Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №688/2548/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2548/26

№ 1-кп/688/237/26

Вирок

Іменем України

28 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівці кримінальне провадження№120262440000000532 від 28.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1 , вид. 27.09.1996), уродженця с. Семенівка Любарського району Житомирської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

встановив:

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.12.2025 (справа № 679/1786/25 провадження № 3/679/532/2025), яка набрала законної сили 30.12.2025, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, а також те, що вказана постанова набрала законної сили 30.12.2025 та, що його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів зневаги до судового рішення, ігноруючи вищевказану постанову суду, при наявності реальної можливості її виконати, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, продовжив керувати транспортним засобом.

Так, 28.04.2026 о 10 год 35 хв ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконувати постанову суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами та будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, керував автомобілем марки та моделі «OPEL ZAFIRA TOURER» номерний знак НОМЕР_2 , по автомобільній дорозі Н-02 сполученням «Кременець – Біла Церква», в напрямку смт. Гриців Шепетівського району Хмельницької області та на 165 км., був зупинений працівниками ВРПП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Таким чином, своїми протиправними діями, що виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при вищенаведених обставинах визнав повністю, не заперечував фактичних обставин справи та правової кваліфікації вчиненого діяння, розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати. Суду показав, що був позбавлений права керування транспортним засобом, проте 28.04.2026 поїхав в село до хворої матері, щоб її відвідати. Його зупинили працівники поліції та викликали слідчо-оперативну групу. У скоєному щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що в повному обсязі розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення та погоджується з його формулюванням. Суду пояснив, що визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив не досліджувати докази, зібрані стороною обвинувачення, оскільки він не оспорює фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.

Прокурор ОСОБА_3 , вказуючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини ним, як слідує з його пояснень, не оспорюються, просив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, також просив дослідити письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, письмові документи про речові докази.

Після з`ясування чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст фактичних обставин, враховуючи, що сумнівів у добровільності його позиції немає та, роз`яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку, суд розглянув справу відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за правилами, передбаченими даною нормою.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , керуючись положеннями ст.65-68 КК України принципом справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_4 не судимий, під динамічним спостереженням у лікарів нарколога та психіатра та на обліку органу пробації не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 суд не встановив.

З огляду на викладене та, враховуючи ставлення ОСОБА_4 до вчиненого діяння, його щире каяття, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

За змістом ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Положення ст. 75 КК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 вказаного Кодексу, за яким визначаються загальні ознаки, мета і засади призначення покарання, згідно з якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідно до положень Загальної частини КК і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст протиправної поведінки.

Враховуючи суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння, щире каяття, те що кримінальним правопорушенням не завдано шкоди, вік обвинуваченого, який є пенсіонером, те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався та щиро розкаявся у вчиненому, запевнивши суд, що не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та досягнення мети покарання в контексті положень статей 50, 65 КК України.

Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, що сприятиме досягненню мети покарання.

Покладаючи такі обов`язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винного з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та його особи, адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 не має.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речовий доказ - DVD-R диск із відеозаписами залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_5