Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №390/3416/25 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Справа № 390/3416/25

Провадження № 2/390/1952/25

"27" липня 2026 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі – Погрібній А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.11.2024між ТОВ «ФК ”КРЕДІТПЛЮС”» та відповідачем було укладено кредитний договір № 161004, в рамках якого останній отримав кошти у розмірі 10667,00 грн на умовах строковості, зворотності та сплати процентів. 16.04.2025 між ТОВ «ФК ”КРЕДІТПЛЮС”» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ”КРЕДІТПЛЮС”» передало ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «ФК ”КРЕДІТПЛЮС”» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, ОСОБА_1 , який не виконав умови вказаного договору позики, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 17412,72 грн, яку представник позивача просить стягнути, а також просить стягнути судові витрати, з яких 2422,40 грн - судовий збір та витрат на правничу допомогу 7000 грн.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що згідно кредитного договору розмір кредиту становить 10667,00 грн, які надаються наступним чином:

3828,14 грн – для погашення заборгованості позичальника за кредитним договором № 156481 від 09.10.2024;

4172,11 грн – на картку позичальника № НОМЕР_1 ;

2666,75 грн – на погашення заборгованості за комісією за договором № 161004.

Відповідач зазначає, що позивач не довів видачі кредитних коштів, оскільки долучені до позову довідки складені в односторонньому порядку. Первинні фінансові документи на видачу кредитних коштів, як на погашення попереднього кредиту, а також на його банківську карту та на погашення комісії у справі відсутні. Крім того, умова кредитного договору щодо розміру денної відсоткової ставки – 390 % річних суперечить вимогам закону, оскільки вона не може бути більше ніж 365 % річних, виходячи із обмеження 1 % в день. Також відповідач зазначив, що положення містить двозначні умови щодо сплати комісії, а саме знижений тариф – 1 грн, стандартний (базовий) тариф – 100 грн, а в графіку платежів - 6 грн на весь строк кредитування. При цьому, порядок нарахування комісії, періодичність нарахування комісії договір не містить, отже позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 501 грн задоволенню не підлягають. Стосовно судових витрат позивача, ОСОБА_1 заперечив проти їх стягнення в повному обсязі, оскільки позивач не надав доказів сплати 7000 грн на правничу допомогу. У разі підтвердження реального понесення позивачем таких судових витрат, відповідач просить їх зменшити до розміру 2000 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що кредитні кошти надавалися на умовах договору, а саме: 2666,75 грн комісії підлягали сплаті в день надання договору, 4172,11 грн на банківську карту відповідача, а 3828,14 грн на погашення кредитного договору № 156481 від 09.10.2024. За умовами договору позичальник погодився сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту (знижений тариф 1 грн, базовий тариф 100 грн), а також комісію за видачу кредиту у розмірі 25 % від його розміру, тому суперечності у розмірі комісії відсутні. Обсяг наданої правничої допомоги позивачу підтверджений належними та достатніми доказами для відшкодування таких витрат. Позов підтримує, просить його задовольнити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, згідно доставку повідомлення у додаток «Viber».

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи зі наступного.

Суд установив, що 19.11.2024 між ТОВ «Фінансова компанія ”КРЕДІТПЛЮС”» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 161004, відповідно до умов якого відповідачу надано позику у розмірі 10667,40 грн, строк кредиту 84 дні в наступному порядку:

- 3828,14 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №156481 від 09.10.2024 укладеним з кредитодавцем;

- 4172.11 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ;

- 2666.75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.

Згідно із п.2.7.1 денна процентна ставка становить 0,9952 % в день. Пунктом 2.5 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 2666,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

З довідки ТОВ «ФК ”КРЕДІТПЛЮС”» № 3882/30-10 від 30.10.2025 вбачається, що за договором № 161004 від 19.11.2024 ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 4172,11 грн на номер картки НОМЕР_1 .

На ухвалу суду АТ «Ощадбанк» надало відповідь № 46/12-11/73835/2026/Бт, витяг з банківського рахунку та платіжну інструкцію (МО) 1755100049012 від 20.11.2024, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у цьому банку відкрито рахунок, що обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 . 20.11.2024 на рахунок ОСОБА_1 зараховані кошти у сумі 4172,11 грн.

Згідно договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025, укладеного між ТОВ «ФК ”КРЕДІТПЛЮС”» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», останнє набуло право вимоги по ряду кредитних договорів, зазначених в реєстрі боржників.

Згідно витягу з додатку №1 до договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року реєстр прав вимог №2, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 161004 від 19.11.2024 на загальну суму 17712,72 грн з яких: 10667,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6244,72 грн – сума заборгованості за відсотками; 501 грн – сума заборгованості за комісією, 300 грн – сума заборгованості по штрафу/пені.

Згідно з частиною ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналіз доказів, які дослідив суд, свідчить, що 19.11.2024 між ТОВ «ФК ”КРЕДІТПЛЮС”» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, на умовах фінансового кредиту, за яким товариство надало останньому кредит.

Зміст договору містить всі істотні умови, стосовно яких їх сторони дійшли згоди: предмет договору (вид кредиту за способом його надання, розмір кредиту, валюта кредиту), умови щодо розміру процентів, типу процентної ставки, порядку сплати процентів, а також строк повернення кредиту.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регулюється Законом України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Про поширення норм зазначеного закону на правовідносини сторін договору позики сторони договору зазначили в самому договорі, зокрема у встановлені обмежень нарахування відсотків в якості відповідальності позичальника у розділі 6 договору.

Письмові докази, які дослідив суд свідчать, що кредитний договір № 161004 від 19.11.2024 укладений та підписаний з дотриманням вимог Закону № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року, у тому числі ст. 12, яка визначає обов`язкові умови договору про споживчий кредит (позики).

Норми Закону № 1734-VIII підлягають застосуванню до відносин, які виникли між сторонами, оскільки договір позики, передбачає сплати процентів за користування наданими за таким договором грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує проти укладення кредитного договору № 161004 від 19.11.2024, доказів на спростування вказаного факту не надав.

Отже підстави вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог законодавства, що регулюють порядок їх укладень, у суду відсутні.

Згідно п.2.2.1 кредитного договору та відзиву на позов кредит надавався відповідачу наступним чином:

3828,14 грн – для погашення заборгованості позичальника за кредитним договором № 156481 від 09.10.2024;

4172,11 грн – на картку позичальника № НОМЕР_1 ;

2666,75 грн – на погашення заборгованості за комісією за кредитним договором № 161004.

Розподіл кредитних коштів підтвердив і представник позивача у відповіді на відзив.

Згідно із ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У той же час відповідач заперечує доведеність отримання кредитних коштів у розмірі 3828,14 грн на погашення заборгованості за кредитним договором № 156481 від 09.10.2024, а також не визнає отримання коштів у розмірі 4172,11 грн. Крім того, відповідач не визнає боргу у розмірі 501 грн комісії, оскільки вона нарахована неправомірно. Складову заборгованості в частині 2666,75 грн відповідач не оспорює.

Подальшу оцінку обґрунтованості позовних вимог суд здійснює, виходячи з доведеності отримання кредитних коштів за їх призначенням згідно п.2.2.1 договору, а також правомірності нарахування процентів та комісій.

Перекредитування (рефінансування) передбачає надання нового кредиту, використання цих коштів для погашення попереднього кредиту, припинення попереднього зобов`язання у відповідній частині.

Якщо кредитор не довів, що нові кошти були фактично спрямовані на погашення попередньої заборгованості, твердження про перекредитування є недоведеним.

Цей висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19), в якій зокрема у пунктах 90–91 Верховний Суд зазначив: перекредитування (рефінансування) – це оформлення нового кредиту для погашення одного чи декількох попередніх кредитів; його обов`язковою ознакою є надання нового фінансування, яке використовується для погашення існуючої заборгованості. Якщо нового фінансування фактично не відбулося, правова конструкція рефінансування відсутня.

Позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів наявності у відповідача іншого фінансового зобов`язання за кредитним договором № 156481 від 09.10.2024, яке існувало на момент укладення кредитного договору № 161004. Так само позивач не довів, що саме кредитні кошти у розмірі 3828,14 грн спрямовані на погашення боргу відповідача за попереднім договором з одночасним припиненням попереднього зобов`язання.

Клопотання про витребування доказів щодо перекредитування відповідача сторона позивача не заявляла, причини неможливості надання відповідних доказів суду не повідомила.

Таким чином, суд вважає, що дослідженими доказами не підтверджено надання відповідачу 3828,14 грн в рахунок погашення договору № 156481 від 09.10.2024.

У зв`язку з чим, первісний кредитор та позивач неправомірно нарахували відсотки на розмір кредиту 10667 грн, оскільки 3828,14 грн підлягають виключенню із тіла кредиту, як недоведені.

Відповідач заперечує проти отримання ним 4172,11 грн на його платіжну банківську картку, проте суд відхиляє таке заперечення, виходячи з такого.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, який на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує під час вирішення справи.

Таким чином, факт того, що відповідач на виконання умов кредитного договору № 161004 віл 19.11.2024 отримав 4172,11 грн на власні потреби підтверджені належним чином, а саме випискою по банківському рахунку та платіжною інструкцією. Розмір грошового отримання узгоджується з умовами їх надання, які сторони узгодили в кредитному договорі.

Отже позивач правомірно включив до заборгованості по тілу кредиту 4172,11 грн та правильно нараховував відсотки за користування цими коштами у розмірі 3487,75 грн відповідно до умов договору (4172,11 грн*0,9952 % *84 дні).

Надаючи оцінку такої складової тіла кредиту, як разова комісія у розмірі 2666,75 грн та правомірності нарахування процентів на все тіло кредиту, до якого включив і на таку комісію, суд виходить з такого.

Відповідач не заперечує проти включення 2666,75 грн до боргу за кредитним договором, проте суд ставить під сумнів правомірність нарахування відсотків за користування кредитом на комісію, оскільки фактично коштами у розмірі 2666,75 грн відповідач не користувався і таку складову заборгованості включено до тіла кредиту у день його видачі.

Встановлення комісії за видачу кредиту саме по собі не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Практика Верховного Суду виходить із того, що проценти є платою виключно за користування кредитними коштами (стаття 1048, 1054 ЦК України). Якщо кредитодавець включає до бази нарахування процентів комісію за надання (видачу) чи обслуговування кредиту, це фактично означає нарахування процентів на платіж, який не є сумою кредиту, що суперечить природі процентів та законодавству про споживче кредитування.

Так у постанові від 31 січня 2024 року по справі № 450/126/20 Верховний Суд зазначив, що встановлена відповідачем згідно з кредитним договором на постійній основі й додаткова комісійна винагорода є фактично подвійним стягненням плати за одні й ті самі дії, а також надуманою (несправедливою) умовою кредитного договору. За користування кредитом кредитор має право отримувати саме проценти, а не інші платежі.

Таким чином, первісний кредитор та позивач неправомірно включили до тіла кредиту комісію у розмірі 2666,75 грн та здійснювали нарахування відсотків, у тому числі і на цю комісію, тому борг по комісії у розмірі 2666,75 грн підлягає виключенню із тіла кредиту.

У той же час вказаний розмір комісії міститься в кредитному договорі, як платіж, на який ОСОБА_1 погодився під час підписання договору та взявся виконувати його умови, зокрема щодо оплати цієї комісії.

Крім того, відповідач не заперечує проти стягнення з нього комісії за надання кредиту у розмірі 2666,75 грн у відзиві на позов та не посилається на несправедливість умов договору в цій частині.

Отже позовні вимоги в частині комісії у розмірі 2666,75 грн підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені доказами та не заперечуються відповідачем.

Надаючи оцінку правомірності нарахування комісії за управління та обслуговування кредитом у розмірі 501 грн, проти чого заперечує відповідач, суд виходить із призначення та суті цієї комісії, яке міститься в договорі.

Так згідно договору комісія за управління та обслуговування кредиту – комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом – 1 грн. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом – 100 грн.

Аналіз змісту таких умов договору свідчить, що розмір комісії поставлено в залежність від того, чи буде позичальник дотримуватись графіка повернення кредитних коштів і у випадку порушення комісія збільшується.

Отже комісія за управління та обслуговування кредиту фактично слугує стимулом дотримання фінансової дисципліни позичальника.

При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитор встановив цю комісію за обслуговування кредиту.

Таким чином, враховуючи, що первісний кредитор не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому суд констатує, що умови кредитного договору № 161004 від 19.11.2024, а саме положення кредитного договору, зокрема п.2.4 кредитного договору та яким визначено щомісячну сплату комісії за обслуговування кредиту, є нікчемним у силу вимог закону, а тому первісний кредитор та його правонаступник – позивач по справі не мали підстав для нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту, і в цій частині загальна сума заборгованості підлягає зменшенню на суму комісії 501 грн.

Отже відповідач використав кредитні кошти у розмірі 4172,11 грн, які надав йому первісний кредитор, в повному обсязі їх не повернув та має заборгованість, у загальному розмірі 10326,61 грн, що включає в себе: 4172, 11 грн – тіло кредиту, 3487,75 грн – відсотки за користування кредитом, а також заборгованість за комісією – 2666,75 грн.

В іншій частині позов не обґрунтований, недоведений, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову з ціною у 17412,72 грн сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме на 10326,61 грн, то сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1436,60 грн (10326,61 / 17412,72 х 2422,4).

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В якості підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого загальна вартість складання позовної заяви ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 161004 від 19.11.2024. становить 7000 грн. Комплекс та вартість робіт включає в себе: складання позовної заяви 5000 грн за 2 години, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 1000 грн – за 2 години, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 161004 від 19.11.2024 – 500 грн за 1 годину, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 161004 від 19.11.2024 на рахунок позичальника – 500 грн за 1 годину.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно якого ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про ?захист? прав ?людини ?і основоположних? свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе лише у разі заявлення відповідного клопотання сторони.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивач не надав доказів сплати 7000 грн на правничу допомогу. Просив зменшити відшкодування витрат позивача на правничу допомогу до розміру 2000 грн.

Позов задоволений частково (59,30 %), розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів для сторони позивача спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Крім того, суд зважає, що вивчення матеріалів справи повністю охоплюються процесом підготовки та складання позовної заяви, зміст окремих послуг в акті прийому-передачі повторюються, тому суд вважає можливим зменшити позивачу розмір відшкодування витрат на правову допомогу до розміру 3000 грн.

Загальна сума відшкодування судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4436,60 грн.

На підставі ст. 509-510, 525-526, 530, 610, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 161004 від 19.11.2024 на загальну суму 10326,61 грн, що включає в себе: 4172, 11 грн – тіло кредиту, 3487,75 грн – відсотки за користування кредитом, а також заборгованість за комісією – 2666,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати в сумі 4436,60 грн.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, ЄДРПОУ 43541163;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя І.А. Бойко