Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №522/8776/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/8314/26

Справа № 522/8776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 21.05.2026 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України у розмірі 240 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем ІІІ групи оподаткування. Позивач у шлюбі з ОСОБА_2 народила трьох дітей, у зв`язку з чим має статус багатодітної матері. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25.02.2021 у справі 521/15441/20 шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано, а рішенням від 20.03.2023 по справі №522/17296/22 стягнуто аліменти. Позивачу належить на праві власності нежитлові приміщення сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Одеської області Березівського району село Ряснопіль. 25.05.2023 відповідачем ГУ ДПС в Одеській області в автоматичному режимі сформовані та надіслані у електронній формі до електронного кабінету платника податків позивача податкові повідомлення-рішення з розрахунками суми податкового боргу, по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в загальній сумі у розмірі 576 213,14 грн. 08.07.2024 відповідач через реєстратора вніс обтяження – податкову заставу на майно позивачки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №420/23815/24 стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власникам нежитлової нерухомості у розмірі 9 813,36 грн; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власникам нежитлової нерухомості у розмірі 565 213,78 грн. На виконання вказано рішення відкрито виконавче провадження №77924615 та в рамках нього накладено арешт на майно позивачки та 10.09.2025 накладено арешт на кошти боржника. Внаслідок вказаної постанови про арешт грошових коштів картковий рахунок позивачки заблоковано, а всі грошові кошти, які знаходилися на ній та які поступали в подальшому стягувалися старшим державним виконавцем для подальшого перерахування на бюджетний рахунок. Однак, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду та відмовлено у задоволенні позову ГУ ДПС в Одеській області та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_1 , скасувавши податкові повідомлення-рішення. 21.04.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №77924615 та скасовано арешти з майна. 28.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС в Одеській області з заявою про скасування податкової застави. 29.04.2026 відповідач у телефонному режимі повідомив позивача про те, що податкова застава номер обтяження №31434005 від 08.07.2024 у розмірі основного зобов`язання – 575 071,58 грн не буде припинена, а інформація про податкову заставу №31434005 від 08.07.2024 не буде виключена з реєстру через відсутність таких вимог у резолютивній частині постанови П`ятого апеляційного суду. Більше того станом на 01.05.2026 у позивача утворився інший борг по сплаті податку за інші об`єкти, які не були предметом розгляду судом. Станом на 04.05.2026 податкова застава з номером обтяження №31434005 від 08.07.2024 не припинена та не виключена з реєстру. 1 рік 10 місяців та 10 днів відповідач порушує право позивача на мирне володіння своїм рухомим майном, а заблокований картковий рахунок перекрив джерела доходу багатодітної родини, у зв`язку з чим позивачу завдано моральної шкоди, яку позивачка оцінює у розмірі 240 000 грн. Позивачка не могла навіть зняти аліменти на дітей зі свого карткового рахунку та забезпечити базові потреби дітей. У зв`язку з незаконним, необґрунтовано тривалим позбавлення джерела доходів багатодітної родини позивача, арешту на нерухоме майно позивача, які відбулися внаслідок протиправній дій відповідача багатодітна родина позивача в цілому так і окремо на кожного члена сім`ї позивача, включаючи неповнолітніх дітей, зазначала моральної шкоди, була позбавлена звичного способу життя.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2026 справа 22.05.2026 передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху з не сплатою судового збору за вимогу немайнового характеру.

До суду 29.05.2026 надійшли заяви ОСОБА_1 разом з квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою від 01.06.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 21.07.2026.

До суду 18.06.2026 надійшов відзив Головного управління ДПС в Одеській області в особі представника Хавич Т.Г., згідно якого просять відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі №420/23815/24 контролюючим органом скасовані ППР на загальну суму 565 213,78 грн, як зазначено в постанові суду. Проте, в карточці позивача ОСОБА_1 після скасування оскаржених ППР залишився борг у розмірі 43 651 грн з урахуванням пені 6 542,26 грн. Податкова застава була відізвана лише після остаточного та повного погашення боргу ОСОБА_1 , коли 26.05.2026 надійшли кошти в сумі 48 559,98 грн. Позивачем не доказано наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою.

До суду 24.06.2026 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 у якій вказує, що протиправність дій відповідача встановлена постановою П`ятого апеляційного суду від 16.04.2026 та не підлягає доказуванню. Позивач зазначає, що Європейський суд з прав людини регулярно констатує, що українські суду присуджують непропорційно низькі компенсації за моральну шкоду, а тому цю справу бажано врегулювати на рівні національних судів.

У судовому засіданні 21.07.2026 було прийнято відзив та відповідь на відзив. ОСОБА_1 вказувала, що платила податки з якими була згодна і не платила за незаконно нараховані, позовні вимоги просила задовольнити. Представники відповідача ОСОБА_3 та Грінченко Є.В. заперечувала проти позову.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Після дослідження доказів, проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 28.07.2026 о 14:00 год.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю, адже з ОСОБА_2 мають трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.03.2023 у справі №522/17296/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі по 2 744 грн на кожну дитину.

08 липня 2024 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про податкову заставу майна ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №420/23815/24 задоволено позов Головного управління ДПС в Одеській області, стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власником нежитлової нерухомості у розмірі 9 817,36 грн; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості у розмірі 565 213,78 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 по визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду набрало законної сили 18 лютого 2025 року.

28.04.2025 старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Марієнко Р.О. відкрито виконавче провадження №77924615 щодо виконання виконавчого листа №420/3815/24 виданого 18.02.2025.

У день відкриття виконавчого провадження державним виконавцем також винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про опис та арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.

