Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №646/2537/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

28 липня 2026 року

Справа № 646/2537/25

№ провадження 1-кп/646/462/2026

ВИРОК

іменем України

28.07.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4

та обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020001060 від 30.01.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, громадянина України, освіта професійна-технічна, військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 , Учасника бойових дій, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – військова частина) (по стройовій частині) за № 128 від 03.07.2020 року ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 4 навчальної роти військової частини.

ОСОБА_5 з 03.07.2020 року приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) за № 161 від 28.05.2024 року старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого механіка-водія 3 розвідувального відділення 1 зводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини.

ОСОБА_5 з 28.05.2024 року приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) за № 308/ДСК від 25.10.2024 року старшого солдата ОСОБА_5 залучено до складу сил та засобів 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Указом Президента України 24.02.2022 року за № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено.

ОСОБА_5 , відповідно до положень ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як зазначено у ст. 28 Статуту внутрішньої служби, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців (ст. 29 Статуту внутрішньої служби).

Начальник має праве віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника (ст. 30 Статуту внутрішньої служби).

Відповідно до вимог ст. 31 Статуту внутрішньої служби, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно положень ст. 32 Статуту внутрішньої служби, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін (ст. 37 Статуту внутрішньої служби).

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президенте України від 10.12.2008 року за № 1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Разом з тим, старший солдат ОСОБА_5 , під час проходження військової служби у складі військової частини, 12.11.2024 року діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 12.11.2024 року першим заступником командира начальника штабу 5 БОП військової частини майором ОСОБА_6 , у місці дислокації підрозділу військової частини ( АДРЕСА_1 ), військовослужбовцю військової частини - старшому механіку - водію 3 розвідувального відділення 1 взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини старшому солдату ОСОБА_5 було доведено бойове розпорядження командира 5 БОП 1 БрОП № 38 підполковника ОСОБА_7 за № 83 від 12.11.2024 року, а саме щодо необхідності у термін до 21 год. 00 хв. 13.11.2024 року посилити спостереження пост «Компот» з метою недопущення просування противника в глибину оборони та обходу з флангу.

Старший солдат ОСОБА_5 , будучи невдоволеним вищезазначеним наказом, близько о 21 год. 00 хв. 12.11.2024 року перебуваючи в н.п. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Фактичні обставини справи не оспорював, підтвердивши факти і обставини їх вчинення, так як це зазначено вище. Також зазначив, що відмовився виконувати наказ - бойове розпорядження командира 5 БОП 1 БрОП № 38 підполковника ОСОБА_7 за № 83 від 12.11.2024 року, оскільки був ним невдоволений, він розумів, що вчиняє непокору під час дії в країні воєнного стану. Вказаний наказ був доведений йому першим заступником командира начальника штабу 5 БОП військової частини майором ОСОБА_6 під час його дислокації у с. Ківшарівка Куп`янського району. Для виконання вказаного наказу він був забезпечений належною зброєю та засобами захисту. Він почував себе задовільно, до медичного працівника не звертався.

Пояснення ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї провини у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, його провина підтверджується наступними зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Даними показань під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що він є військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України. 12.11.2025 року у вечірній час доби у АДРЕСА_1 , де розташувалась військова частина, першим заступником командира майором ОСОБА_6 , було доведено бойове розпорядження йому та ще 7-8 військовослужбовцям, в тому числі ОСОБА_5 , який відмовився виконувати вказаний наказ, пославшись на незадовільнений морально-психічний стан.

Даними показань під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що у листопаді 2024 року у населеному пункті Ківшарівка Куп`янського району, військовослужбовцям, в тому числі йому та ОСОБА_5 , було доведено бойове розпорядження, а саме щодо необхідності у термін до 21 год. 00 хв. 13.11.2024 року посилити спостереження пост «Компот» з метою недопущення просування противника в глибину оборони та обходу з флангу. ОСОБА_5 відмовився виконувати бойове розпорядження, зазначивши про поганий психічний стан. З боку командування на ОСОБА_5 ніякого тиску не було.

Даними показань під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що ОСОБА_5 відмовився виконувати 12.11.2024 року наказ, пославшись на незадовільний психологічний стан. При цьому ОСОБА_5 до лікаря та психолога не звертався. Будь-яких ознак, щодо незадоволеного його стану здоров`я не було.

Даними контракту про проходження ОСОБА_5 військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу (а.с. 123).

Даними витягу із наказу т.в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 , відповідно до якого старший солдат ОСОБА_5 з 28.05.2024 року приступив до виконання обов`язків на посаді старшого механіка – водія 3-го розвідувального відділення 1-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення (ВОС-122791П), призначеного на цю посаду наказом командира військової частини від 28.05.2024 року (а.с. 124).

Даними витягу із наказу т.в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 , згідно якого старшого солдата ОСОБА_5 з 23.10.2024 року залучено до складу сил та засобів 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України тактичної групи «Куп`янськ» ОТУ «Старобільськ» ОСУВ «Хортиця» (а.с. 124).

Даними витягу з бойового розпорядження 5 боп 1 броп № 83 від 18 год. 30 хв. 12.11.2024 року, згідно якого з метою недопущення просування противника в глибину оборони та обходу з флангу, в термін до 21 год. 00 хв. 13.11.2024 року посили спостережний пост СП «Компот»; до складу групи призначений старший водій 1-го відділення 3-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, старший солдат ОСОБА_5 (а.с. 125-126).

Даними донесення із військової частини № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.11.2024 року № 2281, щодо виявлення факту ознак кримінального правопорушення та направлення повідомлення до органу досудового розслідування (а.с. 127)

Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено також не було.

При цьому суд зауважує, що з об`єктивної сторони відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокора) або в іншому умисному невиконанні наказу.

Наказ може бути відданий письмово, усно або іншим способом, переданий безпосередньо підлеглому чи через інших осіб. При цьому підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його видав.

Про наявність умислу на відкриту відмову виконати бойове розпорядження командира 5 БОП 1 БрОП № 38 підполковника ОСОБА_7 за № 83 від 12.11.2024 року, вчинену в умовах воєнного стану, свідчить сукупність всіх обставин вчинених обвинуваченим діянь.

Під час судового розгляду ОСОБА_5 вказав, що він відмовився виконувати наказ - бойове розпорядження командира, оскільки був ним невдоволений, він розумів, що вчиняє непокору під час дії в країні воєнного стану. Крім того зазначив, що для виконання вказаного наказу він був забезпечений належною зброєю та засобами захисту, почував себе задовільно, до медичного працівника не звертався.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим, в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а тому вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він несудимий, має професійну-технічну освіту, військовослужбовець, неодружений, є Учасником бойових дій, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також відомості про особу обвинуваченого, який приймає участь у відсічі агресії РФ проти України, критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки, враховуючи його рівень розвитку, суд приходить до висновку, що виправлення, перевиховання ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень можливе в умовах призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, та на підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на службові обмеження для військовослужбовців із відрахуванням суми грошового забезпечення в дохід держави.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Цивільний позов не заявлявся, речові докази, судові витрати – відсутні.

Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, встановлених ст. 178 КПК України, враховуючи вид та міру покарання, яке призначається судом ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити без змін - у виді застави.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує в строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 31.03.2025 року по 03.02.2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців із відрахуванням суми грошового забезпечення у розмірі 20 (двадцяти) відсотків в дохід держави строком на 2 (два) роки.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити без змін - у виді застави.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп., внесену відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 року по кримінальному провадженню № 62025170020001060 від 30.01.2025 року на р/р № UA208201720355299002000006674, отримувач ТУДСА України в Харківській області, повернути заставодавцю ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 31.03.2025 року по 03.02.2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Після набрання вироком законної сили направити його копію командиру військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України - для виконання.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий – суддя