Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №686/28912/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/28912/25

Провадження № 22-ц/820/1195/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчук Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року (суддя Чевилюк З.А.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2026 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалось, що 02.12.2023 між ТОВ «Бі Елджи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6451265, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених кредитним договором №6451265 у розмірі 3019,50 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 01.03.2024, зі сплатою процентів за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: за 1-й день користування кредитом - 10,0000%, в сумі 301,95 грн, термін оплати 17.12.2023, з 2-го по 15-й день користування кредитом - 1,4000 %, в сумі 591,82 грн, термін оплати 17.12.2023, з 16-го по 90-й день користування кредитом - 3,5000 %, в сумі 7926,19 грн, термін оплати 01.03.2024.

26.03.2024 ТОВ «Бі Елджи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу №2603 від 26.03.2024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Бі Елджи Мікрофінанс», включно і до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 200.

Станом на 03.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 11839,23 грн, а саме: - заборгованість за тілом кредиту – 3019,50 грн; заборгованість за відсотками – 8819,73 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» суму заборгованості за кредитним договором №6451265 від 02.12.2023 в розмірі 11839,23 грн, судовий збір 2422,40 грн та витрати на правову допомогу 1000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення в цій частині та визначити розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн. Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області не мав права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки на адресу суду не надходила відповідна заява зі сторони відповідача саме з чітким обґрунтуванням неспівмірності таких витрат, а фраза відповідача зазначена в судовому засіданні, що «суму заборгованості та відсотки визнає, витрати на правову допомогу не визнає», не являється в розумінні висновків Верховного Суду обґрунтованим клопотанням про зменшення витрат.

На думку скаржника, судом першої інстанції не дано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О.М., натомість, наведено формальну аргументацію про не співмірність витрат.

Звертає увагу на те, що в договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7000 грн, який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу.

Зверненню до суду передували неодноразові заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено – повідомлення про зміну кредитора за кредитним договором, та ряд листів з пропозицією добровільного врегулювання боргу, акціями, тощо. Однак, відповідач на зазначені документи не реагував чим фактично ігнорував досудовий порядок врегулювання спору. Враховуючи небажання відповідача врегулювати питання в досудовому порядку позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав

Вважає, що, зазначене доводить необхідність та неминучість судових витрат позивача, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Вказує, що встановлюючи гонорар у розмірі 7000 грн, адвокат Бачинський О.М. виходив з середнього розміру гонорарів за аналогічні послуги для чого було проаналізовано Єдиний реєстр судових рішень у частині вимог стягнення витрат на професійну правничу допомогу за аналогічними справами.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині вирішення справи по суті не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу відповідає.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував заперечення відповідача проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу та, зважаючи на складність справи, керуючись принципами співмірності та розумності розміру судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, визначив розмір витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом Бачинським О.М.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Бачинським О.М., як представником позивача складено, підписано та надіслано через підсистему «Електронний суд» позовну заяву у даній справі, до якої на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучено ордер серії ВС № 1269270 від 02.10.2025, договір про надання правової допомоги № 251001-9Ш від 01.10.2025, розрахунок суми судових витрат у справі.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості сума витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач складає 7000 грн. В дану суму включається:

-оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви;

-оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі;

-оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви;

-оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта ( задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.

Відповідно до п. 4.7 договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін (сторонами).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення судом першої інстанції суми судових з власної ініціативи, з огляду на те, що відповідач у судовому засіданні заперечував проти стягнення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю.

З огляду на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та є нескладною, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, враховуючи заперечення відповідача проти заявленого позивачем розміру витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт, принцип співмірності та розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2026 року в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай