Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №460/10750/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року м. Рівне№460/10750/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

Визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 від 13 червня 2026 року № 1/3615 про відмову в задоволенні рапорта ОСОБА_1 (зареєстрованого за № 1/3809 від 2 червня 2026 року) про звільнення з військової служби.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 задовольнити рапорт ОСОБА_1 (зареєстрованого за № 1/3809 від 2 червня 2026 року), та звільнити його з військової служби, на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . 02.06.2026 позивач звернувся з письмовим рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 13.06.2026 позивач отримав відмову у реалізації поданого ним рапорту про звільнення з військової служби, мотивовану наявністю в матері окрім позивача інших членів сім`ї І ступеня споріднення чоловік та донька. Позивач вважає відмову у звільненні його з військової служби протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до командира військової частини із рапортом (02.06.2026) про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, на підставі п. "г" п.2 ч.4 та п.13 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням від 13.06.2026 №1/1536 відповідач відмовив у задоволенні рапорту. Як причина відмови зазначено: на підставі долучених до рапорту документів встановлено наявність у матері позивача, інших членів сім`ї І ступеня споріднення, які за законом повинні здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 та яким не визначено потребу у сторонньому догляді - чоловік ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 , відтак, рапорт ОСОБА_1 не може бути задоволений.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає у перевірці наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану за поданими документами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє на даний час.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Суд враховує, що підпункт "г" пункту 2 частини четвертої (як вказано позивачем за змістом позовних вимог та у рапорті) статті 26 Закону №2232-ХІІ у відповідній редакції діяв до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX, що набули чинності з 18.05.2024. Після внесених змін, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, у редакції чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (абзац 13).

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" №4170-IX від 19.12.2024, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, абзац 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: "необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи".

Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпунктом "г" пункту 2 частини 4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка має інвалідність І (першої) групи безстроково з огляду на загальне захворювання.

Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170).

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", ";Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №819137

Висновком про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 08.05.2026 №201, матері позивача ОСОБА_2 визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Як вбачається із матеріалів справи, факт захворювання та інвалідності у матір позивача відповідачем не заперечується.

Натомість спірним у даній справі є відмова відповідача у звільненні військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи, за наявності у матері позивача родичів першого ступеня споріднення, а саме чоловік ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.

Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

В той час, як встановлено судом, на підтвердження не можливості здійснення догляду за ОСОБА_2 , у матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_5 перебуває за кордоном та не має можливості здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю першої групи.

У постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25 Верховний Суд зазначив, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Водночас, Верховний Суд зазначив, що сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, як вказав Верховний Суд, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мають перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Досліджуючи питання наявності у другої дочки матері позивача реальної можливості здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , суд зазначає, що така з огляду на своє постійне проживання за межами України, позбавлена об`єктивної можливості забезпечити безперервний та постійний догляд за особою, яка його потребує, а саме за матір`ю позивача.

Окрім того, із матеріалів даної справи також і встановлено, що особа з інвалідністю І групи ОСОБА_2 має чоловіка ОСОБА_3 1961 року народження, що підтверджено копією Свідоцтва про шлюб від 14.09.1985 серії НОМЕР_2 .

Належних доказів того, що чоловік матері позивача ОСОБА_3 не може здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю позивача ОСОБА_2 (своєю дружиною) через те, що сам потребує постійного догляду згідно висновків МСЕК або ЛКК за встановленою формою №080-4/о, у силу наведених приписів законодавства, ні до рапорту про звільнення від 02.06.2026., ні до позову, позивачем не було додано.

Що стосується надання позивачем на підтвердження неможливості здійснення догляду за його матір`ю її чоловіком ОСОБА_3 .. Довідки ЛКК №210 від 13.05.2026., виданою КНП «МЦПМСД №8» МСР, надаючи їй правову оцінку, суд виходить з наступного.

Так, зі змісту Довідки ЛКК №210 від 13.05.2026 вбачається, що комісією ЛКК стосовно ОСОБА_3 , 1961 року народження, його оглядом встановлений перелік захворювань та діагнозів і зроблено висновок про те, що «За станом здоров`я не може здійснювати сторонній догляд».

Однак, складання такої довідки та встановлення обставин чи може здійснювати відповідна особа постійний догляд за іншою особою, яка потребує такого догляду, до повноважень згаданої комісії ЛКК не відноситься, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, у редакції наказу МОЗ від 27.11.2025р. №1811, затверджено форму первинної облікової документації №0870-4/о, до речі, така форма, буда видана і матері позивача (за №210 від 13.05.2026).

Ця форма має назву «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду».

Тобто, із аналізу встановлених обставин слідує, що комісія ЛКК мала повноваження надати Висновок лише «про наявність порушень функцій організму, через які ОСОБА_3 не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує сам постійного догляду» за формою №080-4/о.

Разом з тим, як встановлено вище, вказана комісія ЛКК у Довідці №210 таких обставин щодо ОСОБА_3 (чоловіка матері позивача) не встановлювала (що віднесено до повноважень комісії ЛКК), а зробила висновок, який не передбачений вказаною формою довідки №080-4/о, а саме: «За станом здоров`я не може здійснювати сторонній догляд», що до повноважень даної комісії не віднесено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Довідка ЛКК №№210 від 13.05.2026 стосовно того, що №210 від 13.05.2026 за станом здоров`я не може здійснювати сторонній догляд, не відповідає, встановленій вище формі довідки ЛКК за №080-4/о, видана ЛКК поза межами їх повноважень, тому така довідка визнається судом неналежним доказом у розумінні ст.73 КАС України.

Тобто, із аналізу встановлених обставин слідує, що належних доказів того, що №210 від 13.05.2026 (чоловік матері позивача) не може здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю позивача ОСОБА_2 (його дружиною), особою з інвалідністю І групи через те, що сам потребує такого постійного догляду згідно висновку ЕКОПФО або/чи висновку ЛКК за формою №080-4/о ні до рапорту про звільнення, ні до суду позивачем не надано, а судом таких доказів не виявлено.

За викладених обставин та враховуючи наявність у особи з інвалідністю І групи ОСОБА_2 (матері позивача) чоловіка ОСОБА_3 , тобто, інших родичів першого та другого ступеня споріднення, які не потребують самі постійного догляду (таких доказів ні до рапорту, ні до суду не надано), відсутності доказів, які б свідчили про реальну неможливість ними догляду за матір`ю позивача, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби за його рапортом, від 13.06.2026 №1/38099, відповідає вимогам підпункту абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку із чим є правомірною та законною.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що фактично відмовляючи позивачу в звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на усе вищенаведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи.

За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя В.В. Щербаков