Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №346/5900/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/5900/25

Провадження № 22-ц/4808/1230/26

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Костромін Наталії Романівни на рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Калинюка О. П. у м. Коломиї, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Костромін Н. Р., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей.

В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року шлюб між сторонами розірвано, однак після його розірвання сторони продовжили спільно проживати, і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2019 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у загальному розмірі 2500 грн щомісячно.

Посилалася на те, що на даний час її матеріальне становище змінилося, тому вона змушена звернутися до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Призначених у 2019 році аліментів на утримання двох синів, з урахуванням установленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, не вистачає у зв`язку з підвищенням цін у державі. Діти потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів на своє утримання, забезпечення належного харчування, фізичного і морального розвитку, навчання та лікування.

Зазначала, що усі необхідні для дітей речі вона купує самостійно, оплачує комунальні послуги, відвідування гуртків і стоматолога та інші витрати. Однак, самостійно забезпечити належний рівень життя дітям вона не в змозі, оскільки її матеріальне становище змінилося, як і визначений положеннями Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів.

Вказувала, що з часу присудження аліментів істотно зріс прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, а її матеріальне становище погіршилося у зв`язку з інфляційними процесами у державі, подорожчанням продуктів харчування та товарів загального вжитку.

Посилалася на те, що відповідач є працездатною особою молодого віку, здоровим та, як стверджує позивачка, займається транспортним перевезенням людей за кордон і має з цього дохід. Водночас самостійно отримати інформацію щодо перетину ним державного кордону вона та її представник не мають можливості, оскільки така є інформацією з обмеженим доступом та може бути надана на виконання відповідного судового рішення.

Враховуючи, що аліментів, які сплачуються відповідачем, не вистачає на утримання дітей, які в силу свого віку потребують значних витрат, просила збільшити розмір аліментів із твердої грошової суми у загальному розмірі 2500 грн до твердої грошової суми по 5000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Щодо вимоги про стягнення пені зазначила, що відповідачу було відомо про обов`язок утримувати неповнолітніх дітей та сплачувати аліменти відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, однак він не сплачував аліменти своєчасно та регулярно з часу їх присудження у 2019 році.

Посилалася на розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений Косівським відділом державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області від 30 жовтня 2025 року, згідно з яким станом на цю дату заборгованість зі сплати аліментів відсутня, однак відповідач допускав прострочення їх сплати.

Зокрема, у лютому 2024 року аліменти не сплачено, у березні 2024 року відповідач сплатив 10 000 грн; у період із квітня по липень 2024 року аліменти не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості; у серпні 2024 року сплатив 8000 грн, частково погасивши наявну заборгованість; у вересні 2024 року оплата знову була відсутня; у жовтні 2024 року сплачено 11 727 грн; у період із листопада по грудень 2024 року аліменти не сплачувалися; у січні 2025 року сплачено 6000 грн; у період із лютого по вересень 2025 року аліменти не сплачувалися, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 28 556 грн, яку відповідач у жовтні 2025 року повністю погасив після звернення представника позивачки до виконавця із запитом.

На підставі наведеного розрахунку визначила пеню за прострочення сплати аліментів за лютий, квітень, травень, червень, липень, вересень, листопад і грудень 2024 року, а також за лютий–вересень 2025 року у загальному розмірі 15 916 грн 08 коп., зазначаючи, що стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дітей.

Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просила суд змінити розмір аліментів, стягуваних щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із твердої грошової суми в загальному розмірі 2500 гривень на тверду грошову суму в розмірі по 5000 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з часу вступу рішення в законну силу і проводити до досягнення дітьми повноліття; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 15 916 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на правову допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 травня 2026 року позов задоволено частково. Змінено розмір стягуваних аліментів. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в загальному розмірі 1/3 (однієї третьої) частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину сторін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати присуджених рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05.11.2019 аліментів на утримання дітей сторін ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за період з 01.01.2024 по 31.10.2025 включно в загальному розмірі 15 916 грн 08 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3500 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2772 грн 80 коп. на користь держави.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням в частині зміненого розміру та способу стягуваних аліментів та часткового задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костромін Н. Р., подала апеляційну скаргу. Вважає таке рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що оскаржуваним рішенням фактично змінено спосіб стягнення аліментів, оскільки замість визначеної рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2019 року твердої грошової суми у загальному розмірі 2500 грн щомісячно суд вирішив стягувати аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Вказує, що позивачка просила лише збільшити розмір аліментів зі збереженням способу їх стягнення у твердій грошовій сумі – до 5000 грн щомісячно на кожну дитину. Натомість суд, узявши до уваги заяву відповідача та подані ним докази, змінив спосіб стягнення аліментів.

