Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №520/32302/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 липня 2026 року № 520/32302/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування пунктів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати пункт 7,20 наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 року “Про підсумки службового розслідування” у частині щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 на загальну суму 757 731 (сімсот п`ятдесят сім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 63 копійки.

Ухвалою суду від 16.12.2025р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.01.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.03.2026 року справу передано для подальшого розгляду судді Рубан В.В.

Ухвалою суду від 05.03.2026р. адміністративну справу прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 09.03.2026р. витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином завірені копії:

- наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 22.11.2025 № 5617-АГ “Про недопущення порушення фінансової дисципліни”, яким скасовано оскаржуваний пункт 20 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241-АГ в частині утримання коштів з майора ОСОБА_3 в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди;

- наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 18.11.2025 № 5551-АГ “Про призначення службового розслідування”, яким призначено службове розслідування з метою усунення виявлених регіональним управлінням порушень під час проведення службового розслідування в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_3 , пунктом 2 вказаного наказу скасовано оскаржуваний пункт 7 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241- АГ.

Військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) надано до суду наказ НОМЕР_3 прикордонного загону від 22.11.2025 № 5617-АГ “Про недопущення порушення фінансової дисципліни”, яким скасовано пункт 20 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241-АГ в частині утримання коштів з майора ОСОБА_3 в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди та наказ НОМЕР_3 прикордонного загону від 18.11.2025 № 5551-АГ “Про призначення службового розслідування”, яким призначено службове розслідування та на час проведення службового розслідування, скасовано пункт 7 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241- АГ "Про підсумки службового розслідування".

Ухвалою суду від 07.05.2026р. витребувано у Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) письмові пояснення з приводу скасування пункту 7 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241-АГ “Про підсумки службового розслідування” на час проведення службового розслідування та результату службового розслідування призначеного наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 18.11.2025 № 5551-АГ “Про призначення службового розслідування”.

12.05.2026 представником відповідача надано додаткові пояснення.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що категорично не згодна із п.7,20 наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» (Військова частина НОМЕР_2 ), вважає його протиправним та безпідставним, та таким, що складений без всебічного, повного та справедливого вивчення усіх документів, які маються в розпорядженні НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), за результатами яких комісією службового розслідування прийняті упереджені та необ`єктивні висновки, та цей наказ прямо порушує права позивача на соціальні виплати, у тому числі неповнолітнього сина безвісти зниклого ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , а також порушує основоположні права безвісти зниклого ОСОБА_2 щодо ознайомлення з матеріалами, наказом під час проведення службового розслідування, надання пояснень, тощо. За пунктами 7,20 наказу НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» притягнуто до повної матеріальної відповідальності ОСОБА_2 , наказано стягувати з нього шкоду, завдану державі, у розмірі 757 731 (сімсот п`ятдесят сім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 63 копійки, у вигляді щомісячного стягнення 20 відсотків грошового забезпечення (усі види виплати, у т.ч. додаткової винагороди). При цьому, відповідне стягнення за наказом прийняте через шість місяців з моменту зникнення безвісти ОСОБА_2 , який зник безвісти 05.03.2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Красне Перше Куп`янського району Харківської області, що є неприпустимим порушенням прав безвісти зниклого військовослужбовця та підриває довіру до органів державної влади, а саме: Державної прикордонної служби України (у т.ч. її структурного підрозділу – Військової частини НОМЕР_2 ). На підставі вищенаведеного наказу, щомісяця з безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 стягують 20 відсотків грошового забезпечення, яке продовжує йому нараховуватись, а половина його грошового забезпечення (заробітної плати та додаткової винагороди) виплачується порівну у неповному розмірі (має бути по одній третині повністю) його дружині ОСОБА_1 , 1974 р.н., матері ОСОБА_5 , 1957 р.н., сину ОСОБА_4 , 2010 р.н., і з якого теж протиправно утримується Військовою частиною НОМЕР_2 - 20 відсотків грошового забезпечення (від половини), тобто з половини грошового забезпечення як соціальної виплати членам сім`ї безвісти зниклого. З огляду на грубе порушення відповідачем норм чинного законодавства позивач вимушена звернутися до суду із захистом прав безвісти зниклого військовослужбовця - чоловіка ОСОБА_2 .

Представником відповідача, надано до суду відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що в ході перевірки аудиторською групою ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено ряд можливих фактів щодо неправомірного нарахування коштів деяким військовослужбовцям додаткової премії із розрахунку 70 000 грн. та 100 000 грн. на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах. На підставі вище викладеного, відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом МВС №815, у військовій частині НОМЕР_2 було призначено службове розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування додаткової грошової винагороди деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону, термін проведення якого було визначено до 11.08.2025 року. Тим самим висновок службового розслідування затверджений 11.08.2025 року. Під час службового розслідування з метою встановлення або спростування фактів неправомірного нарахування та виплати окремій категорії військовослужбовців з числа управління та підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування (далі– приккшр) одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн. та 100 000 грн. комісією по проведенню службового розслідування було проаналізовано ряд керівних, нормативно - правових, службово – бойових (графічних) документів та відібрано пояснення у відповідних начальників та керівників, як управління приккшр так і її структурних підрозділів. Факти, встановлені службовим розслідуванням, підтвердили порушення службових обов`язків позивачем, а саме на момент завершення службового розслідування було встановлено ряд порушень та прорахунків з боку ОСОБА_2 , щодо порядку нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям, а саме в частині відпрацювання та ведення службових та службово - бойових документів, нездійснення належного контролю за правильністю подання відповідних рапортів та інформації, що відображена в них. Службовим розслідуванням було встановлено, що безпосередньою підставою для включення військовослужбовців до наказів на виплати стали рапорти та додані до них відомості й списки, подані командирами підрозділів, зокрема ОСОБА_6 , – саме він вів облік виконання завдань підлеглим особовим складом та подавав відповідні узагальнені дані коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування для подальшого нарахування виплат. Зазначив, що копії вказаних рапортів надані самим Позивачем разом із позовною заявою, що підтверджує його безпосередню участь у формуванні підстав для нарахування виплат, здійснених без наявних законних підстав. Тобто, п.7 пропонувальної частини є правомірним та скасуванню не підлягає.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено аудит, відповідно до якого групою офіцерів ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01.03.2025 по 28.04.2025 здійснено перевірку нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону за період з 01 березня 2024 року по 28 лютого 2025 року відповідно до вимог Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 (зі змінами внесеними наказами Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 №904, від 22.12.2023 №1062), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023р. за № 1543/40599 (зі змінами).

В ході перевірки аудиторською групою ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено ряд можливих фактів щодо неправомірного нарахування коштів деяким військовослужбовцям додаткової премії із розрахунку 70 000 грн. та 100 000 грн. на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах.

На підставі вище викладеного, відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом МВС №815, у військовій частині НОМЕР_2 призначено службове розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування додаткової грошової винагороди деяким військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону, термін проведення якого було визначено до 11.08.2025 року.

Пунктом 7 Наказу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у відповідності до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) приккшр НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_7 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 757 731 (сімсот п`ятдесят сім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 63 копійки, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди.

Пунктом 20 Наказу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» Головному бухгалтеру – начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) збиток, завданий державі на загальну суму 7 984 539 (сім мільйонів дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 26 копійок, внести до книги обліку нестач та відобразити суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за наступними військовослужбовцями:

… майор ОСОБА_8 у сумі 757 731 (сімсот п`ятдесят сім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 63 копійки ,…

Щомісяця здійснювати утримання коштів з вищезазначених військовослужбовців, які проходять службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні, в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку. Внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку.

За результатами розгляду скарг представника позивачки на дії НОМЕР_3 прикордонного загону, Східним регіональним управлінням направлено розпорядження від 07.11.2025 № 03.3/16805-25-Вих до НОМЕР_3 прикордонного загону про усунення прорахунків при проведенні службового розслідування від 09.08.2025 № 02.2/28290/25Вн-(гриф).

На виконання вказаного розпорядження:

- наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 22.11.2025 № 5617-АГ «Про недопущення порушення фінансової дисципліни» скасовано оскаржуваний пункт 20 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241-АГ в частині утримання коштів з майора ОСОБА_3 в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди;

- наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 18.11.2025 №5551-АГ «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування з метою усунення виявлених регіональним управлінням порушень під час проведення службового розслідування в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_3 . Пунктом 2 вказаного наказу на час проведення службового розслідування скасовано оскаржуваний пункт 7 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241-АГ.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

Як встановлено приписами статей 5, 6, 8 Загальних положень Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

У статтях 11, 16 Статуту зазначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Як вбачається із статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно абзацу 4 пункту 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу 2 пункту 9 Положення про регіональне управління Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.10.2003 №173, начальник регіонального управління користується дисциплінарними правами командувача військ оперативного командування Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон України №160-IX).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (п.5 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ).

Згідно приписів частини першої, другої статті 3 Закону України №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 7 Закону України №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону України №160-ІХ.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Суд звертає увагу, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, фактично заперечує висновки службового розслідування, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, однак такий висновок службового розслідування у встановленому законом порядку не оскаржувався та не визнаний протиправним.

Суд зазначає, що саме висновок службового розслідування є первинним документом, яким встановлюються обставини заподіяння шкоди, її розмір, причини виникнення та коло винних осіб.

Відтак, за відсутності його оскарження або скасування, такий висновок є чинним та підлягає врахуванню при вирішенні питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача, спрямовані на спростування висновків службового розслідування, не можуть бути прийняті судом як належна підстава для задоволення позовних вимог, оскільки сам висновок службового розслідування у встановленому законом порядку не оскаржений, є чинним та покладений відповідачем в основу прийняття оскаржуваного наказу.

Відтак, відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу, прийнятого на підставі такого висновку.

Крім того, суд зазначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що “... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію”.

У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19 підкреслено, що індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 зазначено, що оскарження акта індивідуальної дії не є належним та ефективним способом захисту, якщо його скасування саме по собі не відновить порушене право.

Суд зазначає, що спірний наказ є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на певне коло осіб.

Суд зауважує, що оскаржувані ОСОБА_1 пункти наказів у частині щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 на загальну суму 757731 (сімсот п`ятдесят сім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 63 копійки мають індивідуальний характер та стосується виключно ОСОБА_2 .

Крім того, суд приймає до уваги, що наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 22.11.2025 № 5617-АГ «Про недопущення порушення фінансової дисципліни» скасовано оскаржуваний пункт 20 наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.08.2025 № 4241-АГ в частині утримання коштів з майора ОСОБА_3 в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Таким чином, спірні накази не є такими, що порушують права позивача, в зв`язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.