Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №601/3860/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/3860/25Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.

Провадження № 22-ц/817/669/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Алексенко Сергія Леонтійовича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року, ухвалене суддею Білосевич Г.С. у цивільній справі №601/3860/25 за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 05.02.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1508-2290, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором А2433.

За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 12 000 грн строком на 365 днів із базовим періодом 28 днів, комісією за видачу кредиту 15 % та процентною ставкою 1 % на день протягом перших 180 днів і 0,74 % на день надалі до закінчення строку кредитування.

У подальшому на підставі додаткових угод №1–7 від 12.03.2025, 22.03.2025, 23.03.2025, 24.03.2025, 27.03.2025, 09.04.2025 та 10.04.2025 відповідачці надано додаткові кредитні кошти у розмірах 8 000 грн, 1 100 грн, 2 000 грн, 600 грн, 1 500 грн, 8 000 грн та 5 200 грн відповідно.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань, позивач зазначав, що станом на 22.10.2025 року заборгованість за договором становить 49 285,20 грн, з яких: 13200 грн — заборгованість за кредитом, 15985,20 грн — проценти за користування кредитом, 18120 грн — проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, та 1980 грн — комісія за видачу кредиту.

Рішенням Кременецького районного суду від 05 березня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором позики № 1508-2290 від 05.02.2025 року у розмірі 30613,20 грн, а також судові витрати у розмірі 1504,55 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Алексенко С.Л. просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача заборгованості у розмірі 24 117,20 грн скасувати, постановивши нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідачки в користь позивача суму боргу за тілом кредиту в сумі 6496 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно визначив розмір заборгованості, не врахувавши наведений відповідачкою контррозрахунок.

Представник відповідачки зазначає, що заборгованість за кредитними коштами, отриманими до 27.03.2025, разом із нарахованими процентами була повністю погашена 07 та 08 квітня 2025 року, а тому спірною є лише заборгованість за додатковими угодами №6 та №7, за якими вона отримала 8000 грн та 5200 грн відповідно.

На думку адвоката Алексенко С.Л., право кредитодавця на нарахування договірних процентів обмежувалося 28-денним базовим періодом, у зв`язку з чим нарахування процентів після його закінчення є безпідставним. Вважає, що проценти за користування отриманими 13200 грн могли бути нараховані лише за 28 днів у розмірі 3696 грн.

Крім того, посилається на те, що здійснені нею 27.05.2025, 04.06.2025 та 18.06.2025 платежі на загальну суму 10400 грн позивач неправомірно зарахував на погашення процентів, нарахованих після закінчення базового періоду. На її переконання, ці кошти мали бути спрямовані на погашення 3696 грн процентів, а решта 6704 грн — на погашення основного боргу, внаслідок чого залишок заборгованості за тілом кредиту становить 6496 грн.

Також, представник заперечує правомірність стягнення 1980 грн комісії за видачу кредиту, вважаючи, що договором не визначено конкретних послуг, за надання яких така комісія підлягає сплаті.

З огляду на наведене скаржниця визнає заборгованість лише в розмірі 6496 грн основного боргу та вважає безпідставним стягнення з неї решти заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Доводи відзиву зводяться до того, що апеляційна скарга є безпідставною, оскільки сторони у кредитному договорі та додаткових угодах чітко погодили строк кредитування, розмір процентних ставок, порядок нарахування процентів і сплати комісії.

Позивач зазначає, що скаржниця помилково ототожнює 28-денний базовий період зі строком кредитування, тоді як базовий період визначає періодичність сплати процентів, а строк кредитування, з урахуванням додаткової угоди № 7, становить 411 календарних днів. Тому проценти у розмірі 1 % та 0,74 % на день нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до умов договору.

Також позивач вказує, що наданий ним розрахунок заборгованості є детальним, відображає отримані кредитні кошти, здійснені відповідачкою платежі, застосовані процентні ставки та залишок заборгованості й узгоджується з умовами договору. Здійснення відповідачкою часткових платежів, на думку позивача, підтверджує виконання нею зобов`язань за укладеним договором.

Щодо комісії позивач зазначає, що її сплата прямо передбачена договором у розмірі 15 % від суми виданого кредиту, вона нараховується одноразово при видачі кредиту та не є санкцією за порушення зобов`язання.

З огляду на наведене ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вважає, що проценти та комісія нараховані відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

05.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1508-2290, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) становить єдиний договір. Договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором А2433.

За умовами договору кредитодавець зобов`язався відкрити позичальнику кредитну лінію та надати кредитні кошти на умовах строковості, зворотності й платності, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти й інші передбачені договором платежі.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору сума кредиту становила 12 000 грн, дата його надання — 05.02.2025. Строк кредитування визначено тривалістю 365 календарних днів, датою повернення кредиту — 04.02.2026, базовий період — 28 календарних днів. Договором також передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту та процентну ставку 1 % на день протягом перших 180 календарних днів і 0,74 % на день, починаючи зі 181-го дня до закінчення строку дії договору або фактичного повернення кредиту.

Пунктом 4.11 договору визначено, що комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів якщо нарахування комісії передбачено відповідними додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою.

Згідно з пунктом 4.10 договору проценти нараховуються на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становила 3307,57 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування — 52 190,77 грн, яка включала суму кредиту, комісію за його видачу та проценти за користування кредитом.

У договорі зазначено номер електронного платіжного засобу відповідачки НОМЕР_1 .

У подальшому сторонами укладено низку додаткових угод до кредитного договору, за якими відповідачці надано додаткові кредитні кошти: 12.03.2025 — 8 000 грн, 22.03.2025 — 1 100 грн, 23.03.2025 — 2 000 грн, 24.03.2025 — 600 грн, 27.03.2025 — 1 500 грн, 09.04.2025 — 8 000 грн та 10.04.2025 — 5 200 грн.

Пунктами 2.6 усіх укладних між сторонами додаткових угод передбачено комісію за видачу додаткових коштів у кредит — 15% від суми додаткових грошових коштів наданих відповідно до додаткових угод.

Кожна з додаткових угод підписана відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем подано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №17305 від 30.10.2025, згідно з якою за договором №1508-2290 на картковий рахунок НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи EasyPay перераховано кредитні кошти на загальну суму 38 400 грн.

Як було установлено судом першої інстанції, факт отримання цих коштів відповідачкою не оспорюється.

Пунктом 4.14 договору передбачено, що строк кредитування становить 365 календарних днів із моменту перерахування кредиту та може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. При цьому актуальний строк кредитування визначається останньою укладеною сторонами додатковою угодою, якою такий строк змінено.

Укладеними сторонами додатковими угодами передбачалося продовження строку кредитування до 365 днів із дати укладення відповідної додаткової угоди. Зокрема, з урахуванням додаткових угод строк кредитування послідовно визначався тривалістю 410, 411, 412, 415, 428 та, за останньою додатковою угодою від 10.04.2025 року — 429 календарних днів.

Таким чином, строк кредитування за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод було продовжено з 365 до 429 календарних днів.

Пунктом 1.1 договору визначено, що базовий період сплати процентів — це проміжки часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його видачу.

Згідно з пунктом 4.8 договору базовий період становить 28 календарних днів. Перший базовий період розпочинається з дати надання кредиту, а кожний наступний — з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії договору.

Отже, умовами договору розмежовано поняття строку кредитування та базового періоду: строк кредитування визначає загальний період користування кредитними коштами, тоді як 28-денний базовий період є проміжком часу впродовж строку дії договору, після закінчення якого настає обов`язок зі сплати нарахованих процентів та інших передбачених договором платежів.

Відповідно до наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку заборгованості за договором №1508-2290 станом на 22.10.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 49285,20 грн, з яких: 13 200 грн — заборгованість за кредитом, 15985,20 грн — заборгованість за нарахованими процентами, 18120 грн — проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, та 1 980 грн — заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Із зазначеного розрахунку видно, що проценти за користування кредитом нараховані відповідачці за період з 05.02.2025 по 06.10.2025 року – 1,00%, з 07.10.2025 по 21.10.2025 року – 0,74%.

Крім того, із зазначеного розрахунку видно, що загальна сума комісії, яку було нараховано кредитодавцем в межах дії договору із урахуванням додаткових угод становить 5760 грн, з яких позивач 3780 грн зарахував з наданих відповідачкою платежів на погашення заборгованості за кредитним договором, а 1980 грн заявив до стягнення в даному провадженні, класифікуючи означену суму як “залишок нарахованих, не погашених комісій”.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Від розуміння сторонами умов кредитного договору щодо строку кредитування, згідно з яким позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, залежить з`ясування обставин, у якому розмірі існує у позичальника заборгованість за кредитним договором. Тож у предмет доказування входить з`ясування цих обставин.

Згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зобов`язання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (Провадження № 12-16гс22) підкреслила, що установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що проценти за користування кредитними коштами у розмірі 15985,20 грн за період з 05.02.2025 року по 21.10.2025 року нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, а застосовані процентні ставки — 1% та 0,74% на день — визначені умовами кредитного договору та не суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, стягуючи з відповідачки 1980 грн комісії за видачу кредиту, суд виходив з того, що обов`язок зі сплати такої комісії у розмірі 15 % від суми виданих кредитних коштів прямо передбачений кредитним договором та укладеними сторонами додатковими угодами.

З висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами в період з 05.02.2025 року по 21.10.2025 року колегія суддів погоджується.

Так, умовами договору підтверджено, що строк кредитування та базовий період є різними за своїм змістом поняттями. Зокрема, пунктом 4.14 договору строк кредитування первісно визначено тривалістю 365 календарних днів, а укладеними сторонами додатковими угодами цей строк послідовно продовжувався та згідно з останньою додатковою угодою від 10.04.2025 року становив 429 календарних днів. Водночас 28-денний базовий період, відповідно до пунктів 1.1 та 4.8 договору, визначає лише проміжок часу впродовж строку дії договору, після закінчення якого у позичальника настає обов`язок зі сплати нарахованих процентів, при цьому договором прямо передбачено послідовний перебіг наступних базових періодів до закінчення строку його дії.

Отже, твердження представника відповідачки про можливість нарахування процентів лише протягом 28 днів не відповідає змісту погоджених сторонами умов договору. Проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 05.02.2025 року по 21.10.2025 року, тобто в межах установленого сторонами строку кредитування, на залишок неповернутої суми кредиту та за передбаченими договором процентними ставками 1 % і 0,74 % на день. Тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв контррозрахунок відповідачки, який ґрунтується виключно на помилковому ототожненні базового періоду зі строком кредитування.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення розміру заборгованості є безпідставними. Розрахунок відповідачки виходить із помилкового твердження, що проценти могли нараховуватися лише протягом 28 днів і становили 3696 грн. Саме з цієї суми скаржниця здійснює подальший розрахунок, вважаючи, що із сплачених 10400 грн лише 3696 грн підлягали зарахуванню на погашення процентів, а решта 6 704 грн — на погашення тіла кредиту. Оскільки проценти правомірно нараховувалися до 21.10.2025 року, такий розрахунок є неправильним, а визначений на його підставі залишок тіла кредиту в сумі 6 496 грн — необґрунтованим.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного нарахування комісії за видачу кредиту колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору про відкриття кредитної лінії №1508-2290 та умов додаткових угод про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 15%, встановлена в п. 4.11 Договору та п. 2.6 усіх укладних між сторонами додаткових угод є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що п.4.11 Договору про відкриття кредитної лінії від 05.02.2025 року №1508-2290 та п. 2.6 усіх укладних між сторонами додаткових угод суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Отже, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідачки в користь позивача 1980 грн комісії за видачу кредиту.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення комісії за видачу кредиту, а з розрахунку заборгованості вбачається, що 3780 грн із здійснених відповідачкою платежів позивач зарахував на погашення заборгованості саме по комісії, зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами підлягає зменшенню з 15 985,20 грн до 12 205,20 грн (15 985,20 грн – 3 780 грн).

Тому доводи апеляційної скарги з цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини у справі, дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості по комісії, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в указаній частині, а визначений судом загальний розмір заборгованості за кредитним договором підлягає зменшенню з 30613, 20 грн до 25405,20 грн, з яких 13200 грн — заборгованість за кредитом, 12205,20 грн — проценти за користування кредитом.

Судові витрати.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги, із урахуванням даної постанови задоволено частково, а саме на 51.55%.

ТОВ "Укр кредит фінанс" сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Укр кредит фінанс" слід стягнути 1248,74 грн судового збору за подання позовної заяви.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Алексенко С.Л. задоволено частково, а саме на 5,07% .

Розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 3633,60 грн.

Відтак, частина судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 184,22 грн підлягає стягненню з ТОВ "Укр кредит фінанс" в користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на те, що з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Укр кредит фінанс" підлягає стягненню 1248,74 грн, а з ТОВ "Укр кредит фінанс" в користь ОСОБА_1 184,22 грн судового збору, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Укр кредит фінанс" різниці суми судових витрат, яка становить 1064,52 грн. (1248,74 грн - 184,22 грн).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Алексенко Сергій Леонтійович - задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 1980 грн та постановити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за нарахованими процентами змінити, зменшивши суму заборгованості за процентами з 15433,50 грн до 12205,20 грн, та визначити загальний розмір заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1508-2290 від 05.02.2025 року у розмірі 25405,20 грн, з яких 13200 грн — заборгованість за кредитом, 12205,20 грн — проценти за користування кредитом.

Провести новий розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1064,52 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 27 липня 2025 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Гірський Б.О.