Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №458/594/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 458/594/26 Головуючий у 1 інстанції: Волинець М.З.

Провадження № 33/811/1141/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю адвоката Комара Михайла Володимировича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Комара Михайла Володимировича на постанову Турківського районного суду Львівської області від 18 червня 2026 року,

встановив:

постановою Турківського районного суду Львівської області від 18 червня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосувано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до постанови, 29.05.2026 о 18:19 год по вул. Залізнична, 1, с. Розлуч, Самбірський район, Львівська область ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову адвокат Комар М.В. подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Турківського районного суду Львівської області від 18 червня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що працівниками патрульної поліції при складані оскаржуваного протоколу про адміністративне правопорушення не чітко роз`яснено його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, в результаті чого його позбавлено можливості надати свої письмові пояснення до протоколу, скористатись правовою допомогою, перенести розгляд справи тощо. Також йому не роз`яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вважає, що працівник поліції безпідставно дійшов до висновку, що він відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він не відмовлявся від проходження такого, а навпаки наполягав на цьому та неодноразово просив працівників поліції не складати протокол, а поїхати на огляд в медичний заклад. Однак працівники поліції всупереч вимогам закону та порушуючи його законні права склали на нього протокол.

Зазначає, що будь-яких конкретних причин для зупинки його автомобіля працівниками поліції не наведено. З відеозапису вбачається, що поліцейський підходить до його автомобіля і вимагає надати йому посвідчення водія, без обґрунтування причин визначених ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Вважає, що оскільки інспектор патрульної поліції не зазначив законну причину зупинки, вважає, що підстави для зупинки його транспортного засобу не було, а тому подальший огляд на стан алкогольного сп`яніння є протиправним. Всупереч вимогам «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затв. наказом МВС України за № 1376 від 06.11.2025 у протоколі про адміністративне правопорушення поряд з іншим, повинно бути чітко зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.

Заслухавши доводи адвоката Комара Михайла Володимировича, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із положеннями ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

Проте, такі вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.

Приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладення стягнення на ОСОБА_1 , суддя першої інстанції допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі, не дав їм належної оцінки.

Так, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Висновок працівника патрульної поліції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, з яким погодився суддя місцевого суду є передчасним та не відповідає матеріалам справи.

Так, порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735. (далі Інструкція).

Статтею 266 КУпАП визначено порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції.

Зокрема, цією статтею визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно із п.2 Розділу 2 Інструкції – поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 Розділу 1 Інструкції – у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Із оглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що Сподарик не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а навпаки – наполягав на проходженні такого огляду у медичному закладі, і таку вимогу ОСОБА_1 працівники патрульної поліції проігнорували та сказали йому, що вже пізно, оскільки вони склали протокол, чим допустили порушення згаданих вище вимог законодавчих актів.

Отже, апеляційним судом встановлено, що поліцейськими не були дотримані вимоги ст. 266 КУпАП щодо порядку огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

Крім того, так, як вбачається з оглянутого відеозапису події ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповів, що погоджується пройти огляд в медичному закладі та готовий прослідувати до медичного закладу разом з малолітньою дитиною, яка перебувала в салоні автомобіля. Однак працівники поліції сказали завести дитину додому і тоді їхати в медичний заклад. Вищевказані дії працівника поліції, які полягли у недозволенні водію, який водночас є батьком малолітньої дитини, поїхати до медичного закладу разом із дитиною, яка на момент зупинки ТЗ працівниками поліції перебувала в автомобілі та яку не було на кого залишити, апеляційний суд розцінює як свідомий психологічний тиск на водія з метою відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, незважаючи на наявність, на думку працівників поліції, ознак алкогольного сп`яніння вони не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та фактично дозволили йому продовжити рух.

Таким чином апеляційний суду вважає, що висновки суду першої інстанції з цього приводу не відповідають фактичним обставин справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у матеріалах справи присутні обґрунтовані сумніви щодо встановлення факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і такі сумніви відповідно до вимог ст.62 Конституції України слід тлумачити на користь ОСОБА_2 .

Крім того, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав люди основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України: 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства». Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом

При апеляційному розгляді встановлено, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП

Відтак, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Комара Михайла Володимировича - задоволити.

Постанову Турківського районного суду Львівської області від 18 червня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА