Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/8778/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8778/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.02.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту згідно чинного законодавства, а саме звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем всупереч норм законодавства не розглянуто рапорт позивача від 12.02.2026 року.

Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що обов`язкові елементи процедури звільнення не можуть бути виконані через перебування позивача у статусі особи, що самовільно залишила військову частину, у зв`язку із чим, позовні вимоги заявлені передчасно та не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами викладеними у відзиві та просив задовольнити подзвоні вимоги.

Судом встановлено наступне.

12.02.2026 року позивач подав рапорт про звільнення з військової служб, до якого долучив наступні документи:

1. паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 .

2. нотаріально завірені копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 .

3. нотаріально завірені копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 .

4. нотаріально завірені копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 .

5. нотаріально завірена копія договору про визначення місця проживання дитини та участь у вихованні і утриманні дитини від 05.02.2026 року.

6. довідка з Високопільського ВДВС у Бериславському районі Херсонської області ПМУМЮ (м. Одеса) про відсутність виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 .

7. заява від ОСОБА_3 , яка була завірена ОСОБА_5 приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області щодо відсутності претензій по сплаті аліментів.

8. посвідчення багатодітної сім`ї серії НОМЕР_2 від 24.05.2011.

Лист із рапортом було доставлено до відділення поштового зв`язку за місцем знаходження військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) 13.02.2026 року.

22.02.2026 року зазначений лист було вручено одержувачу.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2026 року №42, позивач самовільно залишив частину з 29.01.2026 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.26 Закону України ««Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).

Згідно з п. 12 розділу І Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення.

Так, в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п.229 Положення за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

В п. 233 Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з п. 260 Положення під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Таким чином, для вирішення питання про звільнення військовослужбовець повинен подати рапорт командуванню, а командування повинно його розглянути по суті: задовольнити чи відмовити у задоволенні. Разом з тим військової частиною не було взагалі розглянутий рапорт позивача, жодне з рішень, передбачених Положенням, про задоволення рапорту чи його відмову, відповідачем не прийнято.

Відповідно до розділу І. Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджений наказом Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024, з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Відповідно до розділу ІІ. Порядку, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Відповідно до п. 9 Порядку розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Таким чином, оскільки у рапорті позивача не ставиться питання про щодо дотримання військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, строк його розгляду складає 14 днів.

Відповідно до абзацу 3 п.8 Порядку, у разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Тобто, Порядок прямо передбачає можливість подання рапорту шляхом направлення поштою.

При цьому, відповідно до п. 8 Розділу ІІІ. Порядку, прямо передбачено право військовослужбовця на подання рапортів засобами поштового зв`язку. У цьому випадку, подання рапорту через поштою, через адвоката-представника, цілком відповідає вимогам Порядку.

Підпункт 3 п.7 Розділу ІІІ. Порядку, чітко забороняє попереднього погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень.

Факт отримання зазначеного рапорту від представника позивача військова частина підтвердила у своєму відзиві.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач отримав рапорт позивача поданий засобами поштового зв`язку, але не прийняв жодного рішення, не задовольнив це рапорт, та не відмовив в його задоволенні.

Щодо посилання військової частини на факт скоєння позивача кримінального правопорушення самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, та як наслідок призупиненні військової служби, то з цього приводу суд зазначає наступне.

10.05.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану», яким ст.24 доповнено реченням: під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Таким чином, оскільки факт самовільного залишення військової частини мало місце після 10.05.2025 таке внесення не впливає на призупинення військової служби позивача, суд приходить до висновку, що у військової частини не було підстав для ухилення від розгляду його рапорту про звільнення по суті.

Оскільки військова служба позивача не призупинена, відповідач зобов`язаний розглянути його рапорт про звільнення та прийняти відповідно обґрунтоване рішення.

Вказане свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби.

Крім того, суд зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція № 170).

Додатоком 19 до Інструкції № 170 передбачено, що для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовслужбовця передбачає необхідність подання:

- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей;

- довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці;

- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця проживання дітей з одним із батьків.

Отже, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко та недвозначно визначений вичерпний перелік документів, які повинні бути долучені до рапорту про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Із матеріалів справи слідує, що позивач разом із рапортом надав свідоцтва про народження дітей, що підтверджують його батьківство та вік дітей, довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_5 , щодо відсутності претензій зі сплати аліментів та нотаріально завірену копію договору про визначення місця проживання дитини та участь у вихованні і утриманні дитини.

Враховуючи наведене, суд також вважає за необхідне зобов`язати відповідача, прийняти рішення за результатами розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Слід зауважити, що дискреція відповідача у даному випадку відсутня, оскільки позивачем до рапорту долучено вичерпний перелік належних документів визначених у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170, які дають підстави для його звільнення, а відтак у відповідача є лише одне законне рішення, яке він може прийняте, таке, як звільнити позивача з військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 , від 12.02.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) від 12.02.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту згідно чинного законодавства, а саме звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов