Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №335/2865/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/2865/26 2-адр/335/7/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, у складі головуючого Романько О.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 подану через представника – адвоката Зелену Руслану Вячеславівну про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 поданим через представника – адвоката Зелену Руслану Вячеславівну до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 05.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 поданий через представника – адвоката Зелену Руслану Вячеславівну до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - задоволено. Постанову за справою про адміністративне правопорушення №1010 від 12.05.2025, ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 (судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 05.05.2026 не вирішувалось.

19.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача, в якій вона просить суд поновити строк на подання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано: копію договору №1703-1 про надання правничої допомоги від 17.03.2026 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 15.05.2026 за Договором про надання правової допомоги від 17.03.2026, які складаються з наступного: повний супровід справи № 335/2865/26 у Вознесенівському районному суді м. Запоріжжя за позовом ОСОБА_1 поданим через представника – адвоката Зелену Руслану Вячеславівну до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 12.05.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , а саме: підготовка та подача до суду позовної заяви 18 березня 2026, підготовка та подача до суду відповіді на відзив на позовну заяву від 30.03.2026. Сума гонорару Адвоката за надані ним та отримані Клієнтом послуги складає 8 000 (вісім тисяч) грн.; копію рахунку № 1505-1 від 15.02.2026 на суму 8 000,00 грн..

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відзив, в якому прохали заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З матеріалів справи слідує, що рішення по справі №335/2865/26 прийнято судом 05.05.2026, а повний текст рішення доставлено до електронного кабінету представнику позивача 14.05.2026, заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу подана адвокатом через підсистему «Електронний суд» 19.05.2026, отже в межах строку встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України.

Вирішуючи по суті питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України ці видатки належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилом ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАСУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на приписи ст.8 Конституції України, п. 9 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом вирішення справи.

При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 10.06.2021 по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19), де вказано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Звідси слідує, що у силу п. 9 ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу фіксованого розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України.

Відповідачем були надані заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

В рахунку № 1505-1 від 15.05.2026 зазначено про послуги, які надані на виконання умов п. 1.3, 1.4 договору про надання правничої допомоги № 2002-1 від 20 лютого 2026 року. Разом з тим, на підтвердження надання правничої допомоги Баранніку Євгенію було надано договір № 1703-1 від 17.03.2026. Будь-якого платіжного документу щодо сплати коштів за визначеним рахунком до матеріалів справи надано не надано.

За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.

Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

Передусім суд зауважує, що з вимог ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, від 26.12.2023 року у справі №380/6904/23, а також додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №9901/459/21.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 (далі Положення). В цій справі, оплачуючи послуги готівкою, до суду мали б бути надані прибутковий/видатковий касові ордери, квитанції до них і т.д,

Водночас, як вже вказав суд, витрати на адвоката відшкодовуються незалежно від того чи сплачені вони фактично, що прямо передбачено п. 1 ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України та неодноразово підтверджено Верховним Судом.

Щодо наданих послуг суд зазначає, що в цій справі надано послугу зі складання позовної заяви до суду, інші послуги ( надання відповіді на відзив) надані в ході розгляду справи та є невід`ємними складовими складання позовної заяви та прийняття участі у розгляді справи.

Окремо оцінюючи складність цієї справи суд констатує невисокий рівень складності справи, існування сталих правових позиції Верховного Суду, поширеність юридичних спорів цієї категорії та послідовність правозастосування.

Суд визнає витрати пов`язаними з розглядом цієї справи та наявність значення справи для позивача.

Таким чином, з урахуванням співмірності та пропорційності витраченого адвокатом часу, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, розумності та адекватності обсягу виконаних робіт, суд вважає, за необхідне задовольнити вимоги заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 подану через представника – адвоката Зелену Руслану Вячеславівну про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 поданим через представника – адвоката Зелену Руслану Вячеславівну до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП – задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання, шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Додаткове рішення складено 28.07.2026.

Суддя: О.О. Романько