Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №522/15423/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15423/25-Е

Провадження № 2-др/522/141/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Зелінська К.Ю.

розглянувши заяву представника відповідача – Лисевич Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/15423/25-Е за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2026 року судом ухвалено рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, у задоволені позову відмовлено.

До суду 15.07.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача – Лисевич Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву передано головуючому судді 16.07.2026 року.

Ухвалою суду від 17.07.2026 року заяву прийнято до розгляду.

Заявник обґрунтовує заяву тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/15423/25-Е відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, проте судом не було вирішено питання про розподіл понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу. Відповідачка своєчасно заявила про такі витрати, ще до ухвалення рішення надала суду попередній розрахунок, договір про надання правничої допомоги та згодом подала акт виконаних робіт на загальну суму 14 000 грн, що включає фактично виконані адвокатом послуги та гонорар успіху. У зв`язку з повною відмовою у позові на підставі положень Цивільного процесуального кодексу України заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідачки понесені витрати на правничу допомогу в повному обсязі без виклику учасників справи.

22.07.2026 року від позивача надійшли заперечення на заяву.

Позивач обґрунтовує заперечення тим, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» у розмірі 4 000,00 грн був сплачений до ухвалення рішення по справі та до отримання позитивного результату, а тому за своєю правовою природою не відповідає поняттю гонорару успіху як винагороди за досягнення результату і має доводитися на загальних підставах як звичайна оплата послуг із наданням детального розрахунку та доказів обсягу робіт. Водночас позивач зазначає, що до заяви не додано доказів обсягу та змісту наданих послуг, що відповідають заявленій сумі, послуга з «формування правової позиції» є складовою підготовки відзиву і не має самостійного характеру, а загальний розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та створюватиме надмірний фінансовий тягар для підприємства, діяльність якого фінансується за рахунок тарифів і яке функціонує в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення або зменшити суму таких витрат.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

08 липня 2026 року судом ухвалено рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, у задоволені позову відмовлено.

До суду 15.07.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача – Лисевич Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

З урахуванням заперечень щодо неспівмірності витрат, оцінюючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також керуючись критеріями реальності, розумності та співмірності судових витрат відповідно до положень статей 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення

Таким чином, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача – Лисевич Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/15423/25-Е за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг– задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» (код ЄДРПОУ 14289688, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Рилеєва, буд. 10-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Суддя: А.В. Науменко

Повний текст рішення складено 27.07.2026 року.

Суддя: А.В. Науменко

24.07.2026