Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №333/2997/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 27.07.2026 Справа № 333/2997/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/2997/25 Головуючий у 1 інстанції Михайлова А.В.

Провадження № 22-ц/807/1735/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

суддів: Онищенка Е.А.

Трофимової Д.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Коломоєць Ірини Василівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на дитину, -

В С Т А Н О В И В:

У квітня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на дитину.

В обґрунтування позову зазначено, що судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2019 по справі № 333/4309/19 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця, у твердій грошовій, сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 29.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2021 у справі № 333/3573/21 змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2019 року, та стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 , вказує на те, що у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася друга дитина, він переніс тяжку хворобу, наразі проходить службу у лавах ЗСУ за призовом по мобілізації, постійно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , однак вважає, що це порушує права його сина, оскільки дохід позивача розподіляється між дітьми не рівномірно.

З посиланням на зазначене, позивач просив зменшити розмір стягуваних аліментів, встановлених заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2021 у справі № 333/3573/21 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття на 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року позов задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі заочного рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2021 року у справі № 333/3573/21 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 % сплаченого судового збору у сумі 605, 60 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги є те, що матеріали не мастять обставин зміни (погіршення) матеріального становища платника аліментів. Суд не встановив доходи платника аліментів, до їх стягнення та після. Навпаки, з травня 2023 року, платника аліментів мобілізовано до ВЧ НОМЕР_1 та він отримує регулярно заробітну плату. До травня 2023 року, платник аліментів був безробітнім, та не сплачував аліменти взагалі. Єдиною обставиною для зменшення аліментів – народження другої дитини у платника аліментів в 2019 році. Однак, на переконання апелянта, народження другої дитини у платника аліментів, не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 зазначає, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує та вважає її необґрунтованою. Вказує на те, що він є ветераном війни – учасником бойових дій, на теперішній час є обмежено придатним до військової служби через значне погіршення стану здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилась друга дитина – ОСОБА_5 . На теперішній час позивач отримує грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж коли перебував на фронті, у зв`язку з чим вважає, що аліменти в розмірі частини його заробітку є завищеними, а відтак просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частину шосту статті 19 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 460-1X від 15 січня 2020: в редакції Закону № 3831-1X від 19 червня 2024 року відповідно до якої малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства ( материнства)

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. х 30 = 99 840 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що предметом позову в цій справі є зменшення розміру стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи зміни в п. 3 ч. 6 статті 19 ЦПК України в редакції Закону № 3831-1X від 19.06.2024, що дана справа відноситься до малозначних справ, тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 та 3 частини шостої статті 19 ЦПК України

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання доньки, змінився його сімейний та матеріальний стан, з урахуванням наявності у позивача ще однієї дитини, яку він також утримує, а тому є підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів до 1/5 частини його заробітку (доходу). Визначений розмір аліментів на утримання дитини, забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме її потребам, при цьому не порушить права позивача.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2019 справа № 333/4309/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2021 по справі № 333/3578/21 змінено розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначений рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили. Рішення суду по справі № 333/3578/21 набрало законної сили.

Позивач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

11 травня 2023 року за призовом по мобілізації зарахований для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 25.04.2024 року, солдат ОСОБА_2 отримав захворювання, пов`язане з проходженням служби та визнаний обмежено придатним до військової служби.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведеності стягувачем аліментів втрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, а також на утриманні перебуває друга дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, у нього на утриманні перебувають двоє дітей. Крім того зазначив, що він є військовослужбовцем, з зарплати регулярно сплачує аліменти на доньку, розмір яких перевищує встановлений прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. Отже, обставини змінилися, тому ОСОБА_2 не в змозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у визначеному судом розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Аналіз норми ст. 192 ЦПК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на момент видачі судового наказу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року у справі № 333/4309/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не було відомо про наявність на утриманні позивача іншої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з цим, на теперішній час позивач відповідно до статті 192 СК України довів наявність підстав для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 .

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження потреби дитини у її забезпеченні у розмірі 1/4 частини усіх доходів.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростували висновки суду і впливали на його законність. Представником скаржника до апеляційної скарги не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження обставин того, що зміна розміру аліментів призведе до обмеження прав доньки ОСОБА_3 .

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до підпунктів «б» «в» пункту 4 частини першої статті 382ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Коломоєць Ірини Василівни залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий Р.В.Мінгазова

Судді: Е.А.Онищенко

Д.А.Трофимова