Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №642/277/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

27 липня 2026 року

Справа № 642/277/26

Провадження № 2/642/649/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, у якому просив суд поділити спільне майно подружжя, залишити у власності ОСОБА_2 одну другу ідеальну частину житловий будинок з надвірними будівлями літ.А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м, загальною площею 63,5 кв.м; при цьому будинку є надвірні будівлі: сарай лі.Б, навіс літВ, вбиральня літ.Г, огорожа № 1,2, льох літ.Д; розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Пендюріною І.В., р.№1973. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 295620163101, визнати право власності ОСОБА_1 одну другу ідеальну частину житлового будинку з надвірними будівлями літ.А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м, загальною площею 63,5 кв.м; надвірні будівлі: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ.Г, огорожа № 1,2, льох літ.Д; розташований за адресою: АДРЕСА_1 , придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Пендюріною І.В., р.№1973., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 295620163101, а також здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.10.1991. За час шлюбу подружжям було придбано будинок, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, житловий будинок з надвірними будівлями – літ. “А”, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м., загальною площею 63,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Факт придбання майна підтверджується договором купівлі-продажу від 14.10.2004, на підставі якого відповідачкою ОСОБА_2 було придбано житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , а також актуальною на час звернення до суду інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 03.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.03.2026 заява представника позивача адвоката Пулькіна Юрія Петровича про забезпечення позову задоволена, вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на одну другу частину житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 295620163101).

Ухвалою суду від 22.04.2026 закрито підготовче засідання у справі та призначена справа до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача також подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, враховуючи подання відповідачем відзиву.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, починаючи з 18.10.1991, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Ленінським відділом РАЦС серії НОМЕР_1 .

14 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Пендюріною І.В. було посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрований в реєстрі № 1973, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала житловий будинок з надвірними будівлями – літ. “А”, шл/бл, цегла, загальною площею 63,5 кв.м, житловою площею 37,7 кв.м, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 власності ОСОБА_2 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з яким останній на праві власності належить житловий будинок, з надвірними будівлями, об`єкт житлової нерухомості: загальна площа (кв.м): 63.5, житлова площа (кв.м): 37.7, матеріали стін: шлакоблок, Опис: Житловий будинок літера «А-1», загальною площею - 63,5 кв.м., житловою площею - 37,7 кв.м., при ньому є: літера «А1-1» - житлова прибудова; літера «а» прибудова; літери «а», «ж» - ганок; літера «Б» - сарай; літери «В», «Ж» - навіс; літера «Г» - вбиральня; літера «Д» - льох; літера «№1» - ворота; літера «№2» - огорожа. Харківська обл., АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правовідносини сторін врегульовано нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК, Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із нормою ч.2 ст.60 СК, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст.61 СК, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до змісту ч. ч. 3, 4 ст. 368 Цивільного кодексу, у спільній сумісній власності може перебувати зокрема майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Згідно із ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підстав укладених правочинів.

Відповідно до ч.1 Ст. 69 СК, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК врегульовано розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено правовий висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19 (пункт 63)).

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 910/14452/20, вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №725/1776/18, факт придбання спірного майна в шлюбі є безумовною підставою для віднесення його до спільної сумісної власності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено ті обставини на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, при цьому сторонами не оспорюється факту придбання спірного будинку під час перебування в шлюбі. Відтак, спірне майно набуте сторонами під час їх спільного проживання в шлюбі та відповідач не спростував презумпцію спільної сумісної власності на зазначене майно, доводи відповідача про завищену ринкову вартість будинку у зв`язку з тим, що він має пошкодження в результаті падіння авіаційної бомби, а також наявність боргів зі сплати комунальних послуг суд не бере до уваги, тому як вони не впливають на режим правової власності майна.

Таким чином, нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями літ. “А-1”, житловою площею 37,7 кв.м, загальною площею 63,5 кв.м; з надвірними будівлями сарай літ.”Б”, навіс літ”В”, вбиральня літ.”Г”, огорожа № 1,2, льох літ.”Д”; розташовані за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 295620163101 є об`єктом спільної сумісної власності сторін по справі та підлягає поділу між ними порівну шляхом визнання за кожним права власності на 1/2 його частини у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 69 70Сімейного Кодексу України, ст.ст.12-13, 76-81, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя– задовольнити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 одну другу ідеальну частину житлового будинку з надвірними будівлями літ. “А-1”, житловою площею 37,7 кв.м, загальною площею 63,5 кв.м; з надвірними будівлями сарай літ.”Б”, навіс літ”В”, вбиральня літ.”Г”, огорожа № 1,2, льох літ.”Д”; розташовані за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 295620163101.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 одну другу ідеальну частину житлового будинку з надвірними будівлями літ. “А-1”, житловою площею 37,7 кв.м, загальною площею 63,5 кв.м; з надвірними будівлями сарай літ.”Б”, навіс літ”В”, вбиральня літ.”Г”, огорожа № 1,2, льох літ.”Д”; розташовані за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 295620163101.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 3022,60 грн (три тисячі двадцять дві грн 60 коп.).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Головуючий Суддя: