Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №604/832/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/832/25Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.

Провадження № 22-ц/817/726/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ КАПІТАЛ" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 березня 2026 року, ухвалене суддею Сташківим Н.Б. у цивільній справі №604/832/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ КАПІТАЛ"" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2632796, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 000 грн, однак належним чином зобов`язання щодо його повернення та сплати процентів не виконав.

08 квітня 2021 року на підставі договору відступлення права вимоги №66-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача.

Заборгованість за кредитним договором становить 18 028,72 грн, з яких 4 744,40 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13 284,32 грн - за процентами.

Незважаючи на направлення відповідачу досудової претензії, заборгованість не погашена, тому товариство просило задовольнити позов.

Рішенням Підволочиського районного суду від 27 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ ФК «Кредит-Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, дійшовши помилкового висновку про недоведеність факту укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів. Скаржник посилається на укладення договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, наявність платіжного доручення про перерахування кредитних коштів, а також часткове погашення відповідачем заборгованості, що, на його думку, підтверджує укладення договору, отримання кредиту та визнання боргу.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

За твердженням ТОВ «Мілоан», між ним та ОСОБА_1 30.12.2020 року укладено договір про споживчий кредит №2632796, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору - 6000 грн, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (п.1.1).

Кредит надається загальним строком на 24 дні з 30.12..2021 року (строк кредитування), термін повернення кредиту 23.01.2021 року (пункти 1.3, 1.4).

Проценти за користування кредитом 14,40 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору), тип процентної ставки за договором - фіксована (п. 1.7 договору).

На підтвердження обставин укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивач додав до позовної заяви копії наступних документів: договір про споживчий кредит № 2632796, датований 30.12.2020 року; додаток №1 до договору - «Графік платежів за договором про споживчий кредит 2632796 від 30.12.2020; додаток №2 до договору - «Паспорт споживчого кредиту №2632796; анкету-заяву на кредит № 2632796 з датою створення 29.12.2020 року.

У розділі 10 договору про споживчий кредит зазначено, реквізити ОСОБА_1 позичальника та ТОВ «Мілоан»

При цьому, вищевказані документи не містять особистого підпису ОСОБА_1 чи проставленої в установленому порядку відмітки про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З довідки ТОВ «Мілоан» №б/н вбачається, що акцепт (договір) підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором «J16422», який був відправлений позичальнику 30.12.2020 о 08:51 год на номер телефону НОМЕР_1

Анкета - заява на кредит № 2632796 містить розділ «Процес оформлення та розгляду заяви 2632796 », із змісту якої видно, що підписання договору відбулося року у проміжку часу 29.12.2020 року по 30.12.2020 року.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Умови договору не містять даних номеру карткового рахунку (банківської картки), на який мають бути зараховані кредитні кошти.

Позивач як на підставу перерахування кредитних коштів відповідачу посилається на платіжне доручення № 36628722 від 30.12.2020 року, із змісту якого видно, що грошові кошти в сумі 6000 грн року було перераховано ОСОБА_1 на картку MASTERCARD № НОМЕР_2 , платник - ТОВ «Мілоан», банк платника ТОВ ФК "Елаєнс", призначення платежу: кошти згідно договору 2632796.

Як стверджує позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 18028,72 грн, а саме: 4744,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 13284,32 грн - заборгованість за процентами.

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 08.04.2021 року уклали договір про відступлення прав вимоги №66-МЛ відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає (передає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.

Відповідно до п.6.2.3. Договору відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до п.7.1 вищевказаного договору, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3888933,81 грн.

Згідно платіжної інструкції № 28520 від 08.04.2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 3888933,81 грн за відступлення права вимоги згідно з договором №66-МЛ/Т від 08.04.2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №66-МЛ/Т від 08.04.2021 року. до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», зокрема, перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит від 30.12.2020 року року № 2632796, позичальником за яким є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості - 18028,72 грн, а саме: 4744,40 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13284,32 грн - заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі та отримання ним кредитних коштів, а відтак і наявності у позивача права вимоги за спірним договором.

Колегія суддів в повній мірі погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Наданий позивачем кредитний договір та додатки до нього не містять відомостей про їх підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Наявна у матеріалах справи довідка про ідентифікацію підтверджує лише факт направлення 30.12.2020 року на зазначений номер телефону одноразового ідентифікатора J16422, однак не містить відомостей про його фактичне використання відповідачем для акцепту пропозиції та підписання саме кредитного договору №2632796. За таких обставин сам по собі факт направлення одноразового ідентифікатора не підтверджує його введення позичальником та не дає підстав вважати доведеним належне підписання відповідачем спірного електронного договору.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази фактичного зарахування відповідачу кредитних коштів, оскільки надані позивачем документи не підтверджують перерахування грошових коштів, не містять даних, які б дозволяли однозначно ідентифікувати відповідні надходження як кредитні, та не відповідають встановленим вимогам до первинних банківських документів, у зв`язку з чим обставина надання кредиту є недоведеною.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки самі лише посилання позивача на можливість укладення договору в електронній формі та використання одноразового ідентифікатора не підтверджують факту належного підписання саме спірного договору відповідачкою. Матеріали справи не містять примірника договору з відображенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, не наведено технічних даних, які б дозволяли ідентифікувати конкретний електронний документ, час його підписання, зміст файлу на момент підпису та зв`язок ідентифікатора саме з цим текстом договору.

За відсутності таких відомостей неможливо перевірити, який саме електронний документ був акцептований позичальником.

Колегія суддів перевірила доводи скаржника в суді першої інстанції про те, що електронний примірник кредитного договору містить одноразовий ідентифікатор, використаний як електронний підпис відповідача, який не відображається лише під час друку документа, шляхом дослідження електронного примірника кредитного договору, поданого позивачем через підсистему «Електронний суд», однак вважає їх голослівними.

Так, електронний файл кредитного договору, наявний у матеріалах справи, не містить відомостей про накладення відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у тому числі при його безпосередньому перегляді в електронному форматі. Відтак твердження скаржника про наявність такого підпису в електронному оригіналі договору не підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про те, що суд першої інстанції нібито помилково не взяв до уваги як належний доказ копію платіжного доручення № 36628722 від 30.12.2020 року щодо перерахування 6000 на картку ОСОБА_1 , є безпідставними з огляду на наступне.

Так, підпунктом 2.1. п. 2 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Водночас ані кредитний договір, ані інші матеріали справи, не містять реквізитів банківського рахунку/картки, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 6000 грн відповідачу, зокрема, і того, що зазначений у вищезазначеному платіжному дорученні.

Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.

Крім того, позивач не звертався до суду із клопотанням про витребування доказів належності цього рахунку відповідачу та отримання відповідачем кредитних коштів.

Більше того, надане позивачем платіжне доручення не містить відповідної відмітки про виконання банківською установою платіжного доручення.

Колегія суддів враховує позицію відповідача з цього приводу в суді першої інстанції, згідно якої, він заперечував факт отримання коштів за кредитним договором № 2632796

Не заслуговують на увагу й доводи ТОВ ФК "Кредит Капітал" про часткове погашення відповідачем заборгованості, оскільки такі відомості ґрунтуються виключно на складеному кредитором розрахунку. Належних доказів внесення коштів саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а тому зазначена обставина не підтверджує визнання ним боргу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" - залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 27 липня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.