Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №317/1979/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/1979/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/1979/26

Провадження № 33/807/980/26

Категорія ч. 5 ст.126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Нікітін В.В., за участю захисника – адвоката Жеби Є.О. в режимі відеоконференцзв`язку, розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника – адвоката Жеби Євгена Олександровича на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду, 24.03.2026 о 10:45 годині, ОСОБА_1 , будучи особою, яку 09.10.2025, тобто протягом року, було піддано адміністративному стягненню за ч. 4 ст. 126 КУпАП, керував транспортним засобом «Mitsubishi L200», номерний знак НОМЕР_1 на автошляху Н-08, 513 км., в Запорізькому районі Запорізької області, будучи позбавленим права керування всіма видами транспортних засобів. Тим самим ОСОБА_1 порушено п. 2.1 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою судді Запорізького районного суду від 18 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу та стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник Жеба Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 у поліцейського не було законних підстав, передбачених ст. 35 закону України «Про Національну поліцію». З матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР або існували інші, передбачені ст. 35 закону України «Про Національну поліцію», обставини, які б надавали працівникам поліції законні підстави для зупинки його транспортного засобу.

Як зазначає захисник, працівниками поліції не зафіксовано конкретного порушення ПДР, не наведено будь-яких відомостей про орієнтування щодо транспортного засобу чи водія, відсутні докази технічної несправності транспортного засобу або інших обставин, прямо передбачених законом.

Захисник зауважує, що обов`язок доведення правомірності дій працівників поліції покладається саме на орган, який притягає особу до відповідальності. У разі, якщо поліцейськими не доведено наявність законних підстав для зупинки транспортного засобу, презюмується незаконність такого втручання у права особи.

За таких обставин, на думку захисника, ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати вимоги працівників поліції, які виникли виключно внаслідок незаконної зупинки транспортного засобу. Відповідно, як зазначив захисник, усі складені після такої зупинки процесуальні документи є результатом процесуальних дій, проведених із порушенням вимог закону, а тому не можуть визнаватися належними та допустимими доказами у справі.

Захисник зазначає, що поліцейські не з`ясували, чи зрозумілі ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не повідомили про їх існування та не роз`яснили порядок їх реалізації. Матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що такі права були фактично роз`яснені до початку проведення процесуальних дій. Допущені працівниками поліції порушення ст.ст. 268, 279 КУпАП, ст.ст. 59, 63 Конституції України мають істотний характер, оскільки безпосередньо вплинули на можливість ОСОБА_1 реалізувати своє право на захист.

Крім того захисник зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем ЗСУ, що зумовлює застосування спеціального порядку взаємодії між Національною поліцією України та Військовою службою правопорядку ЗСУ, визначеного Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок взаємодії цих органів під час виявлення правопорушень, вчинених військовослужбовцями. Працівниками поліції не було здійснено жодних дій щодо залучення ВСП або повідомлення командування військової частини.

Таким чином, як зазначає захисник, матеріали справи були сформовані без дотримання спеціального порядку взаємодії з ВСП та без належного залучення військового управління, що призвело до істотного порушення процедури збирання доказів та неповного встановлення фактичних обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи в цілому дотримався.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст. 280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, в повному обсязі підтверджена:

- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 622843 від 24.03.2026 року, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився, відповідно до якого водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування всіма видами транспортну, правопорушення вчинено повторно протягом року (а.с.3);

- постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16.10.2024, якою ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 10-11);

- постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5900233 від 09.10.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування таким тз (а.с. 6);

- довідкою щодо повторності вчиненого правопорушення (а.с. 7);

- долученим до матеріалів справи відеозаписом.

У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце.

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо безпідставної зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський, згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

В свою чергу, підстави для зупинки транспортного засобу, на які посилається апелянт, визначені у статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Пунктом 7 частини 1 цієї статті встановлено право працівника поліції зупинити транспортний засіб у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

В цьому контексті апеляційний суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29 грудня 2021 року затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» (далі – Порядок). Цим Порядком встановлено можливість обмеження руху транспортних засобів та перевірки документів, що посвідчують особу, документів на транспортний засіб тощо (пункти 3, 20), в тому числі й працівниками Національної Поліції (п. 3). Така перевірка здійснюється, в тому числі, й на стаціонарних блокпостах.

У пункті 5 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що події відбуваються на стаціонарному блокпості, тому суд апеляційної інстанції вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог Положень, затверджених Постановами КМУ № 1455 та 1456 від 29.12.2021. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.

Доводи захисника про необхідність залучення працівниками поліції Військової служби правопорядку в ЗСУ до складення протоколу відносно ОСОБА_1 , як діючого військовослужбовця Збройних Сил України, не узгоджуються з приписами статті 15 КУпАП, які визначають, що військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність за порушення норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в матеріалах справи відсутні.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст. 283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Жеби Євгена Олександровича, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст.126 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.В. Нікітін