Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №607/5554/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5554/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І

Провадження № 22-ц/817/722/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ороновської Ольги Михайлівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року, ухвалене суддею Якімцем Т.І. у справі № 607/5554/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1216-1329 від 02.06.2023 року.

Позов обгрунтовано тим, що 02 червня 2023 року між сторонами в електронній формі через веб-сайт creditkasa.com.ua укладено договір про відкриття кредитної лінії, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «A5314».

За умовами договору відповідачу надано кредит у сумі 6200 грн строком на 300 днів, із базовим періодом 21 день, зниженою процентною ставкою 2,5 % на день та стандартною – 3 % на день.

Позивач зазначав, що кредитні кошти були надані у повному обсязі, однак відповідач належним чином зобов`язання не виконав. Станом на 13.02.2025 року загальна заборгованість становила 61349 грн, проте з урахуванням програми лояльності позивач просив стягнути 31000 грн, з яких 6200 грн – заборгованість за тілом кредиту та 24800 грн – заборгованість за процентами.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 березня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1216-1329 від 02.06. 2023 року у розмірі 31000 грн, з яких: 6200 грн – заборгованість за кредитом; 24800 грн – заборгованість за нарахованими процентами. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ороновська О.М. просить рішення суду скасувати, постановивши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин та безпідставно визнав доведеними факт укладення кредитного договору і розмір заборгованості. Представник скаржника зазначає, що позивач не надав належних і допустимих доказів укладення відповідачем електронного кредитного договору, а копія спірного договору не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не містить відомостей, які б підтверджували його підписання відповідачем електронним підписом.

Також представник відповідача вказує на відсутність доказів використання відповідачем одноразового ідентифікатора, проходження ним належної електронної ідентифікації та належності зазначеного номера телефону.

Крім того, на думку представника відповідача, позивач не довів факту перерахування кредитних коштів і розміру заборгованості, оскільки матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, зокрема виписки з банківського рахунку відповідача, а надані розрахунок заборгованості, довідка про перерахування коштів та інші внутрішні документи фінансової установи не є належними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Укр кредит фінанс" вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Доводи відзиву зводяться до того, що кредитний договір укладений відповідно до вимог Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про споживче кредитування», а відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A5314», пройшов ідентифікацію через систему BankID НБУ та отримав примірник договору й супровідні документи на електронну пошту. Крім того, на підтвердження укладення договору позивач посилається на моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, який відображає послідовність дій відповідача під час оформлення кредиту, надсилання одноразового ідентифікатора та підписання договору.

Також позивач вказує, що кредитні кошти були перераховані відповідачу через систему LiqPay АТ КБ «ПриватБанк» на банківську картку, реквізити якої відповідач зазначив самостійно, а факт перерахування підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк», довідкою про перерахування суми кредиту та розрахунком заборгованості.

На думку позивача, ненадання банківських виписок не свідчить про недоведеність позовних вимог, оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, не відкриває рахунків клієнтам та здійснює переказ коштів без відкриття рахунків, а відомості про банківський рахунок відповідача становлять банківську таємницю.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 16 січня 2018 року, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Крім того, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії від 08 червня 2017 року №2401, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

02.06.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А5314».

Умовами договору визначено, що Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно пунктів 2.1. та 2.2. Договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому Договором.

Згідно з пунктом 4.1. Договору загальний розмір кредиту (сума кредиту) становить 6200 грн; дата надання/видачі кредиту 02 червня 2023 року.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Як вбачається із змісту п 12 Кредитного договору, у ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме,

НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 4.3. Договору тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредиту, однак, позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі, може надаватися можливість скористатись кредитом за зниженою процентною ставкою.

Пунктами 4.6., 4.8. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом.

Строк, на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту нарахування кредиту. Дата повернення кредиту 27.03.2024 року.

Відповідно до пункту 4.10. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (на весь строк кредитування) складає 62 000 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 55800 грн.

Згідно пункту 8.5. Договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена пунктом 4.8. Договору.

Крім того, ОСОБА_1 було підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А5314» паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Згідно умов паспорту споживчого кредиту, знижена % ставка 2.50 % в день; стандартна % ставка -3.00 % в день.

Позивачем також долучено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 14.02.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 здійснено платіж № 2322094823 від 02.06.2023 у сумі 6 200 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 за договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 13.02.2025 загальна заборгованість становить 61349 грн, з яких: 6200 грн – сума основного боргу, 55149 грн – залишок відсотків. Відсотки за користування кредитом нараховані до 27.03.2024 року включно. Після закінчення строку дії кредитного договору відсотки позивачем не нараховані.

Проте з урахуванням програми лояльності, застосованої кредитодавецем, позивач просив стягнути 31000 грн, з яких 6200 грн – заборгованість за тілом кредиту та 24800 грн – заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч.1 ст.3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами належним чином укладено електронний кредитний договір із дотриманням вимог законодавства, позивач довів погодження сторонами всіх істотних умов договору та перерахування відповідачу кредитних коштів на зазначений ним платіжний інструмент, а відповідач не надав належних доказів на спростування цих обставин. Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором та те, що проценти нараховані відповідно до його умов у межах строку кредитування, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову

З таким висновком суду першої інстанції слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Так, матеріалами справи підтверджується волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору, оскільки останній пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, ознайомився з умовами кредитування, підписав договір, паспорт споживчого кредиту та інші невід`ємні документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А5314», після чого на зазначений ним платіжний інструмент були перераховані кредитні кошти. Сукупність наявних у справі доказів підтверджує досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та його належне укладення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив зазначені вище докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо підписання відповідачем кредитного договору.

Крім того слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Сам лише факт заперечення позовних вимог стороною відповідача, без надання відповідних доказів, не свідчить про неукладення вказаного договору.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Враховуючи наведене вище, у колегії суддів відсутні підстави вважати неукладеним між сторонами кредитний договір № 1216-1329, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів факту перерахування кредитних коштів, є голослівними, виходячи із наступного.

Так, на підтвердження указаного факту позивачем надано довідку АТ КБ «Приватбанк» від 14.02.2025 року, відповідно до якої відповідачу перераховано суму кредиту за договором через систему LIQPAY у розмірі 6200 грн за номером договору № 1216-1329, на номер картки НОМЕР_1 , яка згідно кредитного договору належить відповідачу та про яку він зазначив у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 12 договору.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі № НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим, у зв`язку з чим з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог Закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.

Дані докази в сукупності підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки і сума отриманих коштів, і дата їх отримання відповідають умовам кредитного договору, укладеного між сторонами.

Також відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана ним в договорі, йому не належить.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору та здійснення позивачем переказу коштів в передбаченій договором сумі на зазначену у підписаному відповідачем договорі платіжну картку.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок заборгованості та вважає його обґрунтованим, оскільки він відповідає умовам кредитного договору та матеріалам справи. При цьому відповідачем не подано жодного контррозрахунку заборгованості, не наведено помилок у здійсненому позивачем розрахунку та не надано належних і допустимих доказів на його спростування, а тому підстави сумніватися у правильності визначеного позивачем розміру заборгованості відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а тому не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ороновської Ольги Михайлівни - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду тернопільської області від 16 березня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 27 липня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Гірський Б.О.