Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №521/11181/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/11181/26

Номер провадження № 2-о/521/387/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Поліщук І.О.

за секретаря Коржеван В.А.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; Військова частина НОМЕР_1 ; Міністерство оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; Військова частина НОМЕР_1 ; Міністерство оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України.

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернулась із заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; Військова частина НОМЕР_1 ; Міністерство оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України, за яким просить:

- Встановити факт смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса).

- Датою смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса), вважати 09.07.2025.

- Місцем смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса), вважати н.п. Горіхове Покровського району Донецької області.

- Встановити, що смерть ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса) пов`язана із захистом Батьківщини, участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.

Встановлення факту необхідне для подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть з метою отримання права на звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та оформлення права власності на спадкове майно.

До суду надійшла заява представника заявника – адвоката Канарської В.С. про розгляд справи без участі заявника та її представника.

Заінтересована особа – ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. За змістом заяви ОСОБА_2 вимоги заяви поданої ОСОБА_1 підтримує, просив заяву задовольнити.

Заінтересовані особи: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; Військова частина НОМЕР_1 ; Міністерство оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду до суду не з?явились, про причини неявки суд не повідомили, процесуальних заяв по суті справи не надали.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відповідно до свідоцтва про шлюб від 27.04.2007 є дружиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженець м. Одеса).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 № 186 ОСОБА_4 з 30.06.2025 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини.

Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.07.2025 № 77 ОСОБА_1 повідомлено про те, що її чоловік – номер обслуги 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти 09.07.2025 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Горіхове Покровського р-ну Донецької обл. пов?язаного із захистом Батьківщини.

У зв?язку з викладеним, 17.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського РУП № 1 ГУ НП в Одеській області із заявою про кримінальне правопорушення на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12025163470000669 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Поряд з цим, з матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 , проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено наступне.

09.07.2025 ОСОБА_3 з групою отримав бойове розпорядження та вирушив по визначеному маршруту до оборонної позиції відділення південніше населеного пункту Горіхове Покровського району Донецької області.

Цього ж дня під час прямого контакту з ворогом, матрос ОСОБА_3 отримав поранення не сумісні з життям. Можливості евакуювати тіло загиблого в інших військовослужбовців не було.

Вказане підтверджується поясненнями, які наявні в матеріалах службового розслідування, які надані суду.

Відповідно до листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб від 22.06.2026 зазначено, що Об`єднаний центр створює і веде облік оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, здійснює координацію заходів щодо пошуку, звільнення таких категорій осіб.

В Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 .

Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями офіційні фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_3 , перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались.

Водночас Об`єднаний центр продовжує здійснювати співпрацю з органами державної влади в рамках координації пошуку, звільнення кожного українського оборонця, в т.ч. зниклого ОСОБА_3 .

Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2026 повідомлено про те, що після проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 нової інформації до військової частини не надходило.

За таких обставин, наявні докази, в сукупності беззаперечно свідчать про смерть ОСОБА_3 , та виключають можливість потрапляння в полон.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим постановити рішення про задоволення заяви.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відповідно до свідоцтва про шлюб від 27.04.2007 є дружиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженець м. Одеса).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 № 186 ОСОБА_4 з 30.06.2025 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини.

Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.07.2025 № 77 ОСОБА_1 повідомлено про те, що її чоловік – номер обслуги 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти 09.07.2025 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Горіхове Покровського р-ну Донецької обл. пов?язаного із захистом Батьківщини.

У зв?язку з викладеним, 17.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського РУП № 1 ГУ НП в Одеській області із заявою про кримінальне правопорушення на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12025163470000669 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Поряд з цим, з матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 , проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено наступне.

09.07.2025 ОСОБА_3 з групою отримав бойове розпорядження та вирушив по визначеному маршруту до оборонної позиції відділення південніше населеного пункту Горіхове Покровського району Донецької області.

Цього ж дня під час прямого контакту з ворогом, матрос ОСОБА_3 отримав поранення не сумісні з життям. Можливості евакуювати тіло загиблого в інших військовослужбовців не було.

Вказане підтверджується поясненнями, які наявні в матеріалах службового розслідування, які надані суду.

Відповідно до листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб від 22.06.2026 зазначено, що Об`єднаний центр створює і веде облік оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, та незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, здійснює координацію заходів щодо пошуку, звільнення таких категорій осіб.

В Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 .

Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями офіційні фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_3 , перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались.

Водночас Об`єднаний центр продовжує здійснювати співпрацю з органами державної влади в рамках координації пошуку, звільнення кожного українського оборонця, в т.ч. зниклого ОСОБА_3 .

Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2026 повідомлено про те, що після проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 нової інформації до військової частини не надходило.

За таких обставин, наявні докази, в сукупності беззаперечно свідчать про смерть ОСОБА_3 , та виключають можливість потрапляння в полон.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17 зазначив, що у разі, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, у такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23).

Воєнний стан - це конкретний правовий режим, який запроваджується у випадку загрози або фактичного нападу на країну іншою державою чи навіть кількома державами. Воєнні дії - це організоване застосування військ, сил і засобів для воєнних операцій на суші, на морі, в повітрі, тощо.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, на яку посилається Міністерство оборони України у касаційній скарзі, зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини.

Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Суд вважає, що у цій справі наявні істотні обставини, які дають підстави для припущення з великою вірогідністю, що ОСОБА_3 загинув внаслідок воєнних дій, тому суд може застосувати скорочений шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, з дня настання відповідної події (вірогідної загибелі ОСОБА_3 ), а не з моменту припинення воєнних дій (воєнного стану).

Вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, які викладені у постанові від 26.05.2026 у справі № 278/3810/25

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 741/484/25.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Частиною 1 статті 2 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Для заявниці встановлення факту смерті чоловіка породжує юридичні наслідки, оскільки необхідний для проведення реєстрації смерті в державному органі України. Однак, у зв`язку з відсутністю документів про смерть останнього, заявниця позбавлена можливості зареєструвати факт смерті в органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Цей Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Надалі дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено та такий продовжує діяти на даний час.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 05.12.2022, справа № 490/6057/19-ц, встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

Встановлення даного факту на даний час не пов`язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про право та чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) його встановлення, яке необхідне заявниці для проведення реєстрації смерті.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога.

Встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідне для отримання права на звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та оформлення права власності на спадкове майно.

Встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії рф проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації.

Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 по справі №490/6057/19-ц.

Верховний Суд неодноразово зазначив про можливість встановлення не самого факту поранення, смерті чи вимушеного переселення внаслідок збройної агресії російської федерації, а про можливість встановлення причинно-наслідкового зв`язку між певною подією та збройною агресією російської федерації.

Так, від встановлення факту семерті чоловіка заявниці при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, залежить виникнення та реалізації особистих та майнових прав заявниці як дружини загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

Фактичною ж підставою звернення до суду заявника стала не лише встановлення факту смерті, а й необхідність встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю та збройною агресією російської федерації проти України з метою подальшої реалізації соціальних гарантій, як члена сім?ї загиблого.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Враховуючи вищенаведене, єдиною підставою для державної реєстрації народження та смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту народження або смерті.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Судом роз`яснюється, що це рішення є достатнім документом для підтвердження юридичного факту, про встановлення якого просить заявник.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 13, 76 80, 141, 263, 265, 267, 268, 293, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; Військова частина НОМЕР_1 ; Міністерство оборони України; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса).

Датою смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса), вважати 09.07.2025.

Місцем смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса), вважати н.п. Горіхове Покровського району Донецької області.

Встановити, що смерть ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця м. Одеса) пов`язана із захистом Батьківщини, участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ І.О. Поліщук