Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №720/2051/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 720/2051/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Лисака І.Н.,

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,

заявника: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: орган опіки та піклування Новоселицької міської ради,

особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною та призначення опікуна: ОСОБА_2 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Павлінчука С.С., присяжних Гостюка М.І., Пріску В.В., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року заявник звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначення ОСОБА_1 її опікуном (а.с.1-3).

В обґрунтування вимог вказував, що ОСОБА_2 є його рідною матір`ю, яка хворіє (діагноз - внутрішня деменція помірного ступеня), і за станом свого здоров`я не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника ОСОБА_4 , як наслідок, він проживає з матір`ю, яка входить до складу його сім`ї.

З посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просив заяву задовольнити.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлено над нею опіку. Тимчасово покладено обов`язок опіки на орган опіки та піклування Новоселицької міської ради.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Визначено строк дії рішення до 02 червня 2028 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Провадження №22-ц/822/1392/26

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні призначення ОСОБА_1 опікуном над матір`ю ОСОБА_2 сторона заявника оскаржила таке в апеляційному порядку. Вважає, що рішення в оскаржуваній частині є незаконним, з неправильною оцінкою судом наявних у справі та досліджених обставин і доказів.

Стверджує, що суд оскаржуваним рішенням не забезпечив реальний захист прав недієздатної ОСОБА_2 та надав формальну оцінку поданню виконавчого комітету щодо доцільності призначення заявника опікуном недієздатного, а також суд не навів обґрунтованих аргументів на користь того, що орган опіки та піклування, на якого він тимчасово поклав обов`язки опікуна, або інша особа - здатний краще виконувати ці обов`язки, ніж рідний син.

Звертає увагу апеляційного суду на родинні відносини між хворіючою на психічне захворювання ОСОБА_2 та собою - рідним сином, який тривалий час здійснює догляд за нею, та враховуючи, що батько помер, має намір бути її представником у відділенні банку, під час отримання пенсії та різного роду соціальних виплат останньою, а також у органах нотаріату під час розпорядження належним їй майном, так як ближчих за ступнем родинної спорідненості людей, й взагалі будь-яких родичів, окрім нього, немає.

Наголошує, що згідно висновку судово - психіатричної експертизи, ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного захворювання, за своїм психічним станом, в силу наявного у неї стійкого психічного захворювання, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому, враховуючи її стан, остання не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що може потягти за собою негативні наслідки.

Крім того, вказує, що головуючий суддя в суді першої інстанції неодноразово, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, виносив рішення про призначення опікуном осіб, які не є близькими родичами.

Решта доводів апеляційної скарги ідентичні доводам поданої заяви.

На підставі наведеного просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким призначити заявника опікуном його рідної матері.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заяви, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції приймаючи рішення в оскаржуваній частині з приводу відмови в задоволенні заяви щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 вказав, що подання органу опіки і піклування не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки жодних мотивів доцільності призначення саме ОСОБА_1 опікуном недієздатної матері ОСОБА_2 подання не містить. Без належного з`ясування залишилося питання про неможливість виконання іншими особами з близьких родичів ОСОБА_2 функцій її опікуна у висновку Новоселицької міської ради, як і відсутні посилання на перевірку особистих приязних взаємин між ОСОБА_1 та підопічною.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів, виходячи з наступного.

Рішення суду переглядається в оскаржуваній частині.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).

ОСОБА_5 (батько заявника) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.9).

ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 , а заявник проживає за вказаною адресою без реєстрації, що підтверджується копіями витягу з реєстру територіальної громади №2025/010631865 від 01.08.2025 року та актом обстеження матеріально-побутових умов відповідно (а.с.9/зворот, 11).

З копії довідки №621 від 01 серпня 2025 року Котелівського старостинського округу вбачається, що ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , до складу його сімї входить ОСОБА_2 (а.с.12).

Згідно копії довідки ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» №734 від 31.07.2025 року у ОСОБА_2 наявні скарги на тривогу, змінний настрій, безсоння. Діагноз: внутрішня деменція помірного ступеня (а.с.10).

З витягу з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що ОСОБА_1 станом на 05.08.2025 року є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи не погашеної судимості, розшуку (а.с.12/зворот).

