Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №644/3425/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №644/3425/26

Суддя: Бугера О. В.

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/3425/26

Провадження № 2/644/3358/26

27.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Індустріальний районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Харкова надійшла відповідна позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в розмірі 20026,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6500,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 6961,50 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5915,00 грн., суми заборгованості по комісії за видачу кредиту 650,00 грн., за кредитним договором № 34482-06/2025 від 15.06.2025 року в розмірі 11704,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3800,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 2052,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5852,00 грн., за кредитним договором № 6272415 від 30.03.2025 року в розмірі 19300,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 8000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 6300,00 грн. та за кредитним договором № 2586663 від 29.12.2024 року в розмірі 17500,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4900,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 7000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5600,00 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем по справі укладено кредитний договір № 69167-07/2025.

25.11.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25112025 у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 25.11.2025 до договору факторингу №25112025 від 25.11.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20026,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6500,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 6961,50 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5915,00 грн.

Також, 15.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем по справі укладено кредитний договір № 24482-06/2025.

22.12.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22122025 у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 22.12.2025 до договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11704,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3800,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 2052,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5852,00 грн.

Також, 30.03.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем по справі укладено договір позики № 6272415.

24.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122025/1 у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу №24122025/1 від 24.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19300,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 8000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 6300,00 грн.

Також, 29.12.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем по справі укладено договір позики № 2856663.

24.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122025/2 у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу №24122025/2 від 24.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17500,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4900,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 7000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5600,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитними договорами, позивач просив стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в розмірі 20026,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6500,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 6961,50 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5915,00 грн., суми заборгованості по комісії за видачу кредиту 650,00 грн., за кредитним договором № 34482-06/2025 від 15.06.2025 року в розмірі 11704,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3800,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 2052,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5852,00 грн., за кредитним договором № 6272415 від 30.03.2025 року в розмірі 19300,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 8000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 6300,00 грн. та за кредитним договором № 2586663 від 29.12.2024 року в розмірі 17500,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4900,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 7000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5600,00 грн. та понесені судові витрати

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 02.04.2026 відкрито провадження по вищевказаній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.04.2026 року представником відповідача адвоатом Ковалем О.Ю. подано відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказував, що матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього.» Доказів наявності у Відповідача будь-яких електронних кабінетів на сайтах кредитодавців, входу до цих кабінетів та вчинення дій з отримання кредитних коштів, Позивачем до матеріалів справи також не надано. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що жоден з документів за Кредитним договором № 6272415 від 30.03.2025 та Кредитним договором № 2856663 від 29.12.2024 з ТОВ «Мілоан», в тому числі і самі договори, взагалі не підписані ні Первісними кредитором ні Відповідачем в будь-який спосіб (ні власноручними ні цифровими підписами). Позивачем не надано доказів верифікації банківських карт Відповідача при укладенні ним договорів позики та кредиту, та надання відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) фінансових компаній. Відсутні будь-які докази того, що сторони вищевказаних договорів здійснювали обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов кредитних договорів та підписували ці договори шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Окрім того вказував, що в матеріалах справи відсутні первинні документи (ордери, касові чеки, банківські виписки, платіжні інструкції, квитанції тощо) щодо перерахування кредитних коштів на користь Відповідача. Надані Позивачем довідки та розрахунки складені Позивачем в односторонньому порядку та не можуть вважатись належним і допустим доказом існування заборгованості. Враховуючи твердження Позивача про те, що передача коштів Відповідачу здійснювалась в безготівковому порядку, самі по собі кредитні договори не можуть бути беззаперечним доказом безготівкового перерахування коштів на користь позичальника.

Також зазначав, що вимоги про стягнення відсотків, неустойки та комісій є фактично похідними від вимог про стягнення основних сум боргу за кредитними договорами. Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів укладення Відповідачем будь-яких кредитних договорів та відповідно погодження їх умов щодо відсотків, неустойки та комісій, відсутні підстави також і для стягнення з відповідача як відсотків так і неустойки та комісій. З наданих Позивачем розрахунків неможливо встановити за який саме період нараховані відсотки та за якою ставкою, що не дає можливості перевірити правильність наданих Позивачем розрахунків в частині нарахованих відсотків за користування коштами.

Також зазначив, що у випадку відмови в задоволенні позову або його часткового задоволення, вимоги про стягнення на користь Позивача судових витрат також не можуть бути стягнуті або підлягають зменшенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

06.05.2026 року представником позивача Миколаєнко В.М. подано відповідь на відзив у якому зазначала, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Укладення кредитного договору було здійснено електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. При підписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на вебсторінці (далі -«електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці Клієнт зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. Заповнюючи Заявку, Клієнт дає свою згоду на передачу Первісному кредитору своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором. Первісний кредитор має право зателефонувати Клієнту за телефонним номером, вказаним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей, які необхідні для прийняття рішення про надання кредиту. Сторони дійшли згоди, що всі завершені дії в Особистому кабінеті в ІТС товариства визнаються вчиненими Позичальником. При заповненні форм заявки Позичальнику необхідно внести всі обов`язкові дані, включаючи ПІБ, ІНН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін. Таким чином, Кредитний договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Також, відповідно до умов кредитного договору, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Також вказувала, шо перерахування коштів на платіжні карти Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

07.06.2026 року представником відповідача адвокатом Ковалем О.Ю. подано заперечення, у яких посилався на обставини викладені у відзиві.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що позов підтримує, просив справу розглядати без його участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку, подали на адресу суду 27.07.2026 року заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.07.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем по справі укладено кредитний договір № 69167-07/2025.

Також, 15.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем по справі укладено кредитний договір № 24482-06/2025.

Також, 30.03.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем по справі укладено договір позики № 6272415.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, в результаті чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в розмірі 20026,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6500,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 6961,50 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5915,00 грн., суми заборгованості по комісії за видачу кредиту 650,00 грн., за кредитним договором № 34482-06/2025 від 15.06.2025 року в розмірі 11704,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3800,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 2052,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 5852,00 грн., за кредитним договором № 6272415 від 30.03.2025 року в розмірі 19300,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 8000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 6300,00 грн. та за кредитним договором № 2586663 від 29.12.2024 року в розмірі 17500,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4900,00 грн.; суми заборгованості за штрафом у розмірі 7000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5600,00 грн. Розмір заборгованості підтверджується умовами договорами укладеними між сторонами та розрахунками заборгованостей.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо доводів представника відповідача що матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, суд зазначає наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Матеріали справи свідчать про те, що у даному випадку кредитний договір був укладений в електронній формі.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, у ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що укладення договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13 ст.11 Закону).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклав кредитний договір №69167-07/2025 від 30.07.2025 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – Y973, кредитний договір №34482-06/2025 від 15.06.2025 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – Y839, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, кредитний договір №6272415 від 30.03.2025 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – 855579, кредитний договір №2856663 від 29.12.2024 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – 278350. Відтак укладення кредитних договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний підпис, призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, та накладається за допомогою особистого ключа і перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, він вважається укладеним.

Щодо доводів представника відповідача, що в матеріалах справи відсутні первинні документи (ордери, касові чеки, банківські виписки, платіжні інструкції, квитанції тощо) щодо перерахування кредитних коштів на користь Відповідача, суд зазначає наступне.

Довідка від сервісу iPay.ua (або квитанція) не є автоматично належним доказом лише через збіг номера картки, але для визнання її належним і допустимим доказом необхідно підтвердити її походження, належність реквізитів конкретній особі та цілісність електронного документа.

На підтвердження надання 30.07.2025 відповідачу кредитних коштів у розмірі 6500,00 грн. по договору № 69167-07/2025 від 30.07.2025 позивачем надано суду лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 30.03.2025, як на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 , у якому відображено час здійснення операції з переказу коштів з зазначенням номеру картки на яку здійснено переказ коштів № НОМЕР_1 , яка співпадає з номером картки вказаним ОСОБА_1 при укладенні договору.

На підтвердження надання 30.03.2025 відповідачу кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. по договору № 6272415 від 30.03.2025 позивачем надано платіжне доручення № 150708908 від 30.03.2025, як на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 , у якому відображено час здійснення операції з переказу коштів з зазначенням номеру картки на яку здійснено переказ коштів № НОМЕР_2 , яка співпадає з номером картки вказаним ОСОБА_1 при укладенні договору.

На підтвердження надання 29.12.204 відповідачу кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. по договору № 2856663 від 29.12.2024 позивачем надано платіжне доручення № 39994630 від 29.12.2024, як на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 , у якому відображено час здійснення операції з переказу коштів з зазначенням номеру картки на яку здійснено переказ коштів № НОМЕР_3 , яка співпадає з номером картки вказаним ОСОБА_1 при укладенні договору.

У той же час позивачем не надано суду будь-яких підтверджень здійснення перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором № 34482-066/2025 від 15.06.2025 року. У зв`язку з цим суд погоджується з доводами представника позивача відсутність доказів перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 3800,00 грн. саме за Договором №34482-066/2025 від 15.06.2025 року.

Враховуючи викладене суд вважає доведеним факт надання відповідачу грошових коштів за договорами № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в сумі 6500,00 грн., № 6272415 від 30.03.2025 року в сумі 5000,00 грн, № 2856663 від 29.12.2024 року в сумі 5000,00 грн, олскільки надані та досліджені довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» містять дати перерхування коштів, номер картки, які співпадають із даними договорів, зазначеними номерами карткового рахунку на якій за умовами договору проводиться перерахування коштів, що не спростовано і відповідачем.

Що стосується вимог про стягнення штрафних санкцій, а саме пені, штрафів за договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в розмірі 5915,00 гривень, за договором № 34482-06/2025 від 15.06.2025 року в розмірі 5852,00 гривень, за договором № 6272415 від 30.03.2025 року в розмірі 8000,00 гривень, за договором № 2856663 від 29.12.2024 року в розмірі 7000,00 гривень, суд вважає, що вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Щодо договору № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року, оцінюючи зміст положення пунктів п. 1.4 кредитного договору, яким передбачено, що Комісія за видачу кредиту складає 650,00 грн. (що складає 10.00 % від суми кредиту), у той же час у договорі немає жодних посилань за які послуги стягується комісія.

Щодо договору № 6272415 від 30.03.2025 року, оцінюючи зміст положення пунктів п. 1.5.2 кредитного договору, яким передбачено, що Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), у той же час у договорі немає жодних посилань за які послуги стягується комісія.

Щодо договору № 2537096 від 08.02.2025 року, оцінюючи зміст положення пункту п. 1.5.2 кредитного договору, яким передбачено, що Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), у той же час у договорі немає жодних посилань за які послуги стягується комісія.

Наведене дає підстави для висновку, що положення пунктів п. 1.4 кредитного договору № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року, п. 1.5.1 кредитного договору № 6272415 від 30.03.2025 року, п. 1.5.2 кредитного договору № 2856663 від 29.12.2024 року, якими передбачено сплату комісії суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», та заборгованості за комісією за договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в розмірі 650,00 грн. за договором № 6272415 від 30.03.2025 року в розмірі 6300,00 грн., за договором № 2856663 від 29.12.2024 року в розмірі 5600,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в розмірі 13461,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6500,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 6961,50 грн. за кредитним договором № 6272415 від 30.03.2025 року в розмірі 5000,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн. та за кредитним договором № 2856663 від 29.12.2024 року в розмірі 4900,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4900,00 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, позивачем заявлено вимоги на суму 68530,50 гривень та сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн., судом задовольняються позовні вимоги позивача на суму 23361,50 гривня, тобто стягненню підлягає судовий збір в сумі 1134,48 грн. (23361,50х3328,00/68530,50).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 536, 546, 612, 625, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

за кредитним договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 року в розмірі 13461,50 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6500,00 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 6961,50 грн.;

за кредитним договором № 6272415 від 30.03.2025 року в розмірі 5000,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн.;

за кредитним договором № 2856663 від 29.12.2024 року в розмірі 4900,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4900,00 грн,

а всього в розмірі 23361 (двадцять три тисячі триста шістдесят одна) гривня 50 копійок.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34482-06/2025 від 15.06.2025 року, - відмовити.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення за договором № 69167-07/2025 від 30.07.2025 суми заборгованості за штрафом у розмірі 5915,00 грн., суми заборгованості по комісії за видачу кредиту 650,00 грн., за кредитним договором № 6272415 від 30.03.2025 року суми заборгованості за штрафом у розмірі 8000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 6300,00 грн. та за кредитним договором № 2586663 від 29.12.2024 року суми заборгованості за штрафом у розмірі 7000,00 грн., суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5600,00 грн, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) гривні 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В.Бугера

Оригінал: reyestr.court.gov.ua