Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №509/3672/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3672/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Овідіополь, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №219 від 25.05.2026р. по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026р. до суду поступила позовна заява адміністративного судочинства ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування Постанови №219 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.05.2026р., якою вона була притягнена до адміністративної відповідальності за скоєння нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) і якою не неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень. Позовна заява була обгрунтована тим, що вона, як головний спеціаліст з кадрової роботи сектору організаційного забезпечення Дальницької сільської Ради Одеського району Одеської області законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не порушувала; не значні технічні порушення ведення обліку військовозобов`язаних ні на що не випливають та не є підставою для притягнення її за ч.3 ст. 210-1 КУпАП; на розгляд справи вона не викликалась і розгляд справи відбувся заочно без її присутності, чим були порушені її права передбачені ст. 268 КУпАП та її право на захист. З огляду на вказане вона просила задовольнити її позовні вимоги і визнати протиправною та скасування оскаржену нею постанову начальники ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи однак його представник до суду не з`явився і своїм право на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, однак адвокат Кирпач А.В. подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а за наслідками розгляду справи позовну заяву просив задовольнити у повному обсягу з підстав, які вказані у неї.

Ухвалою суду від 05.06.2026р. справи вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України.

З огляду на вказане суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі документів без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в зв`язку з наступним:

З розпоряджень Дальницького сільського голови №55-КР від 03.08.2023р. «Про призначення за переведенням ОСОБА_1 » та №57-КР від 03.08.2023р. «Про призначення відповідального за ведення військового обліку»; листа Дальницької сільради №1130 від 03.08.2023р.; Додатку №1 «Повідомлення про призначення посадових осіб відповідальних за ведення за ведення військового обліку» та функціональних обов`язків вбачається, що позивачка була призначена відповідальною особою за ведення військового обліку у Дальницькій сільській раді Одеського району Одеської області і повинна була його вести відповідно до законодавства України, інструкції, наказів та розпоряджень Дальницького сільського голови.

28.04.2026р. працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 у Дальницькій сільській Раді була

здійснена перевірка стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів за наслідками якого вони склали «Акт перевірки стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Дальницька сільська Рада» у якому були зафіксовані деякі технічні недоліки ведення військового обліку.

25.05.2026р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 посилаючись на вищевказаний акт від 28.04.2026р. прийняв Постанову №291 «По справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення», якою визнав ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яке було вчинено нею у особливий період (під час дії воєнного стану) і наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 гривень.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості та ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок довести факт вчинення правопорушення покладається на орган, який виніс постанову.

За приписами ст. 268 та 277-2 КУпАП, орган який розглядає адміністративну справу зобов`язаний належним чином (під розписку або заздалегідь врученим повідомленням) проінформувати особу про дату, час і місце її розгляду.

Стаття 249 КУпАП передбачає відкритий розгляд справи, а ст. 279-9 КУпАП (спеціальна норма для особливого періоду щодо ст. 210-1 КУпАП) дозволяє розглядати справу без участі особи лише за умови подання нею заяви про визнання порушення та згоду на притягнення її відповідальності за її відсутністю (подається особисто або у письмовій формі або через електронний кабінет). ТЦК повинен перевірити таку заяву та винести постанову протягом 3 днів.

Отже, обов`язок повідомити ОСОБА_1 про місце, дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення не пізніше ніж за три дні до дати її розгляду було покладено на начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повинний був довести у суді, що вона у встановлений законодавством спосіб була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Твердження позивачки про неповідомлення її у належний спосіб за три дні до дати розгляду справи працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 нічим не спростували, а тому суд вважає цей факт доведеним в зв`язку з чим доходить до висновку про скасування оскарженої постанови від 25.05.2026р., оскільки не повідомлення позивачки про час, дату та місце розгляду справи порушило її конституційне та фундаментальне на захист (ст.59 Конституції України та ст.268 КУпАП), що є самостійною підставою для визнання оскарженої постанови незаконною та її скасуванню.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, що висловлена у чисельних Постановах Верховного Суду (наприклад від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19 та від 30.01.2020р. у справі №308/12552/16 ) у яких наголошено, що розгляд справи за відсутності винної особи без її належного сповіщення є безумовною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопору-шення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи приписи вказаних норм права, суд вважає, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 порушений порядок притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Так, прийняттю постанови про притягнення відповідальної особи за ведення військового обліку повинно передувати складання протоколу про скоєння цією особою адміністративного правопорушення. Тобто уповноважена особа ТЦК спочатку повинна скласти протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках, один з яких під розпис має бути вручений обвинуваченій особі, яка обов`язково повинна бути присутня при складанні цього протоколу, а інший повинний залишитися у матеріалах справи ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі протоколу начальник ТЦК розглядає справу та виносить постанову про накладення штрафу.

Акт про виявлення порушень може бути визнаний в якості доказу, однак він не замінює такого процесуального документу, як протокол про адміністративне правопорушення, оскільки у протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з ч.5 та ч. 6 статті 258 КУпАП протокол за ст.210 та ст. 210-1 КУпАП не складається у двох випадках: по перше - коли винна особа, яка належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи і про це у ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідні докази, не з`явилась до ТЦК без поважних причин, а по друге - коли винна особа подала офіційну заяву про визнання правопорушення і у неї вказала, щоби справу розглядали за її відсутністю.

Ці ж самі підстави за якими протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.210 та ст.210-1 КУпАП не складається зазначені і у «Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», яка затверджена Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року з подальшими змінами та доповненнями, які були внесені Наказами МО № 814 та № 514.

Відтак, не склавши протокол про скоєння ОСОБА_1 адміністративного проступку і не вручивши його останній працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був порушений порядок притягнення особи до відповідальності, в зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню.

У оскарженій постанові ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості доказу вини ОСОБА_1 вказані ЄДРПОУ Дальницької сільської Ради та акт від 28.04.2026р.

Оскільки ЄДРПОУ сільради не може бути доказом вини ОСОБА_1 то єдиним доказом скоєння нею правопорушення є складений 28.04.2026 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 акт з яким ОСОБА_1 не була ознайомлена, що підтверджено записами здійсненими у «Журналі обліку перевірок стану військового обліку призовників, військовозобов`язаних та звіряння їх облікових даних з даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки».

З огляду на вказане суд погоджується з думкою позивачки, що несвоєчасне ознайомлення з вказаним актом від 28.04.2026р. є порушенням її права на захист.

Стаття 210-1 КУпАП є бланкетною, оскільки склад цього правопорушення виникає у випадку встановлення порушення винною особою законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому у постанові є посилання на порушення обвинуваченою постанови КМУ №1487 від 30 грудня 2022р.

Зокрема у постанові наголошено, що під час перевірки було встановлено, що відповідальна особа ОСОБА_1 веде військовий облік з чисельними порушеннями встановлених строків, правил та вимог «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який був затверджений постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022р. (надалі Порядок №1487)

Порушення, які вказані у постанові, а саме: відсутність реєстрації наявного у сільраді журналу перевірок ведення обліку військовозобов`язаних; не реєстрація до 25.01.2026р. наявних у сільраді списків персонального військового та відомостей оперативного обліку; взяття на військовий облік ОСОБА_3 за відсутності у його військових документах штампів РТЦК та СП та відсутність його підпису ОСОБА_3 про ознайомлення його з правилами військового обліку; відсутність запису про РНОКПП у картці первинного обліку військовозобов`язаної ОСОБА_4 та не направлення у 7-ми денного строку до РТЦКтАСП повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_5 суд вважає технічними помилками, які жодним чином не впливають на мобілізаційну підготовку, мобілізацію та оборону держави.

Так Порядок № 1487 вимагає від органів місцевого самоврядування вести та мати в наявності журнал для фіксації результатів перевірок ТЦК. Сам факт наявності журналу свідчить про виконання вимоги закону. Відсутність штампу реєстрації чи індексу за номенклатурою справ є виключно внутрішнім питанням ведення діловодства у сільраді. Це не є порушенням мобілізаційного законодавства та не несе за собою загрози обороноздатності країни, а тому не утворює складу правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.

ТЦК є утримувачем реєстру «Оберіг», який автоматично синхронізований із Державною податковою службою. Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, якщо ТЦК може отримати дані особи (включаючи РНОКПП) з інших реєстрів, то посадову особу ОМС заборонено притягувати до відповідальності. Оскільки РНОКПП у картці первинного обліку військовозобов`язаної ОСОБА_4 були внесені до дати розгляду справи, то ця технічна помилка не може створювати склад правопорушення, що виключає відповідальність обвинуваченої.

Ні акт перевірки від 28.04.2026р., ані постанова від 25.05.2026р. не містить дати коли ОСОБА_5 був прийнятий на роботу, а тому суд не може визначитися чи можливо взагалі було притягнути ОСОБА_1 за порушення п.34 Порядку №1487 за не повідомлення у 7-денний строк про прийняття його на роботу, так як строк притягнення до відповідальності за ст. 38 КУпАП становить 3 місяці з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня вчинення. Для правопорушень, які полягають у пропуску строку (не повідомили впродовж 7 днів), строк починає спливати на 8-й день після прийняття особи на роботу.

Таким чином, якщо ОСОБА_6 прийнято на роботу за рік до дня винесення 25.05.2026р. постанови, то в зв`язку зі спливом строку ОСОБА_1 не можливо притягнути до відповідальності. Так як ІНФОРМАЦІЯ_4 не довів, що 3 місячний та річний строк на притягнення обвинуваченої до відповідальності не сплив, то у суду не має підстав залишати постанову у цієї частині в силі.

Посадова особа сільради, веде військовий облік на підставі вже наявних військово-облікових документів, які громадянин зобов`язаний надати і не має права самостійно ставити особу на військовий облік або робити за ТЦК його роботу. Якщо громадянин ОСОБА_3 надав працівнику органу місцевого самоврядування військовий квиток у якому ТЦК не поставив штамп, або якщо громадянин ухиляється від надання документів, то це є виною самого громадянина, а не провиною посадової особи сільської ради.

Суд враховує, що пунктом 87 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який був затверджений Постановою КМ України № 1487 від 30 грудня 2022р. встановлений перелік за якими посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій можуть бути притягнути до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і якими є: неподання до районних (міських) ТЦК та СП громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць; прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку; незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) ТЦК та СП, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу; перешкоди у їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці; несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів; та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

Постанова №291 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.05.2026р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вказаних порушень не містить, а тому суд вважає, що у посадової особи були відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Твердження ОСОБА_1 , які були викладені нею у її поясненнях від 21.05.2026р. на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про усунення нею технічних недоліків ведення військового обліку працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 не спростували, в зв`язку з чим суд вважає, що на день прийняття оскарженої постанови їх не існувало, а тому у її діях не має складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує, що в ході судового розгляду дотримано принцип повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об`єктивність рішення у провадженні, а також здобуто достатню сукупність доказів, яка обґрунтовує зроблені у даному судовому рішенні висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а також того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу доведення вини «поза розумним сумнівом», доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У даному випадку обов`язок доведення вини покладається на орган уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення.

Зокрема, такий обов`язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.

Пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив протиправне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні (у даному випадку органі, який склав протокол про адміністративне правопорушення) та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Суд виходить з того, що Закон не покладає на нього функції щодо збирання з власної ініціативи доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адже збирання доказів на користь тієї чи іншої сторони судом з власної ініціативи порушить принцип неупередженості суду. У цій ситуації суд, зберігаючи неупередженість, повинен дослідити та оцінити у встановленому Законом порядку надані йому докази та ухвалити відповідне процесуальне рішення.

Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією із засад існування демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст.7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 284 КУпАП у справах про адміністративні право-порушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до положень статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінюючи наведені вище обставини, надані суду та досліджені докази у їх сукупності суд дійшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відтак, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений уст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, є обставиною, яка виключає провадження по справі.

Однак суд враховує, що стаття 286 КАС України не передбачає прийняття рішення про визнання постанови органу владних повноважень протиправною, а тому ця вимога задоволенню не підлягає, так як скасування постанови само по собі припускає її протиправність за умовчанням.

Оскільки суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то адміністративна справа у відношенні її підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач вимоги про відшкодування судових витрат не заявляв, а тому суд це питання не розглядав.

На підставі ст. ст. 2, 7, 254, 256, 258, 247, 280, 283, 284 КУпАП, керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 255, 286 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 про скасування постанови про накладення на неї адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Постанову №219 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень – скасувати.

У задоволенні вимоги про визнання оскарженої постанови протиправною – відмовити.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду на протязі тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є. С. Козирський