Рішенням №305 Новоселицької міської ради Чернівецького району від 13.08.2025 року вирішено підготувати та направити до суду подання щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду у разі визнання її недієздатною (а.с.36/зворот)

У відповідності до Подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над хворою ОСОБА_2 Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області №1291 від 13.08.2025 року вказано, що ОСОБА_1 здійснює догляд за хворою ОСОБА_2 та створює всі необхідні умови для проживання, а тому просила розглянути доцільність призначити над нею опікуна ОСОБА_1 , що відповідатиме її інтересам (а.с.36).

Висновком судово-психіатричного експерта №380 від 11.02.2026 року стосовно психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що остання виявляє ознаки психічного захворювання у формі судинної деменції, яке носить стійкий, хронічний характер. За своїм психічним станом, в силу наявного у неї психічного захворювання, ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними (а.с.31-33/зворот).

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частина перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (стаття 59 ЦК України).

Таким чином, цивільним законодавством диференційовані як суб`єкти так і правові наслідки встановлення над особою опіки або піклування.

Отже, за змістом ст.55 ЦК України опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються Органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання Органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі №751/9572/19, від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21, від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23, від 04 грудня 2024 року у справі №634/1126/23.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Статтею 64 ЦК України визначено виключний перелік обставин, за яких особа не може бути призначена опікуном чи піклувальником. Так, згідно з положеннями цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав або ж якщо поведінка та інтереси такої особи суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.

Частиною 2 статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому (статті 2 СК України).

Згідно абз. 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99, у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (статті 25-1 КЗпП України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі №205/4245/17.

Отож, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.

Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування вирішують, в тому числі, питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.

Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб (пп.3.1 Правил опіки та піклування).

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналізуючи норми ЦК України та ЦПК України у цьому питанні слід звернути увагу, що законодавець, захищаючи недієздатну особу, покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна. При цьому, із змісту норм ЦК та ЦПК слідує, що вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, полягає в тому, що саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22).

Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2025 року, справа №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

У матеріалах справи, що розглядається, наявне подання органу опіки і піклування виконавчого комітету Новоселицької міської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над його матір`ю ОСОБА_2 .

Проте, вказане подання не містить жодної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань з посиланням на наявні докази щодо можливості виключно саме заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на те, що виконавчий комітет вважає за доцільне просити суд призначити заявника опікуном своєї матері, яка хворіє.

Крім того, внесене подання не містить будь-яких даних про особисті взаємини між особою, яка бажає стати опікуном і підопічним.

Органом опіки і піклування всупереч визначеного законом порядку не досліджувалося питання наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості, так і можливість виконання такими особами обов`язків щодо опікунства над ОСОБА_2 , або відсутність реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує, а також хто здійснював відповідний догляд за хворим у період до постановлення рішення суду у цій справі з часу, як ОСОБА_2 почала хворіти.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що подання не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості тільки заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном.

Наведе свідчить про формальний підхід органу опіки та піклування до формування й належного обґрунтування подання, як то вимагає чинне законодавство, що є необхідним суду для вирішення питання з приводу беззаперечного призначення відповідної особи - опікуном над недієздатною особою.

Також, у поданні органом опіки та піклування не було з`ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_1 , який в силу свого віку є військовозобов`язаним, а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин, у тому числі, здатності виконання функцій опікуна недієздатної особи іншими особами.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі №641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Апеляційний суд також звертає увагу апелянта й на те, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17, від 22.01.2025 року у справі №495/432/23.

Крім того, заявником не зазначено, яким чином з точки зору матеріального забезпечення він буде дбати про свою матір, про створення їй необхідних побутових умов, забезпечення її доглядом та лікуванням, наявність в нього матеріальної можливості реалізувати такий догляд та поєднувати відповідний догляд з роботою (за наявності), тощо.

Отже, не спростовуючи здатність апелянтом виконувати обов`язки опікуна щодо рідної матері, з метою унеможливлення зловживання правом, суд апеляційної інстанції констатує, що для створення якнайкращого осередку для недієздатної особи органу опіки та піклування слід було з`ясувати і дослідити та вмотивовано викласти відповідні обставини щодо відсутності інших осіб першого та другого ступенів спорідненості, та покласти в основу висновку доцільність виконувати такі обов`язки кимось одним із них (тобто родичем першого/другого ступеня спорідненості) в як найкращих інтересах підопічної, або ж констатувати про відсутність таких.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у інших подібних справах головуючий суддя суду першої інстанції приймав протилежні рішення, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення у цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, висновки суду попередньої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заявник не позбавлений права повторно звернутися до органу опіки та піклування для надання належного висновку про призначення саме його опікуном.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач І.Н. Лисак

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк