Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №480/193/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Справа № 480/193/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/193/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі,-

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення збитків завданих державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 13049,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, здійснено перерахунок грошового забезпечення, внаслідок чого утворилася переплата, за стягненням у судовому порядку якої і звернувся позивач.

Ухвалою суду від 15.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

19.01.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача до суду подано документи щодо усунення недоліків позовної заяви.

Суд зауважує, що в період з 20.01.2026 по 28.01.2026 головуюча у справі суддя Кунець О.М. перебувала на лікарняному, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Після виходу головуючої у справі судді з лікарняного, перевіривши матеріали позовної заяви та заяви про усунення недоліків, суд встановив, що адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали суду було направлено відповідачу за адресою, визначеною у Єдиному державному демографічному реєстрі, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою " за закінченням терміну зберігання ".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, тому суд, у порядку ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 №971, органом охорони державного кордону є, зокрема, прикордонний загін. Військова частина НОМЕР_1 є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.11.2024 №1611-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії -номером обслуги другої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2025 №1660-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення, у зв`язку з тим, що він самовільно залишив місце несення служби.

До моменту зняття з усіх видів забезпечення, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць листопад 2025 року, яке він отримав на картковий рахунок.

Таким чином переплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2025 року становить 30 дн. – 17 дн. = 13 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить – 13049,92 грн.

Підпунктом «а» пункту 28.3 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 №155, передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється один раз на місяць у період із 15 до 20 числа за поточний місяць. Отже, грошове забезпечення за листопад 2025 року було виплачено відповідачу до завершення відповідного календарного місяця.

Таким чином, Відповідач набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 13049,92 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов`язку, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.

Всього сума заборгованості ОСОБА_1 перед військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) становить 13049,92 грн. На даний час збитки завдані державі ОСОБА_1 – не відшкодував.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається керівниками центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають відповідні військові формування.

Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При вирішені спору суд виходить із того, що приписи ст. 1215 ЦК України передбачають, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Аналіз ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, та наведеної правової позиці Верховного Суду свідчить про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги, або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідачем самовільно залишено військову частину, а тому суд погоджується з твердження позивача, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку відповідача, що є підставою для їх повернення.

Судом встановлено, що відповідач самовільно залишив місце служби та протягом спірного періоду фактично не виконував обов`язків військової служби. Водночас відповідачу було виплачено грошове забезпечення за повний листопад 2025 року. З огляду на те, що відповідач знав про невиконання ним обов`язків військової служби, однак отримані за відповідний період кошти добровільно не повернув, суд дійшов висновку про недобросовісність відповідача як набувача таких коштів.

Відповідно, законодавство передбачає виключні випадки поверненню набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, дійсна шкода - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;

Згідно із статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір безпідставно отриманих коштів у сумі 13 049,92 грн підтверджений і відповідачем не спростований.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень із відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки судові витрати позивача складаються лише зі сплаченого судового збору, підстави для його стягнення з відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих державі – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вартість завданої державі шкоди в розмірі 13049,92 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець