Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №686/11658/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11658/26

Провадження № 33/820/556/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника адвоката Драпчука С.М., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Драпчука С.М. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою АДРЕСА_2 , працює лікарем в КНП «Хмельницька центральна районна лікарня Хмельницького району»,

визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з неї на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

За постановою суду, 04 квітня 2026 року о 20 год 50 хв на вул. Степана Бандери, 15, у м. Хмельницькому ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Chevrole Volt», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . У порушення п.п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху вона не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималась безпечного інтервалу та скоїла зіткнення з керованим ОСОБА_3 (належним ОСОБА_4 ) автомобілем марки та моделі «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_1 у порушення п.2.10 «а» Правил дорожнього руху залишила вказане місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона була причетною.

Крім того, о 20 год 55 хв 04 квітня 2026 року на вул. Західно-Окружній, 11/1, у м. Хмельницькому ОСОБА_1 керувала автомобілем «Chevrole Volt», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів.

Усупереч п.п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, з урахуванням якої не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснила наїзд на дерево.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_2 транспортний засіб отримав механічні пошкодження, після цього ОСОБА_1 у порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Драпчук С.М. просив постанову Хмельницького міськрайонного суду від 10 червня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП.

Уважав, що під час винесення постанови допущено неповноту судового розгляду, а висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення.

Зазначав, що судом першої інстанції пояснення потерпілого в судовому засіданні мали би оцінюватись критично так само, як і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стверджував, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом та не вживала алкогольні напої, а тому відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння.

Зауважував, що суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Винуватість особи має доводитись саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Уважав, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 є власником автомобіля та не вжив жодних заходів, щоб уникнути ситуації, коли його транспортним засобом могла керувати інша особа.

Посилався на те, що в матеріалах справи немає будь-яких належних і допустимих доказів, які би свідчили про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130, ст.122-4, ст.124 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та її захисника Драпчука С.М. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, заперечення потерпілого ОСОБА_2 проти її задоволення, приходжу до висновку про таке.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними у справі доказами, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.

При прийнятті постанови судом було вжито заходів щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

Як видно з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 заперечує винуватість у вчиненні цих адміністративних правопорушень. Однак, ці заперечення спростовані та не узгоджуються із встановленими в суді першої інстанції обставинами та не підтверджені при апеляційному перегляді.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п.1.1 Правил дорожнього руху України та відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п.2.3 «б» ПДР України, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.2.10 «а» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, обґрунтовано доведена наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:

- відомостями з протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №632347 від 05 квітня 2026 року, ЕПР1 №632317 від 05 квітня 2026 року, ЕПР1 №632327 від 05 квітня 2026 року, ЕПР1 №632309 від 05 квітня 2026 року якими зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушень, які відповідають вимогам статті 256 КУпАП, є належними та допустимими доказами;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, згідно з якими в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; від проходження огляду вона відмовилась, як на місці так і в медичному закладі;

- схемою місця ДТП, яка сталась о 20 год 50 хв 04 квітня 2026 року на вул. Степана Бандери, 15, у м. Хмельницькому, в якій зафіксовані дорожня обстановка, місце зіткнення, розташування транспортного засобу марки та моделі «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_2 , та його механічні пошкодження; схемою місця ДТП, яка сталась о 20 год 55 хв 04 квітня 2026 року на вул. Західно-Окружній,11/1, у м. Хмельницькому, в якій відображенні дорожня обстановка, місце наїзду, розташування дерева і транспортного засобу марки та моделі автомобіля марки та моделі «Chevrolet Volt», номерний знак НОМЕР_1 , з його механічними пошкодженнями;

- відеофайлами та фототаблицями, на яких зображені механічні пошкодження транспортного засобу «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Chevrolet Volt», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 під час ДТП і який був виявлений працівниками поліції в ході розшукових дій після ДТП, який з`їхав у кювет та зіткнувся з деревом;

- рапортами працівників поліції, в яких зазначено про отримання виклику за фактом вчинення ДТП за адресою вул. Бандери, 15, із залишенням одним із транспортних засобів місця пригоди. Під час розшукових дій було виявлено автомобіль «Chevrolet Volt», д.н.з. НОМЕР_1 , який причетний до вчинення ДТП. В автомобілі перебувало три особи, під час спілкування з ними для встановлення, хто перебував за кермом зазначеного автомобіля, було відібрано від них пояснення та, оцінивши всі докази, поліцейськими було встановлено що за кермом автомобіля, власником якого є ОСОБА_2 , перебувала саме ОСОБА_1 ;

- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 від 04 квітня 2026 року, якими підтверджено що 04 квітня 2026 року близько 20 год 50 хв він рухався у правій смузі руху на вул. Бандери, 15. Здійснюючи перестроювання в ліву смугу, автомобіль «Chevrolet Volt», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з його автомобілем, після чого поїхав у напрямку вул. Кам`янецької;

- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_6 , яка вказала що вона сиділа на задньому сидінні з правого боку, дивилась в телефон, хто перебував за кермом вона не знає;

- у поясненнях потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що перебував на передньому пасажирському сидінні та був у стані алкогольного сп`яніння. В апеляційному суді підтвердив, що його автомобілем керувала саме ОСОБА_1 . Вона наступного дня намагалась йому частково компенсувати завдану внаслідок ДТП шкоду.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів.

При цьому, всі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися доказом вчинення правопорушення в розумінні ст.251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відтак, суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Отже, аналізуючи докази з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень у ході розгляду справи є доведеною «поза розумним сумнівом».

Невизнання винуватості ОСОБА_1 апеляційний суд сприймає як спосіб захисту та спробу останньої уникнути відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, які є очевидними.

Переконливих доводів у апеляційній скарзі, які би спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови, не встановлено.

Порушень вимог закону, які би ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, немає.

Доводи апеляційної скарги спростовані зібраними та дослідженими доказами у справі, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах.

При накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 КУпАП ураховано характер правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови судді місцевого суду та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду чи доопрацювання відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника адвоката Драпчука С.М. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду М.С. Матущак