Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №635/7787/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7787/26

Провадження № 3/635/2288/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ВБА № 161616 від 19.07.2026 р., ОСОБА_1 19.07.2026 року о 11-13 год. за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме висловлювалась нецензурною лайкою на її адресу, внаслідок чого завдала шкоду психологічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

До протоколу додані наступні докази:

- копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 295367 від 19.07.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 строком на 3 доби з 12-40 год. 19.07.2026 р. по 12-40 год. 22.07.2026 р.;

- заява ОСОБА_2 від 19.07.2026 р., якій вона просила вжити заходів до її доньки ОСОБА_1 , яка за місцем її мешкання вчинила сварку, висловлювалась нецензурною лайкою в її бік та викидала речі з будинку;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 19.07.2026 р., в яких вона зазначила, що 19.07.2026 р. за адресою її мешкання до неї прийшла її донька ОСОБА_1 та вчинила сварку, під час якої висловлювалась у її бік нецензурною лайкою та викидала речі з будинку. Після чого ОСОБА_2 зателефонувала на спец. лінію 102.;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.07.2026 р., в яких вона зазначила, що 19.07.2026 року за місцем її мешкання у неї виник конфлікт з її матір`ю ОСОБА_2 , в ході якого ОСОБА_1 висловлювалась грубою нецензурною лайкою на адресу матері.;

- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

- рапорт ВП № 1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області від 19.07.2026 р. про внесення змін (доповнення) до ІП «ЄО» № 4907 від 19.07.2026 р. на підставі п.5 р.І Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 14.06.2019 р. № 508;

- копія відомостей з застосунку «Дія» про закордонний паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 15.01.2018 р.;

- копія паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 15.10.2007 р. Липецьким відділом ГУМВС України в Харківській області.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність потерпілої.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні домашнього насильства не визнала та пояснила, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , деякий час назад зазнало значних пошкоджень внаслідок бойових дій та потребує відновлення. 19.07.2026 р. вона знаходилась за місцем мешкання своєї матері ОСОБА_2 за вищезазначеною адресою, щоб допомогти родині з узгодженням плану проведення будівельних робіт та керування діями будівельників, оскільки за програмою є-відновлення їм було нараховано перший транш на відновлення будинку та у родини виникла матеріальна змога розпочати відновлення будинку. ОСОБА_2 будучи людиною похилого віку, з незрозумілих причин вигнала будівельників та відмовилась від їхніх послуг, наполягала на тому, що відновлювати будинок не потрібно, на доводи доньки про необхідність проведення будівельних робіт відповідала різко та вчинила з нею сварку, під час якої вони обидві виражались нецензурно. Зазначила, що це був побутовий конфлікт і факту домашнього насильства не було.

Суд, вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, дійшов наступних висновків.

Ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст.1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Основними засадами судочинства, визначеними п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до національного законодавства, з урахуванням внесених змін до ст. 173-2 КУпАП, домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. При цьому, сама по собі сварка осіб, без застосування насильства, та без настання жодних відповідних наслідків, не утворює складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Судом не встановлено факту словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування або інших діянь, спрямованих на обмеження волевиявлення ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 та що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю. Висловлювання нецензурною лайкою не свідчить про вчинення домашнього насильства.

Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

При цьому суд наголошує, що не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надані суду докази не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження за справою про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 247, 283, ч.1 ст.173-2 КпАП України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 28.07.2026 р.

Суддя О.М. Якішина