11.08.2025 ОСОБА_1 оплатила на рахунок Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУМЮ 43 212 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 11.08.2025.

04.08.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в результаті розгляду якої постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області, задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними та скасовано п`ятнадцять податкових повідомлень-рішень від 26.05.2023.

21.04.2026 виконавче провадження №77924615 закінчено, припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

28.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ДПС в Одеській області з заявою про скасування податкової застави.

Головне управління ДПС в Одеській області у листі від 04.05.2026 повідомило ОСОБА_7 , що на виконання постанови П`ятого апеляційного суду від 16.04.2026 по справі №420/23815/24 Головне управління ДПС в Одеській області 22.04.2026 були скасовані та виведені з обліку ІКС ДПС, податкові повідомлення-рішення визначені у резолютивній частині постанови на суму 565 213,78 грн. Відтак, рішення апеляційного суду виконано у повному обсязі. Відповідно до даних ІКС ДПС станом на 04.05.2026 у платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 71 209,25 грн, а саме: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 59 313,54 грн та по земельному податку з фізичних осіб.

27 травня 2026 року Головне управління ДПС в Одеській області внесло запис про припинення обтяження майна ОСОБА_1 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За правилами статті 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів законом покладено на сторону, яка посилається на певні обставини.

За роз`ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Частиною першою статті 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», №68490/01, від 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Абзац другий частини 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Як правильно вказує позивачка, протиправність винесених податкових повідомлень - рішення Відповідача та наявність його вини встановлена Постановою П`ятого апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 420/23815/24.

Суд вважає, що ОСОБА_1 належить право обирати оскаржувати податкові повідомлення-рішення в позасудовому порядку, вище стоячому органу чи судовому порядку, однак разом з тим, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Податкового кодексу України позивачка після отримання податкового повідомлення-рішення мала право:

- подати скаргу до контролюючого органу вищого рівня;

- звернутися до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (далі ППР).

Адміністративне оскарження є спеціальною процедурою захисту прав платника податків, яка може призвести до скасування або зміни ППР ще до виникнення податкового боргу та застосування заходів податкової застави.

Отже, позивачка мала реальну можливість мінімізувати негативні наслідки.

Хоча моральна шкода регулюється статтями 23, 1167 ЦК України, Верховний Суд неодноразово зазначав, що при визначенні розміру компенсації враховуються: поведінка потерпілого; його дії щодо запобігання або мінімізації негативних наслідків; принципи розумності, виваженості та справедливості.

Як було встановлено у судовому засіданні спірні податкові повідомлення-рішення було вручено позивачці. Вона знала про нараховане зобов`язання. Податковий кодекс надавав позивачці право на адміністративне оскарження. Таке оскарження могло призупинити узгодження податкового зобов`язання та відтермінувати виникнення податкового боргу або взагалі до скасування податкового зобов`язання з урахування доказів щодо застосування пільг. Позивачка свідомо не використала цей механізм. Саме після виникнення податкового боргу були застосовані податкова застава, арешт рахунків та інші обмеження. Отже, частина негативних наслідків перебуває у причинному зв`язку з процесуальною поведінкою самої ОСОБА_1 .

Особа, яка вважає рішення органу влади незаконним, повинна діяти добросовісно та вживати розумних заходів для захисту своїх прав і мінімізації можливих негативних наслідків. Ігнорування передбаченої законом процедури адміністративного оскарження свідчить про невикористання платником податків доступних механізмів захисту та має враховуватися судом при визначенні справедливого розміру компенсації моральної шкоди.

Отже, факт неправомірності дій ГУ ДПС України в Одеській області на момент розгляду судом спору про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, і в цій частині воно має преюдиційне значення для вирішення цього спору про відшкодування моральної шкоди.

Моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункти 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

ОСОБА_1 довела наявність неправомірності дій Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, адже надала рішення суду апеляційної інстанції про скасування п`ятнадцятьох податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, позивач обґрунтовує наявність шкоди дією податкової застави.

Згідно ст.93 ч.93.1 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

93.1.6. отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

Головне управління ДПС в Одеській області скасувало податкову заставу відразу як настали для цього підстави: ухвалення рішення, яке набрало законної сили та сплата заборгованості з боку позивачки. ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала наявність у неї не оплаченої суми податкового боргу, яка була нею погашена пізніше.

Тобто, доводи ОСОБА_1 щодо того, що накладена податкова застава на її майно порушувала її право користування, що спричинило моральну шкода є безпідставними.

Разом з тим, у рамках відкритого виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на рахунок ОСОБА_1 , на який вона отримувала дохід та аліменти, що на переконання суду, дійсно завдає моральної шкоди, матері, яка вимушена змінювати звичний спосіб життя задля забезпечення базових потреб своїх трьох дітей.

Однак, ОСОБА_1 мала змогу запобігти таким негативним наслідкам як накладення податкової застави, узгодивши податкове зобов`язання з контролюючим органом або скориставшись адміністративною процедурою оскарження податкового повідомлення-рішення, так і накладення арешту на її рахунки, аби подала апеляційну скаргу в межах встановленого законодавством строку.

Дійсно, П`ятий апеляційний адміністративний суд поновити ОСОБА_1 строки на апеляційне оскарження, однак наявність підстав для поновлення процесуальних строків не ставиться у залежність щодо відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ОСОБА_1 подаючи зустрічний позов до Одеського окружного адміністративного суду мала б цікавитися ходом розгляду її справи, а тому могла вчасно подати апеляційну скарга та запобігти накладенню арешту на її рахунки.

Вищевикладене свідчить про те, що моральна шкода завдана відповідачем, з урахуванням всіх обставин справ, підлягає зменшенню до 5 000 грн.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28 липня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар