Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №175/7247/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2051/26 Справа № 175/7247/26 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Марківка Марківського району Луганської області, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця у званні старший лейтенант, на посаді заступника головного бухгалтера-начальника розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в/ч НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, начальник розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в/ч НОМЕР_2 (розташованої в АДРЕСА_3 ) старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою відповідальною за достовірність та законність проведення всіх господарських операцій стосовно правильного і своєчасного нарахування в межах норм та вимог керівних документів грошового забезпечення (заробітної плати) персоналу прикордонного загону, станом на 18 березня 2026 року, не виконав вказівки Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до в/ч НОМЕР_2 щодо усунення порушень вимог діючого законодавства, у тому чилі ст. 58 КК України та ст. 47 КВК України, при виконаний покарань у вигляді службових обмежень стосовно військовослужбовця ОСОБА_2 , якого вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 у справі №185/1593/22 засуджено за ч. 4 ст. 402 КК України до 2 (двох) років службового обмеження з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Також, начальник розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в/ч НОМЕР_2 (розташованої в АДРЕСА_3 ) старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою відповідальною за достовірність та законність проведення всіх господарських операцій стосовно правильного і своєчасного нарахування в межах норм та вимог керівних документів грошового забезпечення (заробітної плати) персоналу прикордонного загону, станом на 18 березня 2026 року, не виконав вказівки Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до в/ч НОМЕР_2 щодо усунення порушень вимог діючого законодавства, у тому чилі ст. 58 КК України та ст. 47 КВК України, при виконаний покарань у вигляді службових обмежень стосовно військовослужбовця ОСОБА_3 , якого вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27.09.2023 у справі №229/2191/23 засуджено за ч. 4 ст. 402 КК України до 2 (двох) років службового обмеження з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

На вказане рішення адвокат Луцик М..В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій вона просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутня вина, при виконанні вироків у відношенні військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо відрахування 20 (двадцяти) відсотків із суми їх грошового забезпечення в дохід держави розрахунковий відділ діяв у відповідності до закону, обмежившись відрахуванням виключно з тих складових грошового забезпечення, які охоплюються поняттям «грошове забезпечення», у визначенні статті 58 КК України, керуючись спеціальним нормативно-правовим актом – Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам», що розповсюджується на військовослужбовців Державної прикордонної служби. Натомість, суд першої інстанції послався на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення НГУ та іншим особам, затверджену наказом МВСУ від 15.03.2018 № 200, яка не застосовується для регулювання правовідносин військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Наполягає на тому, що додаткова винагорода не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому не повинна була враховуватися при обрахунку 20% від грошового забезпечення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , шо підлягала відрахуванню в дохід держави. Просить врахувати зверненням командира військової частини до суду за роз`ясненням вироків та відмовою суду у наданні такого роз`яснення. Також, зазначає, що на головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу було покладено обов?язки із здійснення відрахувань із суми грошового забезпечення наказами начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.12.2023 №878-ОС та від 15.04.2024 №350-ОС саме головному бухгалтеру, тобто до призначення ОСОБА_1 на цю посаду. Виконання ж вироку відносно ОСОБА_2 безпосередньо ОСОБА_1 здійснювалося лише впродовж 7 місяців з 24 місяців його виконання, а відносно ОСОБА_3 – впродовж 1 місяця з 24 місяців, а тому не можна вважати, що він виявив недбале ставлення до служби.

Крім того, адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Зазначає, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, тоді як у протоколі останній просив розглядати справи за його участі. ОСОБА_1 зареєстрований у системі «Електронний суд», однак, до його кабітнету судом не направлялися повідомлення про час та місце розгляду справи. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року надіслана судом 31.05.2026, забезпечено надання загального доступу 02.06.2026. Апеляційну скаргу подано 12 червня 2026 року, тобто у стислі строки після надання загального доступу до постанови суду першої інстанції, у зв?язку з чим просить визнати причини пропуску поважними та поновити строк на її апеляційне оскарження.

Перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Тобто, можливість реалізації права апеляційного оскарження та його строк виникають і обчислюються саме з дня винесення постанови та не пов`язані з днем отримання копії судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова була ухвалена 08 травня 2026 року. При цьому судовий розгляд відбувся за відсутності ОСОБА_1 та його адвоката.

В матеріалах справи відсутні докази про вручення копії оскарженої постанови судом ОСОБА_1 та відсутні відомості щодо дати вручення копії оскаржуваної постанови адвокату.

З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, у зв`язку з наявністю поважних причин його пропуску.

Апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення, у повній мірі забезпечено право Чалого та його захисника на доступ до правосуддя. Їм була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приписам ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Стаття 172-15 КУпАП не містить тлумачення поняття недбалого ставлення до військової служби, з метою додержання принципу законності, при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 367 КК України, службовою недбалістю визначено невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Тобто, з огляду на справу, що розглядається, під недбалим ставленням військової службової особи до військової служби слід розуміти невиконання або неналежне виконання військової службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

За змістом ст. 172-15 КУпАП ця норма закону є бланкетною, тобто при притягнені особи до адміністративної відповідальності у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду повинно бути наведені не тільки найменування норм правових актів, у тому числі відомчих, а й їхній зміст щодо кола посадових обов`язків (повноважень), у порушенні яких обвинувачується особа. Тобто повинно бути чітко зазначено нормативний акт з переліком службових обов`язків військової службової особи, у невиконанні або неналежному виконанні ця особа обвинувачується.

Оскаржена постанова судді взагалі не містить вказівки про те, які саме приписи нормативних актів, що регулюють службову діяльність ОСОБА_1 , не були виконані ним.

Так, диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного станув України» №64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє станом на теперішній час.

Відтак в Україні продовжує діяти особливий період.

З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували недбале ставлення до військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 .

Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення № 16/26 від 19.03.2026 та № 15/26 від 19.03.2026 та оскаржуваної постанови суду, начальник розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в/ч НОМЕР_2 (розташованої в АДРЕСА_3 ) старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою відповідальною за достовірність та законність проведення всіх господарських операцій стосовно правильного і своєчасного нарахування в межах норм та вимог керівних документів грошового забезпечення (заробітної плати) персоналу прикордонного загону, не виконав вказівки Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до в/ч НОМЕР_2 щодо усунення порушень при виконаний покарань у вигляді службових обмежень стосовно військовослужбовців ОСОБА_2 , якого вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 у справі №185/1593/23 засуджено за ч. 4 ст. 402 КК України до 2 (двох) років службового обмеження з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави, та ОСОБА_3 , якого вироком Дружківського міського суду Донецької області від 27.09.2023 у справі №229/2191/23 засуджено за ч. 4 ст. 402 КК України до 2 (двох) років службового обмеження з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, згідно з якими ОСОБА_1 , як заступник головного бухгалтера-начальник розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в/ч НОМЕР_2 , був відповідальний за виконання вироків Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 у справі № 229/1334/23 та Дружківського міського суду Донецької області від 27.09.2023 у справі №229/2191/23, в частині відрахування із суми грошового забезпечення військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави 20 %.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.04.2024 № 350-ОС прийнято до виконання вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 у справі № 229/1334/23 відносно військовослужбовця ОСОБА_2 , а пунктом 3 вказаного наказу визначено головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) здійснювати відрахування із суми грошового забезпечення сержанта ОСОБА_2 в дохід держави 20 % із суми грошового забезпечення у період з 12 квітня 2024 року по 11 квітня 2026 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2023 № 878-ОС прийнято до виконання вирок Дружківського міського суду Донецької області від 27.09.2023 у справі №229/2191/23 відносно військовослужбовця ОСОБА_3 , а пунктом 3 вказаного наказу визначено головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) здійснювати відрахування із суми грошового забезпечення сержанта ОСОБА_3 в дохід держави 20 % із суми грошового забезпечення у період з 27 жовтня 2023 року по 18 жовтня 2025 року.

Згідно ж наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.09.2025

№1107-ОС, старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду заступника головного бухгалтера-начальника розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в/ч НОМЕР_2 .

Суду не надано доказів делегування старшому лейтенанту ОСОБА_1 , як заступнику головного бухгалтера-начальнику розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в/ч НОМЕР_2 , обов?язку із виконання наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 15.04.2024 № 350-ОС та від 28.12.2023 № 878-ОС.

При цьому, ні протоколи про адміністративні правопорушення, ні оскаржувана постанова не не містить відомостей про те, яким саме нормативним актом встановлюється коло службових обов`язків ОСОБА_1 в частині виконання вироків суду в частині стягнення із військовослужбовців в дохід держави 20 % грошового забезпечення, відсутні дані про те, що він був ознайомлений з колом своїх обов`язків, та не зазначено, які саме з цього кола службових обов`язків він не виконував або неналежно виконував в умовах особливого періоду.

Слід зазначити, що крім встановлення та зазначення у протоколах про адміністративні правопорушення та в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності обов`язкових ознак складу правопорушення, підлягає зазначенню дата та час вчинення правопорушення.

Як у протоколах про адміністративні правопорушення від 19 березня 2026 року, так і в оскарженій постанові відносно ОСОБА_4 , не вказано дату та час вчинення адміністративних правопорушень, за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тому висунете ОСОБА_1 обвинувачення у вчинення вказаних адміністративних правопорушень носить неконкретний характер, порушує право особи, що притягається до адміністративної відповідальності на захист.

Проаналізувавши додані до протоколів докази в їх сукупності приходжу до висновку про недостатність зібраних у справі доказів для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, поза будь-яким розумним сумнівом.

Отже, за встановлених фактичних обставин справи, зважаючи на результати досліджених обставин на предмет наявності складу відповідного правопорушення, наявні об`єктивно обґрунтовані сумніви стосовно недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, що виключає адміністративну відповідальність за такою правовою кваліфікацією з огляду на вимоги ст. 62 Конституції України, за якою обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно зі ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як зазначено, в ході розгляду справи в апеляційному суді в справі не встановлено наявність доказів, які могли би поза розумним сумнівом підтвердити наявність в діях ОСОБА_1 недбалого ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Цим обставинам суддя першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

З врахуванням викладено, керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Луцик М.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Луцик М.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 КУпАП скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: