Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №447/2375/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/828/26

Справа №447/2375/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 місто Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,

потерпілої: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 близько 08:30 год. гр. ОСОБА_1 за місцем проживання вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 (12р.), а саме: голосно кричала та кинула в обличчя продуктами харчування, шарпала за одяг, чим завдала шкоду психічному та фізичному здоров`ю.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , винною у вчиненні інкримінованого правопорушення себе не визнала. Зазначила, що справді в той день кинула продуктами харчування, а саме пельменями, в дочку, але не в обличчя, як зазначено в протоколі, а в область тулуба, а також схопила її за руку, оскільки розлютилась, що дочка не поклала пельмені в холодильник, через що вони зіпсувались, та хотіла щоб дочка викинула їх на смітник.

Потерпіла ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснила, що ввечері 17.06.2026 вона разом із батьком була в магазині та вони купили додому пельмені. Частину цих пельменів вона виклала в холодильник, а іншу частину, яка прилипла до пакету, вона поклала в шафу. Наступного дня, а саме 18.06.2026, зранку, її матір ОСОБА_1 зайшла до неї в кімнату та кинула їй в обличчя цей пакет із пельменями, при цьому голосно кричала на неї за те, що вона не поклала пельмені в холодильник, шарпала за руки. Потерпіла зазначила, що внаслідок таких дій матері, в неї почалася кровотеча з носа.

Також в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , який вказав, що проживає разом із ОСОБА_1 та дітьми. 18.06.2026, коли він прийшов додому, його дочка ОСОБА_4 плакала і розповіла йому про те, що мами кинула в неї пельмені, спричинивши кровотечу з носа, тому він звернувся в поліцію.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

На підставі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.п.16,14, ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Статтею 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Диспозиція частини другої статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого,

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, незважаючи на невизнання нею вини, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №218577 від 18.06.2026, з якого вбачається, що 18.06.2026 близько 08:30 год. гр. ОСОБА_1 за місцем проживання вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 (12р.), а саме: голосно кричала та кинула в обличчя продуктами харчування, шарпала за одяг, чим завдала шкоду психологічному та фізичному здоров`ю;

- поясненнями ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні;

- поясненнями ОСОБА_3 наданими в судовому засіданні;

- поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні;

- заявою ОСОБА_3 від 18.06.2026 адресованою сільському голові Розвадівської сільської ради;

-письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 18.06.2026;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18.06.2026;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.06.2026, в яких ;

-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_2 від 18.06.2026;

-актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 18.06.2026, згідно яким ознаки небезпеки відсутні;

-копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 ;

Враховуючи наявність зазначених доказів, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2КУпАП, доведена.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно вимог ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи ступінь та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Також, відповідно до ст.39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи ЗУ "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Враховуючи обставини справи, особу ОСОБА_1 , яка вперше притягується до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, оцінку ризиків повторного вчинення домашнього насильства, суд не вбачає підстав для направлення її на проходження програми в порядку ст. 39-1 КУпАП.

Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з неї судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.27,33,40-1,173-2,283,284,294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Миколаївський районний суд Львівської області.

Суддя Роман ДЖУС