Посилаючись на частину третю статті 181 СК України, стверджує, що право ініціювати зміну способу стягнення аліментів належить виключно одержувачу аліментів, тоді як право вимагати зміни їх розміру мають як платник, так і одержувач.

Не погоджується з висновком суду про необґрунтованість збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Зазначає, що матеріальне становище позивачки погіршилося у зв`язку з інфляційними процесами, подорожчанням продуктів харчування, товарів загального вжитку та комунальних послуг, а визначений у 2019 році розмір аліментів є об`єктивно недостатнім для забезпечення дітей найнеобхіднішим.

Вказує, що двоє неповнолітніх дітей проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, тоді як відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, а докази поганого стану його здоров`я чи наявності інших утриманців у матеріалах справи відсутні. Вважає, що заявлені вимоги відповідають інтересам дітей та положенням сімейного законодавства, відповідно до яких розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачкою подано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг та квитанцію про оплату 6000 грн. Оскільки відповідач не заперечував проти заявленого розміру витрат та не подавав клопотання про їх зменшення, вважає неправомірним зменшення судом цих витрат до 3500 грн з власної ініціативи.

Крім того, посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що подані відповідачем 05 травня 2026 року довідки з місця його роботи долучено з порушенням вимог статті 83 ЦПК України, оскільки їх не було подано разом із відзивом та не наведено поважних причин пропуску встановленого строку. Незважаючи на це, суд узяв такі докази до уваги та на їх підставі змінив спосіб стягнення аліментів. Також суд залишив без розгляду клопотання її представника про витребування інформації щодо перетину відповідачем державного кордону, яка мала підтвердити здійснення ним перевезення пасажирів за кордон та отримання відповідного доходу.

Просить рішення суду в частині зміни розміру та способу стягуваних аліментів і часткового стягнення витрат на правничу допомогу змінити, змінивши розмір аліментів, стягуваних щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із твердої грошової суми в загальному розмірі 2500 гривень на тверду грошову суму в розмірі по 5000 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Позиція інших учасників справи

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову в цій справі є вимога про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей. Отже справа є малозначною в силу прямої вказівки закону. Крім того, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині зміненого розміру та способу стягуваних аліментів та стягнення витрат на правову допомогу. Тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 травня 2026 року в оскаржуваній частині зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 вересня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого в них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10 вересня 2010 року (а.с. 15).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 10 травня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між сторонами розірвано. Сина ОСОБА_3 залишено проживати з ОСОБА_1 (а.с. 11).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх синів сторін: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в загальному розмірі 2500 грн щомісячно. Вказано, що зазначена сума підлягає індексації відповідно до закону. Стягнення аліментів вирішено розпочати з 23 серпня 2019 року і проводити до досягнення дітьми повноліття (а.с. 12-13).

Із копій витягів з реєстру територіальної громади № 2022/000691483, № 2022/000691432 від 29 вересня 2022 року, сформованих на підставі заяви законного представника ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).

З копії відповіді Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області № 39472/25.8-24/02 від 30 жовтня 2025 року на адвокатський запит та долученого до неї розрахунку зі сплати аліментів вбачається, що згідно з виконавчим листом № 346/3975/19 від 12.12.2019, виданим Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхніх малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у загальному розмірі 2500 грн щомісячно. Вказана сума підлягає індексації відповідно до закону. Стягнення аліментів розпочато з 23.08.2019 і проводиться до досягнення дітьми повноліття. Станом на 30.10.2025 аліменти сплачено в повному обсязі, заборгованість відсутня (а.с. 16-17).

Згідно з довідкою директора ТОВ «Серджіо Експрес» № 1/05-2026 від 04 травня 2026 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу та працює за трудовим договором, з обов`язками водія автотранспортних засобів, за основним місцем роботи з 08.05.2024 (наказ № 1/05-2023 від 07.05.2024) (а.с. 44).

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок про доходи від 04 травня 2026 року, виданих ТОВ «Серджіо Експрес», загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 08 травня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 85 030,00 грн, за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – 177 352,08 грн, за період з 01 січня 2026 року по 30 квітня 2026 року – 59 880,00 грн (а.с. 45, 46, 47).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має стабільний і регулярний дохід у виді заробітної плати, тому вважав слушною зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на стягнення цих платежів у частці від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину. При цьому стороною позивачки не обґрунтовано позовну вимогу про необхідність зміни розміру аліментів у бік його збільшення зі збереженням такого способу їх стягнення як тверда грошова сума. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд, врахувавши часткове задоволення позову, а також вимоги щодо розумності і справедливості визначення рівня витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 3500 грн.

Апеляційний суд не може в повному обсязі погодитися з такими висновками, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, одержувач аліментів має перевагу в обранні того чи того способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно змінив визначений попереднім судовим рішенням спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.

У силу вимог частин першої, третьої статті 3, частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу лише в межах заявлених позивачем вимог щодо визначеного ним предмета позову. Водночас частина третя статті 181 СК України, яка є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, передбачає, що визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, чим відображає принцип диспозитивності у цій категорії спорів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила змінити лише розмір аліментів, збільшивши їх із загальної твердої грошової суми 2500 грн до 5000 грн щомісячно на кожну дитину, зі збереженням раніше визначеного способу їх стягнення у твердій грошовій сумі. Вимоги про зміну способу стягнення аліментів не заявлялися.

Подана відповідачем заява про стягнення аліментів у частці від його заробітку (доходу) не могла бути підставою для зміни способу їх стягнення, оскільки право ініціювати таку зміну закон надає виключно одержувачу аліментів. Водночас платник аліментів має право звернутися до суду лише з вимогою про зміну їх розміру за наявності передбачених законом підстав, а не способу стягнення.

Отже, вирішивши стягувати аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позивачкою вимог.

Щодо розміру аліментів, який підлягає стягненню на утримання дітей, апеляційний суд виходить з такого.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Таким чином, СК України визначає обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Однак, такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання суду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника.

Конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків.

Застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення, які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У справі, що переглядається, встановлено, що після ухвалення рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 листопада 2019 року істотно змінилися обставини, які мають значення для визначення розміру аліментів. За цей час збільшився прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, відбулося загальне зростання цін на продукти харчування, товари першої необхідності, комунальні послуги та інші витрати, пов`язані з належним утриманням, навчанням, лікуванням та розвитком дітей. Неповнолітні діти сторін проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, а їх потреби з огляду на вік є значно більшими, ніж на час визначення розміру аліментів у 2019 році.

Разом із тим матеріалами справи підтверджено, що відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований та отримує стабільний дохід. Доказів наявності у нього інших утриманців, незадовільного стану здоров`я чи інших обставин, які б обмежували його можливість належним чином утримувати дітей, матеріали справи не містять.

Водночас колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б свідчили про необхідність збільшення розміру аліментів саме до 5000 грн щомісячно на кожну дитину, як просить позивачка. Разом із тим визначений рішенням суду від 05 листопада 2019 року розмір аліментів у загальній сумі 2500 грн вже не відповідає реальним потребам дітей та не забезпечує належного виконання відповідачем обов`язку щодо їх утримання.

З урахуванням установлених у справі обставин, віку дітей, збільшення витрат на їх утримання, матеріального становища сторін, принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей, а також необхідності забезпечення найкращих інтересів дітей, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та збільшення розміру аліментів із визначених рішенням суду у загальній сумі 2500 грн до 3200 грн щомісячно на кожну дитину у твердій грошовій сумі.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить із такого.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що представництво інтересів позивачки у суді першої інстанції здійснювала адвокат Костромін Н. Р.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги серії АТ № 1115684 від 08.10.2025 (а.с. 18), договір про надання правничої допомоги від 04.10.2025 (а.с. 36-37), акт прийому передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 26.02.2026 (а.с. 38), квитанцію серії 10 ВАА від 26 лютого 2026 року, яка підтверджує надання адвокатом правничої допомоги зі складання позовної заяви (а.с. 35).

Оцінивши подані позивачкою докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх документальне підтвердження. Разом із тим, врахувавши часткове задоволення позову, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також критерії співмірності, розумності та справедливості судових витрат, обґрунтовано визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, у сумі 3500 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки визначений ним розмір витрат є співмірним складності цієї справи, обсягу наданої адвокатом правничої допомоги, результату розгляду спору та відповідає критерію розумності.

Доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат суд був зобов`язаний стягнути їх у повному заявленому розмірі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм процесуального права.

Відтак, підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру та способу стягнення аліментів змінити.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сторони не позбавлені права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї із сторін, погіршенням чи поліпшенням здоров`я когось із них, за умови належного доведення таких обставин відповідними та допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 травня 2026 року в частині визначення розміру аліментів та способу їх стягнення змінити. Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі до по 3200 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Костромін Наталії Романівни задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 травня 2026 року в частині визначення розміру аліментів та способу їх стягнення змінити.

Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі до по 3200 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення кожною дитиною повноліття.

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.