Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №302/900/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/900/26

1-кп/302/137/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 рокуселище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071050000121 від 20.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню і малолітню дитину, громадянина України, раніше несудимого,

в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

9 вересня 2024 року о 08:33 год ОСОБА_4 знаходячись у приміщенні комунального некомерційного підприємства лікувально-профілактична установа Міжгірської районної лікарні Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області за адресою: селище Міжгір`я, вул. Захисників України, 4, безпосередньо в кабінеті лікарсько-консультативної комісії вказаної лікарні, під час отримання від голови зазначеної комісії ОСОБА_5 направлення на медико-соціальну експертну комісію для призначення йому інвалідності, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, надав ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у невстановленому розмірі, однак не менше 2 000 грн за вплив на безперешкодне та першочергове прийняття рішення посадовими особами Фтизіатрично-пульмонологічної медико-соціальної експертної комісії щодо призначення йому третьої групи інвалідності терміном до 01.11.2025.

Ці дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як учинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, а саме надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, визнав повністю, надав показання і підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті, та щиро розкаявся в учиненому, а також не заперечив щодо розгляду справи в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, і просив суворо його не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

У судовому засіданні прокурор теж не заперечував проти розгляду справи в порядку, установленому ч. 3 ст. 349 КПК України, та просив /з урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження, обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, даних про особу обвинуваченого/ призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.

Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті, та не оспорюються ними.

Суд роз`яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин, – в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, переконавшись, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, досудової доповіді органу пробації відносно нього, та визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Суд оцінює, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 у повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його винуватості в учинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, у суду не має.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, як надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

За змістом частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в учиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Керуючись загальними засадами призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, то при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, який є раніше несудимим, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, маючого на утриманні неповнолітню і малолітню дитину, на «Д» обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З досудової доповіді Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 15.07.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 убачається, що ризик учинення ним повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченої для суспільства чи окремих осіб, оцінюється як середній що, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид і міру покарання в межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 369-2 КК України, та враховуючи: - ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином; - його особу; - матеріальний стан; - фактичні обставини справи; - наявність обставин, що пом`якшують покарання і відсутність обставин, що його обтяжує, а також з урахуванням загальних засад призначення покарання, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу наближеного до мінімального розміру та вважає за недоцільним призначення йому більш суворого виду покарання у межах санкції даної частини статті кримінального закону. Водночас суд переконаний, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, саме цей вид і міра (розмір) покарання буде достатньою для виправлення ОСОБА_4 та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як ним самим, так і іншими особами.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався і підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись наведеним вище та статтями 368-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 21 250 (двадцять одну тисячу двісті п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1