Суд: Франківський районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників
Дата: 27 липня 2026 р.
Справа: №465/5695/26
Суддя: Дзеньдзюра С. М.
465/5695/26
1-кп/465/1098/26
Вирок
Іменем України
28.07.2026 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у м. Львові без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового розгляду обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026142370000164 від 27.05.2026 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого у АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1КК України, -
встановив:
26.05.2026 року близько 08:50 год, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч рішення Франківського районного суду м.Львова від 08.05.2026 року у справі №465/4338/26 (№2-о/465/237/26) про видачу обмежувального припису, згідно якого йому строком на 3 місяців було заборонено: перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , прийшов у місце спільного проживання з ОСОБА_4 до квартири, АДРЕСА_3 та зайшов у помешкання.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані як умисне невиконання обмежувального припису, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України.
Прокурорка Франківської окружної прокуратури м. Львова звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі.
Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Окрім цього, до обвинувального акта долучено матеріали досудового розслідування за №12026142370000164 від 27.05.2026 року, в яких наявні документи, що засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, зокрема, протокол допиту підозрюваного від 11.06.2026 року (кримінальне провадження, а.с.96-97).
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяв та клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст.390-1 КК України, а саме умисне невиконання обмежувального припису.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-пихіатра відповідно до довідки № 1691д від 03.06.2026 року не перебуває, у лікаря-нарколога, відповідно до довідки №2297 від 02.06.2026 року не перебуває, офіційно не працевлаштований, та бере до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, а саме його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.390-1 КК України як умисне невиконання обмежувального припису.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом`якшує покарання є визнання обвинуваченим вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , що передбачені ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно та вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах.
Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді обмеження волі, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, при цьому суд враховує особливості й обставини вчинених кримінального проступку, форму вини, мотиви і мету вчинення проступку, спосіб та стадію їх вчинення, поведінку обвинуваченого до та після вчинення неправомірних дій та саму особу обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як убачається з роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 19.05.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.390-1 КК України, та призначино покарання у вигляді обмеження волі строком 2 (два) роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2025, та остаточно призначино ОСОБА_3 , покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці.
Враховуючи наведене, суд вважає,що обвинуваченому слід визначити остаточне покарання у виді обмеження волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 19.05.2026.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Керуючись ст.370, 373, 374 КПК України,
у х в а л и в :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 19.05.2026 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 4 (чотири ) місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Речові докази: компакт диск DVD-R-залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua