просила суд поділити спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділивши ОСОБА_3 автомобіль SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, а ОСОБА_4 – автомобіль SKODA FABIA CLASSIK, 1.2, 2009 року випуску, стягнувши з неї на користь позивачки компенсацію різниці вартості між дійсною ринковою вартістю автомобіля та її часткою в розмірі 97227,59 грн; стягнути з відповідачки на користь позивачки 1/3 частину платежів, сплачених позивачем за кредитним договором від 05 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5 , в межах частки вартості спадкового майна ОСОБА_4 , а саме: суму в гривнях, що на день стягнення буде еквівалентна за курсом НБУ 3285,01 доларів США.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року позов задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 02 жовтня 2020 року за №31/26-288, ринковою вартістю 39363,64 грн станом на 17 жовтня 2025 року.

Виділено у власність ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172, ринковою вартістю 165523,20 грн станом на 27 лютого 2025 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці вартості між 2/3 частинами ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 та 1/3 частиною ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 97227,59 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3260,07 грн.

03.02.2026 представником позивачки - адвокатом Орещенко Л.А. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 59000 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертиз, в розмірі 8557,44 грн і 15281, 28 грн.

04.02.2026 від представника відповідачки адвоката Дубчак Л.С. надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46 948 грн.

Додатковим рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року заяву представника позивачки адвоката Орещенко Л.А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судових витрат, пов`язаних із залученням експертів, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 39335,30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані із залученням експертів, в розмірі 15893,27 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Заяву представника відповідачки адвоката Дубчак Л.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15647,77 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації різниці вартості між 2/3 частинами ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , та 1/3 частиною ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 97227,59 грн та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій просить основне рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також змінити додаткове рішення суду першої інстанції, відмовити у стягненні витрат, пов`язаних з залученням експертів, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5000 грн на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 46948 грн витрат на правничу допомогу. При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що порядок користування автомобілями був узгоджений між спадкоємцями ОСОБА_5 усно і він існував беззаперечно та без будь-яких претензій сторін одна до одної протягом дванадцяти років.

Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на ненадання стороною відповідача доказів, які б підтверджували усні домовленості між позивачем та відповідачем щодо порядку користування спадковим майном (транспортними засобами). При цьому, судом проігноровано положення частини 1 ст. 82 ЦПК України, що обставини, як визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Вказує, що виходячи з проведеного судовим експертом огляду транспортного засобу SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, який з моменту відкриття спадщини перебував виключно у володінні і користуванні ОСОБА_3 , то саме дії/бездіяльність позивачки з неналежного зберігання та експлуатації транспортного засобу призвели до такого значного зниження ринкової вартості цього автомобіля, який увійшов до складу спадщини. Відповідачка ОСОБА_4 не повинна зазнавати жодних негативних наслідків від дій/бездіяльності позивачки із неналежного догляду, зберігання та експлуатації транспортного засобу у вигляді зменшення вартості спадкового майна.

На думку скаржниці, фактично діяння ОСОБА_3 щодо неналежного утримання належного спадкоємцям майна є завданням майнової шкоди іншому спадкоємцю.

Зазначає, що під час розгляду даної справи та виділення майна у власність кожної зі сторін має бути врахована вартість транспортного засобу SКODA FABIA CLASSIC 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_2 , визначена відповідно до висновку експерта № СЕ-19-25/352590-АВ від 17.10.2025 як ціна аналогічного КТЗ SКODA FABIA CLASSIC 1.2, 2007 року випуску, станом на 17.10.2025, у 151550,00 грн, оскільки вартість у 39363,64 грн була визначена з урахуванням вартості відновлювального ремонту цього автомобіля, що складає 103472,24 грн, через врахування судовим експертом додаткового зменшення ринкової вартості КТЗ через умови догляду, зберігання, експлуатації й численні пошкодження цього автомобіля, яка зазначені у самому висновку, допущені з вини позивачки.

Отже, на думку скаржниці, вартість спадкового майна на момент розгляду справи в суді складала, згідно з висновками експертів, 317073,00 грн (151 550,00+165 523,00).

Водночас, оскільки транспортний засіб SКODA FABIA CLASSIC 1.2, 2009 року випуску купувався за кредитні кошти, кредит погашався подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за спільні кошти подружжя, ОСОБА_9 залишає за собою право стягнути з ОСОБА_3 сплачені нею кошти в рамках погашення кредиту за цей транспортний засіб, в разі стягнення з неї судом будь-якої компенсації і незадоволення її заяви про застосування у даній справі позовної давності.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги те, що вартість спадкового майна під час його поділу в натурі між спадкоємцями повинна визначатися на момент відкриття спадщини.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у діях відповідачки не було протиправної бездіяльності, однак суд зробив протилежний висновок, який, на думку відповідачки, є необгрунтованим, адже стаття 1297 ЦК України в редакції, чинній на момент відкриття спадщини (12.05.2012), не зобов`язувала спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, якщо у складі спадщини є лише рухоме майно.

Вважає, безпідставними твердження суду першої інстанції про те, що правові висновки Верховного Суду, на які посилалася представник відповідачки, не можуть бути враховані через те, що вони прийняті не в подібних правовідносинах, є такими, що не відповідають вимогам законодавства і не заслуговують на увагу.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі незважаючи на численні порушення позивачкою норм процесуального права як при подачі позову, такі і в ході розгляду справи.

Звертає увагу на те, що до вимог про стягнення коштів (грошової компенсації) відповідно до ст. 544 ЦК України застосовується позовна давність у три роки. Спадщина належала сторонам з часу відкриття спадщини 12.05.2012, оскільки як позивачка та її чоловік, так і відповідачка, як спадкоємці за законом першої черги, подали нотаріусу заяви про її прийняття 26.10.2012. А тому, подання позивачкою позовної заяви до відповідачки в травні 2024 року свідчить про пропуск нею строку для прийняття спадщини у три роки й порушує принцип правової визначеності.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції зазначає, що копію заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення разом із доданими до неї матеріалами не було надіслано представнику відповідачки. Така процесуальна поведінка представника позивачки позбавила сторону відповідачки можливості своєчасно ознайомитися зі змістом заявлених вимог, документами, які підтверджують їх понесення та подати до суду письмове клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат.

Водночас, судом першої інстанції самостійно зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_4 , хоча проти стягнення заявлених відповідачкою витрат на правову допомогу заяв про зменшення їх розміру ані позивачка, ані її представник до суду не подавали.

Зазначає, що при ухваленні рішення суд не врахував неналежну процесуальну поведінку позивачки та її представниці Орещенко Л.А. і включення до складу витрат на правову допомогу участі в кількох судових засіданнях представниці позивачки адвоката Орещенко Л.А., які суд призначав саме через неналежну первісну підготовку документів стороною позивачки, зокрема, усі судові засідання, які призначалися і проводилися судом по призначенню судових експертиз, уточненню питань і т.п.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 – адвокат Дубчак Л.С. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивачки ОСОБА_3 – адвокат Орещенко Л.А. в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині поділу транспортних засобів, відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації різниці вартості часток відповідає.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 власником SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, реєстрацій номер НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_1 , зазначено ОСОБА_5 (т.1 а.с. 14).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 власником SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зазначено ОСОБА_5 . Дата реєстрації транспортного засобу – 08 червня 2010 року (т.1 а.с. 76).

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб 24 липня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т.1 а.с. 67).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть видане 14.05.2012 серія НОМЕР_8 (т.1 а.с. 117 – зворот).

26.10.2012 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 1170/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (т.1 а.с.115-132).

Відповідно до матеріалів спадкової справи, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилася спадщина на транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288; транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 07 жовтня 2021 року за № 31/26-1172.

26 жовтня 2012 року із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори звернулася мати ОСОБА_5 – ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_4 (т.1 а.с. 116 – зворот,117). ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 118 на звороті)

01 жовтня 2020 року із листом до нотаріальної контори звернулися спадкоємці ОСОБА_5 : ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які повідомили про втрату оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску (т.1 а.с. 141).

12 травня 2021 року за №3648 державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. листом повідомила ОСОБА_4 про необхідність з`явитися до нотаріальної контори для вирішення питань по спадковій справі № 1170/2012 (т.1 а.с. 143).

Також згідно з листом державного нотаріуса Мельник М.П. від 13 липня 2021 року, за № 5227/02-14 в газеті «Голос України» надруковане оголошення з проханням ОСОБА_4 з`явитися 30 серпня 2021 року на 13 годину 00 хвилин в Дванадцяту Київську державну нотаріальну контору для оформлення своїх спадкових прав по спадковій справі ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 145-147).

13 вересня 2021 року спадкоємець ОСОБА_3 подала заяву до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно - SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 02 жовтня 2020 року за № 288 (т.1 а.с. 149).

13 вересня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. - ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 02 жовтня 2020 року за № 288. Згідно з цього свідоцтва спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 є його мати – ОСОБА_3 (спадкоємець 1/3 частки), батько – ОСОБА_6 (спадкоємець 1/3 частки), дружина – ОСОБА_4 (спадкоємець 1/3 частки) (т.1 а.с. 157).

15 жовтня 2021 року спадкоємець ОСОБА_3 подала заяву до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (т.1 а.с. 161).

15 жовтня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля автомобіль марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172. У цьому свідоцтві спадкоємицею майна ОСОБА_5 є його мати – ОСОБА_3 (спадкоємець 1/3 частки), батько – ОСОБА_6 (спадкоємець 1/3 частки), дружина – ОСОБА_4 (спадкоємець 1/3 частки) (т.1 а.с. 169).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого 27.10.2020, серія НОМЕР_9 (т.1 а.с. 34).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 1196/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , що заведена Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою, 06 листопада 2020 року ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка (т.1 а.с. 177).

13 вересня 2021 року спадкоємець ОСОБА_3 подала заяву до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно – 1/3 частки автомобіля SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 31/26-288, спадкоємцем якого був його батько, ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (т.1 а.с. 214).

13 вересня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належала померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288, спадкоємцем якого був його батько, ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (т.1 а.с. 221).

15 жовтня 2021 року спадкоємець ОСОБА_3 подала заяву до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно – 1/3 частки автомобіля автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (Том № 1 а.с. 161), спадкоємцем якого був його батько, ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (т.1 а.с. 223).

Відповідно до висновку експерта від 27 лютого 2025 року № СЕ-19-24/60993-АВ визначити ринкову вартість КТЗ SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату проведення судової експертизи не представляється за можливе з причин, зазначених в дослідницькій частині висновку експерта. Ринкова вартість КТЗ SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , станом на дату проведення судової експертизи, а саме: 27.02.2025 складає 165523, 20 грн (т.2 а.с.2-15).

Згідно з повідомленням Головного управління поліції в м. Києві від 23 квітня 2025 року, затриманий транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_2 зберігається за адресою: Київська область, селище Бородянка, вулиця Семашко, 159 (т.2 а.с. 57).

Відповідно до висновку експерта від 17 жовтня 2025 року № СЕ-19-25/35259-АВ ринкова вартість автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року виготовлення, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату проведення судової експертизи складає 39363, 64 грн. (т. 2 а.с. 76-86).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошової компенсації різниці вартості часток виходив з того, що при поділі спадкового майна та виділенні ОСОБА_3 транспортного засобу SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, та ОСОБА_4 - автомобіля SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 слід стягнути грошову компенсацію різниці вартості між 2/3 частини ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, та 1/3 частини ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, в розмірі 97227,59 грн.

З даними висновкам суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За положеннями статті 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Відповідно до статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Із положень частини першої статті 356 ЦК України слідує, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 зроблено висновок про те, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Суд першої інстанції, здійснивши поділ транспортних засобів в натурі, та встановивши, що ОСОБА_3 належить 2/3 частки у неподільному спадковому майні, а ОСОБА_4 є спадкоємцем іншої 1/3 частки у спадщині, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивачки грошової компенсації вартості її частки у такому майні.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на застосування до вимог про стягнення коштів (грошової компенсації) позовної давності у три роки, оскільки у суді першої інстанції відповідачкою подавалась заява про застосування позовної давності лише до позовних вимог про стягнення частини платежів сплачених позивачкою за кредитним договором в межах вартості спадкового майна.

Безпідставним є доводи апеляційної скарги в тій частині, що дії/бездіяльність щодо неналежного догляду, зберігання та експлуатації автомобіля SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, спричинили його суттєві пошкодження та зниження ринкової вартості, та діяння ОСОБА_3 завдали майнової шкоди іншому спадкоємцю а саме ОСОБА_4 , оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що саме протиправні дії чи бездіяльність позивачки призвели до зменшення вартості транспортного засобу. Крім того, відповідачка ОСОБА_4 , прийнявши спадщину після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи право на 1/3 частки у спірних автомобілях також мала б вживати заходів щодо цілісності та збереження спадкового майна - автомобіля SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску.

Не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги в тій частині, що вартість спадкового майна має визначатись на момент відкриття спадщини, оскільки вартість спадкового майна при його поділі в суді визначається його дійсною ринковою вартістю на час розгляду справи.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації різниці вартості часток, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування рішення в цій частині в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Щодо ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачкою понесених судових витрат під час розгляду справи у суді першої інстанції, пропорційність розміру задоволених позовних вимог. Крім того, стягуючи з позивачки на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, суд також виходив з пропорційності позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується в повному обсязі з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням позову у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів зауважує, що вказівка у частині 8 ст. 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

У даній справі встановлено, що заява про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи, та які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи не була подана позивачкою чи її представником ані в письмовій формі (що підтверджується матеріалами справи), ані в усній формі (що підтверджується звукозаписами судових засідань) в межах строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції представництво інтересів позивачки ОСОБА_3 здійснювалось адвокатом Орещенко Л.А. на підставі ордера від 06.05.2024 (а.с. 5 т. 1). У позові зазначалось позивачкою про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Лише після ухвалення рішення у справі по суті представником позивачки – адвокатом Орещенко Л.А. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 59000 грн, до якої долучено ордер на представництво інтересів ОСОБА_3 адвокатом Орещенко Л.А., договір про надання правової допомоги № А-24/25 від 09.06.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 02.02.2026 за договором про надання правової допомоги № Ц-24/25 від 09.06.2023, за яким розмір наданих юридичних послуг складає 59000,00 грн, докази направлення даних документів поштовим відправленням з описом для ОСОБА_4 .

Не заперечується факт того, що позивачка отримала правничу допомогу адвоката Орещенко Л.А., витрати, які вона понесла у даній справі, охоплюються поняттям судових витрат у розумінні ст.ст. 133, 137 ЦПК України, Але про ці обставини позивачка не повідомила суд першої інстанції до ухвалення рішення по суті 29.01.2026. Крім того, акт приймання-передачі наданих послуг від 02.02.2026 оформлений після ухвалення рішення по суті і не існував на час ухвалення судового рішення.

Оскільки, позивачка про них своєчасно не заявила, тобто вона не дотрималась процесуальних норм закону, то після того, як постановлено рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції не мав правових підстав для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на основі пред`явлених документів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 вказала: «право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

За таких обставин, колегія суддів вважає, що стороною відповідача не дотримано положень частини 8 статті 141 ЦПК України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу та, як наслідок, наявні правові підстави для залишення заяви представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Орещенко Лесі Анатоліївни про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду, а додаткове рішення суду першої інстанції в цій частині, відповідно до ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню.

Матеріалами справи підтверджується, що стороною відповідача також не дотримано вимог щодо подання заяви про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи, та які відповідачка понесла у зв`язку з розглядом справи, проте, суд апеляційної інстанції не може вийти за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідачки ОСОБА_4 , яка подала апеляційну скаргу через свого представника). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. А тому, додаткове рішення в частині стягнення з позивачки та користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, вирішено питання розподілу витрат, пов`язаних з проведення експертиз, з врахуванням принципу пропорційності задоволення позовних вимог (66,67%). Оскільки розмір таких витрат є доведеним, обгрунтованим і пов`язаним з розглядом справи, то протилежна сторона несе обов`язок по відшкодуванню понесених позивачкою витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертиз, як певної процесуальної дії. Суд першої інстанції врахував зазначені висновки експертизи як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині, підстави для скасування додаткового рішення в цій частині в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яку подано її представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Додаткове рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу за заявою представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Орещенко Л.А. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Заяву представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Орещенко Лесі Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

В решті додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай