Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №683/2830/16-ц — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2830/16-ц

Провадження № 22-ц/820/1308/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року (суддя Андрощук Є. М., повне судове рішення складено 19 березня 2026 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року у справі № 683/2830/16-ц про стягнення на її користь судових витрат із Старокостянтинівської міської ради шляхом списання коштів з відповідного рахунку виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради. В обґрунтування заяви зазначала, що рішення суду не виконується. 12 лютого 2026 року вона подала до Старокостянтинівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області заяву про виконання судового рішення. 12 лютого 2026 року виконавчий лист повернуто, оскільки Старокостянтинівська міська рада немає відкритих рахунків в Головному управлінні та територіальних управліннях Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, не є розпорядником бюджетних коштів та не обслуговується у Старокостянтинівському управлінні Державної казначейської служби України Хмельницької області. Виконання рішення суду є неможливим без вирішення питання про зміну способу та порядку його виконання. Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року заяву задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання постанови Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року у справі № 683/2830/16-ц про стягнення з Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 6360,20 грн судових витрат шляхом їх стягнення через виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради.

Старокостянтинівська міська рада, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Оскаржуваною ухвалою суду фактично замінено боржника у справі, що є зміною рішення по суті. Суд не врахував те, що Старокостянтинівська міська рада та її виконавчий комітет є різними юридичними особами і не відповідають за зобов`язаннями одна одної. Виконавчий комітет не залучався до участі у справі.

У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Старокостянтинівська міська рада подала заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року скасовано рішення сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області № 47 пункт 19 від 22 квітня 2016 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , та скасовано рішення приватного нотаріуса Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Вакарєвої О. В. від 05 травня 2016 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:11:002:058, розташовану по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 і Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області з кожного по 12373,60 грн судових витрат на користь ОСОБА_1 .

Постановою Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року у справі № 683/2830/16-ц рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року змінено в частині розподілу судових витрат та стягнуто з ОСОБА_2 , Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі по 6360,20 грн з кожного.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2025 року у справі № 683/2830/16-ц виправлено арифметичну помилку в постанові Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року щодо суми судових витрат, які підлягають стягненню, на «7720,60 грн» замість «6360,20 грн».

Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 683/2830/16-ц рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року залишено без змін.

18 грудня 2025 року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області видав виконавчий лист у справі.

Відповідно до листа Старокостянтинівського управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області № 02-22-06/202 від 12 лютого 2026 року виконавчий лист про стягнення судових витрат повернуто стягувачці ОСОБА_1 без виконання, оскільки боржник Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області немає відкритих рахунків в органах Казначейства, з яких може здійснюватись безспірне списання коштів.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що оскільки розпорядження коштами місцевого бюджету відбувається через її виконавчий комітет, то для забезпечення належного виконання рішення суду необхідно змінити спосіб і порядок виконання рішення суду.

Такий висновок суду відповідає встановленим судом обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України, частини 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід?ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід?ємна частина «судового розгляду». Держава зобов?язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Саме на державу покладається обов?язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення

Зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 435 ЦПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

При цьому, необхідною та обов?язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Водночас на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Установлено, що виконання судового рішення у цій справі про стягнення з Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 судових витрат неможливе через відсутність у боржника відкритих рахунків в органах казначейської служби.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року (далі - Порядок), за змістом якого органами Державної казначейської служби України на підставі виконавчих документів виконуються рішення про стягнення коштів з боржників, що обслуговуються в органах Державної казначейської служби України.

У пункті 2 Порядку визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

На підставі статей 1, 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

За змістом частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (частини 1, 8 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Разом з тим, відповідно до частин 1 і 3 статті 16 цього Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 2 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Здійснення фінансування видатків з місцевого бюджету віднесено до відання виконавчих органів міських рад (пункт 4 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Приймаючи до уваги, що розпорядження Старокостянтинівською міською радою коштами місцевого бюджету відбувається через виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, який створений міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування і має відкриті рахунки в органах Казначейства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення.

Зміна способу виконання судового рішення у справі не змінює його по суті.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 916/1952/17.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправильного зазначення в заяві судового рішення, порядок виконання якого просила змінити позивачка.

Рішення суду першої інстанції було змінено постановою апеляційного суду. Тому суд самостійно визначив рішення суду, спосіб виконання якого необхідно змінити для досягнення мети поданої заяви, що не може бути підставою для скасування правильної по суті ухвали суду.

Порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення, суд не допустив.

З огляду на викладене ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення.

Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта