Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №336/834/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/834/26

Провадження №: 2/336/1760/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 28 липня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Гордейченко Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , органи місцевого самоврядування - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, за яким просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно себе, посилаючись на те, що його мати системно та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2026 року вирішено:

«Відкрити провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначити справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2026 року вирішено:

«Задля захисту права свобод та інтересів неповнолітніх осіб залучити до участі у справі, як орган місцевого самоврядування – районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району, зобов`язавши орган опіки та піклування при її виконавчому комітеті надати суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_1 ».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 року вирішено закрити по справі підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Отже, вищевказана справа була призначена до судового розгляду.

При цьому відповідач про причини своєї неявки не повідомив, а сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У судовому засіданні позивач представник позивача наполягли на позові за вказаними у ньому підставами, а третя особа ОСОБА_4 повністю погодилася із заявленими позовними вимогами.

При цьому, позивач повідомив суду, що відповідач ще з 2020 року, після розлучення його батьків, повністю ухилилася від своїх батьківських обов`язків. На питання суду щодо мети позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на те, що 29.07.2026 року позивач має досягти повнолітнього віку - ОСОБА_1 відповіді суду не надав.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Батьками позивача неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтв про народження є відповдіач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2020 року розірвано шлюб між батьками позивача.

Згідно довідки а/ч НОМЕР_1 МОУ від 31.05.2026 року батько позивача ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у вказаній частині.

Відповідно до довідки голови правління ОСББ «Ладозька 36» від 16.10.2025 року позивач проживає разом з третьою особою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Також з ними проживає неповнолітній ОСОБА_5 , 2010 року народження.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (ч.4 ст. 152 СК України).

З наданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району висновку від 07.05.2026 року про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав вбачається наступне.

Відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 10.11.2025 N 6058 «Пpo взяття на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », неповнолітнього ОСОБА_6 , 2008 р.н., взято на облік, як такого., що опинився у складних життєвих обставинах (скоєння психологічного насильства над дитиною).

Відповідно ло наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради віл 10.11.2025 N 6061 «Про тимчасове влаштування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » неповнолітнього тимчасово влаштовано р родину ОСОБА_4 , разом мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного відділом по Дніпровському району служби (управління) справах дітей Запорізької міської рали 22.01.2026 встановлено наступне.

Неповнолітній ОСОБА_7 , 2008 p.н. забезпечений всім необхідним, має окреме спальне місце, шафу для речей, стіл для навчання.

До відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах надійшли повідомлення міськвиконкому від 04.11 .2025 року про звернення дитини ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 щодо можливого вчинення правопорушень та невиконанням батьківських обов`язків матір`ю - ОСОБА_2 стосовно її неповнолітніх синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Мати дітей було запрошено до відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської рали, для з`ясування ситуації в родині та вирішення подальшої долі дітей.

ОСОБА_2 з`явилася до відділу та надала усні пояснення. 3 її слів, між нею a синами напружені стосунки. Хлопчики проживають разом із бабою ОСОБА_4 .

Мати дітей заперечує вчинення нею домашнього насильства стосовно дітей та зазначає, що лише просила синів допомогти по господарству. Всі сварки в родині відбуваються через те, що баба та батько налаштовують дітей проти неї, та через гроші, а також через те, що батько має намір позбавити її батьківських прав, задля звільнення з лав ЗСУ. Заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вважає, шо вона хороша матір.

Відповідно до інформації відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області від 18.11.2025 встановлено, що 19.09.2025 оператором лінії 102 зафіксовано повідомлення, шо за адресою: АДРЕСА_2 буянить співмешканець мами, присутні неповнолітні діти, ШМД не потрібна, зброї не має. Заявник ОСОБА_5 , 2010 p.н. Прибувши на місце події, ОСОБА_9 повідомила, шо у неї дійсно відбувалась розмова на підвищених тонах з співмешканцем через побутові питання. Син у цей час знаходився в будинку та, не зрозумівши, що відбувається, викликав поліцію. Неповнолітній заявник повідомив, що коли він вийшов на вулицю, ніякого конфлікту вже не було. ОСОБА_2 факт домашнього насильства заперечила

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської рали 23.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_2 , а caме: АДРЕСА_2 , встановлено, шо будинок складається з чотирьох кімнат, ванної кімнати та туалету. Будинок змебльований необхідними меблями та побутовою технікою. Для дітей наявні окремі кімнати, спальні місця, місця для навчання. Під час обстеження ОСОБА_10 повідомила, що дітей проти неї настроює баба через фінанси (сплата аліментів батьком дітей).

На засідання комісії з питань захисту прав дитини з`явився неповнолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив членам комісії наступне. До тимчасового влаштування в родину баби, хлопець мешкав з матір`ю з народження, тобто 17 років. Конфлікти виникли через вживання матір`ю алкогольних напоїв. Хлопець зазначив, шо викликав двічі пoлiцiю, однак чомусь ці виклики не були зафіксовані, тому довести не може. Неповнолітній ОСОБА_12 , 2008 р.н., повідомив, що мама не приймала участі у

його навчанні не цікавилась.

Проте відповідно до інформації Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж бізнесу та харчових технологій Запорізького національного університету» від 13.01.2026 встановлено, що неповнолітній є студентом 3 курсу. Мати хлопця - ОСОБА_13 сумлінно виконувала свої обов`язки до лютого 2025 року, наразі навчанням сина не цікавиться, не присутня на батьківських зборах. Батько студента, ОСОБА_14 , перебуває у лавах ЗСУ.

На запитання членів комісії чому саме позбавлення батьківських прав чому саме необхідність застосування крайньої міри, однак хлопець матері, нічого не відповів.

Також зазначив, коли мешкали всі разом, тато, мама. брат як родина, все було добре. Після розлучення, у 2020 році, часто спілкувалися з батьком, а от з мамою стосунки погіршилися. Коли необхідно було лікування або йому, або братові, вони були змушені звертатися за допомогою до сусідів. На запитання членів комісії, чому не зверталися до батька, хлопець нічого не відповів.

Листом районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 20.04.2026 мати дітей було запрошено на засідання комісії. Однак ніхто не з`явився та не зателефонував.

Комісія з питань захисту прав дитини виходить з того, шо позбавлення батьківських прав матері дитини є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері так і для дітей (ст. І66 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону не можливо.

Враховуючи надані документи, комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку, шо неповнолітнім ОСОБА_1 , 2008 p.н, не доведено ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків його матір`ю. 17 років життя дитини матір виконувала свої батьківські обов`язки, дитина не зверталася про допомогу, будь-яких звернень від організацій та установ не надходило щодо невиконання батьківських обов`язків матір`ю дитини. Конфліктна ситуація яка сталася родині не с підставою для позбавлення батьківських прав матері дитини.

Районна адміністрація Запорізької міської рали по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, вважає недоцільно позбавити батьківських прав відповідача по відношенню до позивача.

При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини 6, 7, 8 статті 7 СК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до частини 5, 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновки суду по суті спору.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказані правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Суть позовних вимог зводиться до того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання свого сина – позивача.

Суд вважає, що в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, позивачем не доведено того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Суд може погодитися з тим, що відповідач недостатньо приділяє уваги вихованню своїй дитині, недостатньо часу проводить з нею, але суд не погоджується з тим, що відповідач взагалі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Так, з наданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району висновку від 11.06.2026 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав вбачається наступне.

27.05.2026 спеціалістом відділу служби проведено бесіду та отримано письмове пояснення від неповнолітнього ОСОБА_1 , де зазначено, що він знає про розгляд справи в суді, позов підтримує у повному обсязі, проти позбавлення матері батьківських прав не заперечує, вважає, що вона фактично не приймає участі у його житті.

11.06.2026 о 10-00 в приміщенні районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району відбулася комісія з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району для вирішення питання, що розглядається в суді та надання висновку до суду для вирішення справи по суті. Гр. ОСОБА_2 була запрошена взяти участь у комісії, про що було направлено письмовий лист/запрошення. Мати на засіданні комісії не з`явилася та не повідомила (письмово або через засоби телефонного зв`язку) про поважність причин неявки.

Фактично мати самоусунулася від виконання своїх обов`язків саме: не відвідує дитину, не цікавиться її життям та розвитком, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування хлопця, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування його особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі і не може бути для сина прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умови для отримання освіти. Відповідачка не розуміє батьківського обов`язку, не виявляє ніяких батьківських почуттів, не займається вихованням та утриманням дитини, не замислюється про долю та його майбутнє.

Оскільки комісія діє на засадах верховенства прав дитини та з найкращих інтересів дитини, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району дійшов висновку, беручи до уваги шо гр. ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до сина, права та інтереси якого повинні бути захищенні у встановленому законом порядку, з метою захисту прав та інтересів дитини, вважати за можливе позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, суд критично ставиться до вказаного висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківський прав відповідача відносно позивача. При складанні даного висновку позиція відповідача не з`ясовувалася. Крім того, висновок органу опіки і піклування не містить даних про проведену роботу цим органом по врегулюванню сімейної ситуації з метою спонукання матері до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсні причини ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання позивача. Висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не містить мотивованих відомостей щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідачки, а отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Так само суд критично ставиться й до психологічного висновку спеціаліста ОСОБА_15 від 18.11.2025 року про повне виключення матері з його кола «сім`ї по душі» через травматичний вплив з боку відповідача, оскільки даний висновок складено виключно на підставі пояснень самого позивача – неповнолітньої дитини.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками щодо позивача, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , органи місцевого самоврядування - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, про позбавлення батьківських прав.

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині цього судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін