Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №197/322/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2097/26 Справа № 197/322/26 Суддя у 1-й інстанції - Геря О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 01.03.2026 о 12:53 год. в с-щі Широке Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Соборна, 104 Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість та почервоніння обличчя. На законну вимогу поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився під безперервний відеозапис на нагрудний відео реєстратор №475292, №475785. Своїми діями водій порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення адвокат Зайцев О.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що висновки суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не грунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи. Направлення на огляд на стан наркотичного сп`яніння є незаконним, оскільки поліцейськими не виконано вимоги статті 35 Закону України «Про Національну поліцію України» та не повідомлено водія про конкретну причину зупинки. Таке повідомлення здійснено після того, як ОСОБА_1 повідомили про складання відносно нього оскаржуваного протоколу.

Вважає, що інспектори поліції виявили упереджений та суб?єктивний підхід до особи ОСОБА_1 , що прослідковується із відеозапису та фактично не проводили візуальний огляд ОСОБА_1 , а тому не доведи поза розумним сумнівом наявність у останнього перелічених у протоколі ознак наркотичного сп?яніння. Наполягає на тому, що на відеозаписі чітко видно, ОСОБА_1 поводить себе адекватно, з повним усвідомленням всього, що відбувається, його мова є зрозумілою та розбірливою, координація чіткою та жодних тремтінь пальців, блідності шкіри та повервоніння очей чи обличчя не вбачається.

Також, ОСОБА_1 не було роз?яснено усіх прав, зокрема, положень статті 63 Конституції України.

Перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Так, факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджений відповідними даними, що містить протокол, направлення на огляд, відеозапис правопорушення, рапорт з яких вбачається, що дійсно ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного сп`яніння або психотропної речовини є обов`язковим в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 9 зазначеної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Проведення лабораторних досліджень в медичному закладі є обов`язковим для визначення факту перебування особи в стані наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у згаданому вище висновку. Акт медичного огляду, на підставі якого видається висновок залишається у медичному закладі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 липня 2025 року у справі № 11-97сап25, припис розділу ІІ Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тільки алкогольного. На це вказує і пункт 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735. Тобто поліцейський не проводить огляду на стан таких різновидів сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

Припис статті 266 КУпАП, якщо їх застосовувати без системного зв`язку з наведеними вище приписами Порядку № 1103 й Інструкції № 1452/735, а також не враховувати мету адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП і процедур, встановлених задля фіксації відповідних правопорушень, справді можуть допускати таке буквальне тлумачення, за якого огляд водія із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу поліцейський проводить у випадку кожного виду сп`яніння, а не тільки алкогольного. Проте згідно із частиною шостою статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вищевикладене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №11-21сап21.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер, інстпектором поліції було роз`яснено ОСОБА_1 , що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, оскільки робітники поліції не мають медичної освіти для встановлення чіткого висновку про знаходження особи, в стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Крім того, ознаки наркотичного сп`яніння виявлені у ОСОБА_1 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в графі місце скоєння, суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин (а.с.1), тому доводи апеляційної скарги про надуманість ознак наркотичного сп`яніння, наведених робітниками поліції, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів захисника про не встановлення доказів на підтвердження у водія зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, то вони можуть бути спростовані лише в один спосіб проходженням водієм на вимогу поліцейського відповідного огляду у встановленому законом порядку. При цьому, висловлення підозри щодо знаходження водія у стані наркотичного сп`яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.

Натомість, ОСОБА_1 висловив відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Щодо правомірності зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими, як і законність дій поліцейських при цьому, не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння та законністю його результатів.

Доводи захисту про порушення права на захист є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, передбачених ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП. Факт належного роз`яснення прав підтверджується як відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру ознайомлення водія з його правами, так і протоколом про адмінстративне правопорушення (пункт 13), який підписаний безпочсередньо ОСОБА_2 . Під час складання матеріалів жодних зауважень чи клопотань з цього приводу від ОСОБА_3 не надходило. Сама лише заява про неповне роз`яснення прав, без вказівки на конкретні обставини обмеження права на захист, не є підставою для визнання доказів недопустимими чи скасування постанови.

Досліджені матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними були роз`яснені права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

В рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин чи доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, та по суті зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас ця оцінка ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Зайцева О.В. без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: