Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/7952/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7952/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_3 , виданий Балтським РВ УМВС України в Одеській області, 1 серпня 2004 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПУО: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про звільнення з військової служби з урахуванням рішення суду.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем (майстер-сержантом) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. 24.11.2025 року позивач подав до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України звернення щодо надання інформації про звільнення з військової служби. Згідно відповіді відповідача від 16.12.2025р. за № № 08/13888-25 позивачем «не надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, про що Вам (Позивачу) було повідомлено на засіданні постійно діючої атестаційної комісії 30.10.2025 під час розгляду Вашого (Позивача) рапорту від 17.10.2025 вх. № 04.4/47732/25-Вн. У зв`язку з викладеним вище, керівництво прикордонного загону не вбачає законних підстав для звільнення Вас (Позивача) з військової служби».

Позивач вказує, що згідно висновку №192 від 18.07.2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 рекомендовано послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Батько позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою пенсійного віку і має проблеми зі здоров`ям, що підтверджено витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії, протокол № 3547 від "09" жовтня 2024 року. 18 листопада 2024 року ОСОБА_3 встановлювали третю групу інвалідності, пов`язану із Захистом Батьківщини. Брат позивача ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 на посаді головного сержанта і, відповідно, не має змоги доглядати за батьками.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що військова частина НОМЕР_7 ( НОМЕР_1 прикордонний загін ДПСУ) ознайомившись з адміністративним позовом вважає його вимоги необґрунтованими безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача вказує, що предметом доказування в даному випадку є доведеність факту необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (в даному випадку матір`ю) яка є особою з інвалідністю II групи за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебувають між собою у шлюбі, що підтверджується позивачем.

Крім того, зазначає представник відповідача, надана позивачем довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 366306 від 18.11.2024 року (дата чергового переогляду 07.10.2025 року (інформації щодо продовження чи встановлення групи інвалідності після переогляду та потреби у постійному догляді позивачем не надано)), щодо встановлення ОСОБА_3 третьої групи інвалідності, пов`язану із Захистом Батьківщини та витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії, протокол № 3547 від "09" жовтня 2024 року не містять інформації (рекомендацій) що ОСОБА_3 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Представник відповідача також зазначає у відзиві, що позивач не надав відповідачу інших доказів на підтвердження інформації, зокрема що батько позивача, ОСОБА_3 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, та не має змоги здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_2 , як це визначено пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем та проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

17.10.2025 року позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку із наявністю підстав, що передбачені абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Підставою для подання рапорту, на думку позивача, є те, що у нього наявні обставини для звільнення з військової служби, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

У рапорті позивачем також зазначено: “Повідомляю про відсутність:

• інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати власного батька чи матір, батька чи матір дружини (чоловіка), у випадку, передбаченому абзацом дванадцятим пункту 2 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

• інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за членом сім`ї першого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І чи II групи, у випадку, передбаченому абзацом чотирнадцятим пункту 2 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

• інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за своїми батьками, дружиною (чоловіком) або дитиною, у випадку, передбаченому абзацом п`ятнадцятим пункту 2 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

• інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), які можуть здійснювати постійний догляд, у випадку, передбаченому абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

• інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за членом сім`ї військовослужбовця другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або II групи, у випадку, передбаченому абзацом чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»”.

До рапорту на звільнення з військової служби позивачем додано:

- Копії паспорта позивача серії НОМЕР_8 та його картки фізичної особи - платника податків;

- Копію службового посвідчення позивача НОМЕР_9 ;

- Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 ОСОБА_1 ;

- Копії паспорта ОСОБА_2 НОМЕР_11 та її картки фізичної особи - платника податків;

- Копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_12 ;

- Копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися потребують соціальної послуги з догляду на непрофестий основі № 192 від 18.07.2025 року щодо ОСОБА_2 ;

- Копію огляду терапевта КНП “БАЛТСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ” Балтської міської ради Одеської області від 17.07.2025 року ОСОБА_2 ;

- Копію довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 714612 від 16.12.2019 року про встановлення ОСОБА_2 інвалідності другої групи безстроково;

- Копії паспорту ОСОБА_3 НОМЕР_13 та його картки платника податків;

- Копію посвідчення серії НОМЕР_14 ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи;

- Копію витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії № 3547 від 09.10.2024 року про захворювання майстра-сержанта ОСОБА_3 ;

- Копію пенсійного посвідчення Галущак № НОМЕР_15 ;

- Копію паспорта ОСОБА_4 НОМЕР_16 ;

- Копію витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 ;

- Копію довідки форми 7 ОСОБА_4 ;

- Копію РНОКПП НОМЕР_17 .

Із доданих до рапорту документів вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є також батьками брата позивача - ОСОБА_4 .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує стороннього догляду; ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 3 групи; ОСОБА_4 згідно з довідкою військової частини НОМЕР_6 від 16.12.2025 року перебуває на військовій службі за контрактом.

Також позивачем до позовної заяви додано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 366306 від 18.11.2024 року про встановлення ОСОБА_3 інвалідності третьої групи до 07.11.2025 з датою чергового переогляду 07.10.2025 року.

24.11.2025 року позивачем було направлено заяву до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у відповідь на яку йому надано лист № 08/13888-25-Вих від 16.12.2025 року, відповідно до якого позивачу було зазначено: “Вами не надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, про що Вам було повідомлено на засіданні постійно діючої атестаційної комісії 30.10.2025 під час розгляду Вашого рапорту від 17.10.2025 вх.№04.4/47732/25-Вн.

У зв`язку з викладеним вище, керівництво прикордонного загону не вбачає законних підстав для звільнення Вас з військової служби”.

Позивач вважаючи відмову відповідача у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби за наявності законних на це підстав протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 28.07.2020 року.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).

Згідно із пунктом 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

За змістом пункту 13 Положення № 1115/2009 право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до пункту 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 279 Положення № 1115/2009 визначено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Згідно з абз. 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.02.2025 року у справі № 380/16966/24.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Також, з матеріалів справи вбачається, що єдиними родичами ОСОБА_2 першого чи другого ступеня споріднення (окрім позивача) є її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

При цьому, ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем, а відтак не є особою у розумінні абз. 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, яка може здійснювати постійний догляд за матір`ю.

В контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.

Хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за матір`ю через проходження військової служби є об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.02.2025 року у справі № 380/16966/24.

Що ж до батька позивача та чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_14 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 3 групи. Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії № 3547 від 09.10.2024 року захворювання майстра-сержанта ОСОБА_3 так, пов`язані з проходженням військової служби.

Водночас, позивачем не було додано до свого рапорту, як і не надано до суду разом з позовною заявою доказів на підтвердження того, що його батько ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, що у розумінні Закону № 2232-XII свідчило б про відсутність родичів першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

З огляду на встановлені обставини справи, зважаючи на наявність у матері позивача члена сім`ї першого ступеня спорідненості, а саме чоловіка, стосовно якого відсутній висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про його потребу у постійному догляді, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку з наявністю іншого члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матері ОСОБА_1 .

Наявність у ОСОБА_3 інвалідності третьої групи не є свідченням його потреби у сторонньому догляді.

Відтак висновки відповідача про відсутність підстав для звільнення позивача є обґрунтованими, а відмова у звільненні позивача з військової служби прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя П.П. Марин