Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/12918/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 16 від 21.04.2026 р. та викладене у повідомленні № 1587 від 22.04.2026 р., про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 22 від 02.06.2026 року (викладене у повідомленні № 20260529-837002 від 03.06.2026 р.), про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивачем подано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з повним підтвердним пакетом документів, проте відповідачем безпідставно відмовлено в задоволенні заяви.

Позивач вважає рішення відповідача протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рішення Комісії про відмову у наданні відстрочки є законним, обґрунтованим та прийнятим у межах повноважень, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року. Подана позивачем нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 05.04.2026 року про неможливість здійснення догляду за батьком у зв`язку з проживанням на території Федеративної Республіки Німеччина та наявністю статусу тимчасового захисту не може розглядатися як належний документ, що підтверджує неможливість здійснення постійного догляду в розумінні пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та додатка 5 до Порядку № 560. Зазначена заява є виключно письмовим повідомленням самої особи про відповідні обставини та не належить до переліку документів, визначених законодавством для підтвердження неможливості здійснення догляду членом сім`ї першого ступеня споріднення. Відтак Комісія була зобов`язана оцінювати подані документи виключно з точки зору їх відповідності вимогам чинного законодавства та не мала правових підстав для врахування такої заяви як достатнього підтвердження наявності підстав для надання відстрочки. Матеріали справи не містять доказів того, що донька відмовилась від здійснення догляду у встановленому порядку, зверталась до уповноважених органів із заявами про неможливість його здійснення або що компетентними органами встановлено факт відсутності в неї можливості забезпечувати такий догляд, у зв`язку з чим наведені позивачем твердження мають припущений характер і не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач зауважує, що закон не містить жодних винятків щодо врахування місця проживання такої особи, її перебування за кордоном чи фактичного здійснення догляду.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що позиція відповідача повністю спростовується додатковими обставинами та новими письмовими доказами, які були подані Позивачем під час повторного звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 29 травня 2026 року. Приймаючи повторне рішення від 2 червня 2026 року (протокол № 22), Комісія Відповідача умисно проігнорувала та не надала жодної правової оцінки таким документам: 1. Офіційному виписному медичному висновку (Arztbericht) від 28 березня 2026 року, виданому Академічною навчальною клінікою Дармштадта (Klinikum Darmstadt GmbH) за результатами госпіталізації № 57692270. 2. Офіційному направленню на лікування (Uberweisungsschein) від 21 травня 2026 року, виданому профільним лікарем Dr. med. Sergej Sliwinskij (Darmstadt). 3. Новій нотаріальній заяві (Erklarung) ОСОБА_2 від 26 травня 2026 року, посвідченій німецьким нотаріусом Томасом Флершем у м. Ландау-ін-дерПфальц (реєстр № 114/B-95). Згідно з офіційним нотаріально завіреним перекладом медичного висновку німецької клініки Klinikum Darmstadt, ОСОБА_2 перенесла складну хірургічну операцію - вагінальну гістеректомію (видалення матки), встановлення передньої АМІсітки та задню кольпорафію. Лікарями встановлено обов`язкову вимогу: «Потребує постійного медичного нагляду лікарів, амбулаторне спостереження, протягом одного року». ОСОБА_2 сама потребує стороннього медичного нагляду та допомоги, що підтверджується висновком німецької клініки та її заявою, складеною під присягою перед нотаріусом у ФРН. Таким чином, наявний беззаперечний причинно-наслідковий зв`язок важкого післяопераційного стану здоров`я ОСОБА_2 , що робить її фізично неспроможною здійснювати сторонній догляд за батьком. Вимога Відповідача надати довідку ЛКК або МСЕК України щодо особи, яка законно перебуває під юрисдикцією Федеративної Республіки Німеччина та лікується у німецьких закладах охорони здоров`я, є проявом надмірного формалізму та дискримінації, оскільки українські медичні комісії не мають повноважень обстежувати громадян за кордоном або оцінювати німецькі медичні висновки поза встановленою міжнародною процедурою легалізації.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що відповідно до вимог законодавства, сам факт наявності у родича інвалідності не породжує автоматичного права на відстрочку, оскільки уповноважений орган зобов`язаний перевірити наявність інших осіб, які відповідно до закону можуть здійснювати догляд за такою особою, а також встановити документально підтверджену неможливість здійснення такого догляду іншими членами сім`ї. Представник позивача у своїй відповіді на відзив фактично визнає, що у особи з інвалідністю І групи ОСОБА_3 наявна інша повнолітня донька - ОСОБА_2 . Саме ця обставина стала однією з підстав для прийняття Комісією відповідних рішень, оскільки законодавство не надає переваги онуку перед рідною дочкою особи, яка потребує догляду. Відповідно, доки не доведено належними та допустимими доказами неможливість виконання ОСОБА_2 свого обов`язку щодо догляду за батьком, відсутні правові підстави вважати, що такий догляд може здійснювати виключно Позивач. Твердження про те, що перебування ОСОБА_2 за межами України автоматично підтверджує неможливість здійснення нею догляду, є юридично неспроможним. Чинне законодавство України не містить положень, які б визначали сам факт проживання або перебування за кордоном достатньою та безумовною підставою для визнання особи такою, що не може здійснювати догляд за членом сім`ї. Навпаки, питання можливості або неможливості здійснення догляду повинно підтверджуватися належними доказами, передбаченими законодавством України. Посилання представника позивача на медичні документи, видані іноземними закладами охорони здоров`я, не спростовують висновків Комісії. Подані документи свідчать лише про факт проходження лікування та проведення хірургічного втручання, однак не містять категоричного висновку про повну втрату працездатності ОСОБА_2 , її повну нездатність до самообслуговування чи юридично встановлену потребу у сторонньому догляді. Крім того, жоден із наданих документів не містить висновку про абсолютну неможливість виконання будь-яких дій, пов`язаних із доглядом за батьком, а наведені Позивачем припущення щодо ризиків для здоров`я ОСОБА_2 є його власною суб`єктивною оцінкою змісту медичних документів. Також необхідно звернути увагу суду на те, що відповідно до принципу належності доказів, визначеного процесуальним законодавством, будь-які медичні висновки повинні містити чіткі відомості про стан здоров`я особи та його юридичне значення для вирішення конкретного спору. Надані Позивачем документи не містять висновку про встановлення інвалідності ОСОБА_2 , не підтверджують встановлення їй будь-яких обмежень, тотожних критеріям, які застосовуються українськими МСЕК або іншими уповноваженими органами, та не можуть автоматично замінювати документи, передбачені українським законодавством для підтвердження відповідних юридичних фактів. Крім того, нотаріальна заява ОСОБА_2 не є доказом медичного характеру та не може підтверджувати її фізичну неспроможність здійснювати догляд. Вказана заява фактично містить лише власне бачення та пояснення особи щодо її життєвих обставин. Водночас жоден нотаріус не уповноважений встановлювати медичні факти, оцінювати стан здоров`я особи або підтверджувати її фізичну здатність чи нездатність виконувати певні дії.

Крім того, представник відповідача вказує, що позивач фактично просить суд не лише скасувати рішення Комісії, а й зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання відстрочки. Така вимога суперечить принципу дискреційних повноважень адміністративного органу, оскільки суд не може підміняти собою Комісію та вирішувати питання, віднесені законом до її компетенції. Навіть у разі встановлення певних порушень процедури суд може зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду, але не вправі приймати рішення замість уповноваженого органу.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 30.06.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 1998 р.н. було надано відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такий що зайнятий постійним доглядом за хворим дідусем на строк до 06.08.2025 року.

14.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 09.04.2026 про надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви додано: Довідка до акта огляду МСЕK; підтвердження родинних зв`язків другого ступеня споріднення; документ про отримання допомоги; витяг із рішення експертної команди; облікова картка платника податків (РНОКПП), паспорт особи з інвалідністю; медичний висновок ОСОБА_4 ; свідоцтво про шлюб; висновок про результати комплекного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_3 ; паспорт громадянина України ОСОБА_3 ; копії документів ОСОБА_5 ; посвідка на постійне проживання ОСОБА_6 ; заява від ОСОБА_7 ; заява від ОСОБА_1 ; переклад федерального законодавчого вісника Німеччини.

21.04.2026 на засіданні комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом №16 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Не надано документи, які підтверджують про неможливість про неможливість утримувати дідуся своєю донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інвалідність або потребу в догляді, або інші підстави, що передбачені постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560).

22.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 складено повідомлення №1587, яким повідомлено позивача про прийняте рішення.

Також, 29.05.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23, до якої додано документи підтвердження: довідка до акта огляду МСЕК; підтвердження родинних зв`язків другого ступеня споріднення; документи про компенсацію на догляд або акт встановлення факту постійного догляду; витяг з рішення експертної команди або висновок ЛКК; облікова картка платника податків (РНОКПП) або паспорт особи з інвалідністю (за умови відмови від РНОКПП); свідоцтво про укладення шлюбу; паспорт громадянина України ОСОБА_3 ; висновок про наявність порушення функцій організму; посвідка на проживання; витяг з РТГ ОСОБА_1 ; витяг з РТГ ОСОБА_3 ; свідоцтво про одруження ОСОБА_2 ; заява; медичний висновок ОСОБА_9 ; договір на лікування.

02.06.2026 на засіданні комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення, оформлене протоколом №22 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Не надано документи, які підтверджують про неможливість про неможливість утримувати дідуся своєю донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інвалідність або потребу в догляді, або інші підстави, що передбачені постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560).

03.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 складено повідомлення №2981, яким повідомлено позивача про прийняте рішення.

Вважаючи рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), який закріплює загальні засади проходження в Україні військової служби.

За вимогами ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, у тому числі, проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону № 2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Приписами ч. 1-3, 5, 7, 10 ст.1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

У відповідності до ч.1, 3 ст.22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, зокрема відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).

Так, у відповідності до пунктів 56, 57 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації особам, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначеним у підпунктах 1, 16-23 пункту 1 та пункті 5 додатка 5, комісією не розглядаються.

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню. (п. 59 Порядку № 560).

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (військовозобов`язаним СБУ та розвідувальних органів - видачі нової довідки за формою згідно з додатком 6) за наявності законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки або відомостей, отриманих за допомогою застосування електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та іншими державними реєстрами або базами (банками) даних) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пункту 59 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується за допомогою застосування електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких військовозобов`язаний втрачає законні підстави для відстрочки.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Зі змісту зазначених правових приписів слідує, що до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке здійснюється на підставі особисто поданої заяви заявника та документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначених додатком 5 до Порядку №560.

При цьому, приписами п. 60 Порядку № 560 чітко визначено обов`язок комісії розглянути отриману заяву та документи протягом семи календарних днів з дати її надходження.

Отже, що за змістом положень пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:

1) зайнятість військовозобов`язаного, який є членом сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;

2) відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення із зазначеною особою, крім випадку коли такі члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Згідно з Додатком 5 до Порядку №560 документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:

для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Таким чином, положення Порядку №560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Так підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до протоколів №16 від 21.04.2026 та №22 від 02.06.2026 є не надання документів, які підтверджують про неможливість утримувати дідуся своєю донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (інвалідність або потребу в догляді, або інші підстави, що передбачені постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560).

Як зазначає представник відповідача у відзиві:

- подана позивачем нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 05.04.2026 року про неможливість здійснення догляду за батьком у зв`язку з проживанням на території Федеративної Республіки Німеччина та наявністю статусу тимчасового захисту не може розглядатися як належний документ, що підтверджує неможливість здійснення постійного догляду в розумінні пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та додатка 5 до Порядку № 560;

- жоден із наданих документів не містить висновку про абсолютну неможливість виконання будь-яких дій, пов`язаних із доглядом за батьком, а наведені Позивачем припущення щодо ризиків для здоров`я ОСОБА_2 є його власною суб`єктивною оцінкою змісту медичних документів. Надані Позивачем документи не містять висновку про встановлення інвалідності ОСОБА_2 , не підтверджують встановлення їй будь-яких обмежень, тотожних критеріям, які застосовуються українськими МСЕК або іншими уповноваженими органами, та не можуть автоматично замінювати документи, передбачені українським законодавством для підтвердження відповідних юридичних фактів.

З наданих документів встановлено, що позивачем були надані:

документи, що підтверджують родинні зв`язки позивача з дідом (свідоцтва про народження позивача, свідоцтво про укладення шлюбу між матір`ю позивача - ОСОБА_10 (донька діда) та батьком - ОСОБА_11 , свідоцтво про народження матері);

висновок про результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг від 27.02.2026 про те, що ОСОБА_3 потребує соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі;

довідка від 02.03.2026 №47 про отримання допомоги, відповідно до якої позивачу призначено допомогу - компенсація за надання соціальних послуг на період з 01.02.2026 по 31.01.2027 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 здійснює догляд за невиліковно хворим: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

висновок від 17.03.2026 про наявність порушення функцій організму через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду про те, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (мати позивача, донька ОСОБА_3 ) потребує постійного стороннього догляду;

заява ОСОБА_2 (донька ОСОБА_3 ) складена німецькою мовою з перекладом та посвідчена нотаріусом, про те, що вона постійно проживає за кордоном та не має ані фактичної, ані юридичної можливості забезпечити догляд або утримання батька з-за кордону.

Так, ОСОБА_3 та позивач є членами сім`ї другого ступеня споріднення.

В свою чергу до заяви від 29.05.2026 року крім описаних документів додано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 26.05.2026 з перекладом на українську мову, про те, що ОСОБА_2 з 2023 року постійно проживає на території ФРН та повідомляє, що через наявні захворювання перебуває під постійним наглядом лікарів, проходить регулярне лікування та потребує постійного медичного контролю. Через стан здоров`я та перебування в Німеччині не може забезпечувати догляд за батьком. Також в заяві зазначено, що догляд за ОСОБА_3 здійснює наразі ОСОБА_1 .

Також до заяви додано медичні документи з перекладом на українську мові, відповідно до яких ОСОБА_2 у березні 2026 року здійснено оперативне втручання та потребує подальшого лікування, потребує постійного медичного нагляду лікарів, амбулаторне спостереження протягом одного року; постійний контрольв урологічному відділенні через 3-6 місяців.

Суд зазначає про те, що приписами п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ наявність членів сім`ї першого ступеня споріднення допускає надання військовозобов`язаному відстрочки лише у разі підтвердження неможливості виконання відповідних обов`язків такими членами сім`ї першого ступеня споріднення.

Так, щодо підстав відмови позивачу у наданні відстрочки, суд зазначає, що тітка позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною сестрою матері позивача та донькою діда - ОСОБА_3 , та відповідно до медичної документації, складеної медичними закладами Німеччини потребує лікування протягом року з урахуванням здійснення оперативного втручання у березні 2026 року.

Водночас, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває з 2023 року в Німеччині, про що свідчить дозвіл на проживання, строк дії якого продовжений до 04.03.2027.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, слід вказати про те, що позивачем підтверджено належними доказами неможливість виконання відповідних обов`язків іншими членами сім`ї другого ступеня споріднення, зокрема ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас, судом встановлено, що догляд за ОСОБА_13 здійснював позивач - ОСОБА_14 , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Суд зазначає, що формальна наявність члена сім`ї першого ступеня споріднення сама по собі не свідчить про можливість забезпечення необхідного догляду, у зв`язку з чим законодавець встановив можливість здійснення постійного догляду членами сім`ї другого ступеня споріднення за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення.

При цьому під терміном «відсутність» слід розуміти не лише фізичну відсутність особи, але й об`єктивну неможливість здійснення такими особами постійного догляду.

В свою чергу, саме позивач фактично здійснює догляд за ОСОБА_3 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, в травні 2025 року відповідачем з цих самих підстав було надано позивачу відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач як на момент звернення із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка має фактичну можливість та здійснює догляд за своїм дідусем ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю І А групи та через наявність порушення функцій організму і невиліковні хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує такого постійного догляду на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідач розглянув поверхнево та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про протиправність рішень Комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 , оформлене протоколами №16 від 21.04.2026 та №22 від 02.06.2026, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд враховує, що відстрочка від призову близьких родичів осіб з інвалідністю пов`язана з особливими потребами щодо сторонньої підтримки або обмеженими можливостями самої особи з інвалідністю, яка обумовлена станом здоров`я. І коли йдеться про інтереси осіб з інвалідністю, то держава має певні міжнародні зобов`язання з цих питань.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю передбачає зобов`язання держави з вжиття заходів до захисту таких осіб від дискримінації. Це стосується будь-якої з можливих форм дискримінації - як прямої, так і непрямої. Відповідні положення також відображені у статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно якої особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Загроза дискримінації осіб з інвалідністю походить від вразливого становища, коли такі особи через певний стан (стійкий розлад функцій організму) не можуть самостійно реалізувати ті чи інші власні потреби і потребують сторонньої допомоги.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає непряму дискримінацію як ситуацію, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Тобто, позбавлення особи з інвалідністю підтримки з боку близьких осіб ставить таку особу в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами і може бути кваліфіковане як непряма дискримінація.

З огляду на викладене, ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 23 Закону, створює загрозу позбавлення особи з інвалідністю І А групи підтримки з боку інших осіб та ставить її в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами, оскільки за станом здоров`я він потребує постійного догляду, а єдина особа, яка такий догляд фактично здійснює є його онук - ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, з метою захисту прав та інтересів як позивача, так і особи, за якою ОСОБА_1 здійснює постійний догляд, суд вважає, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, зобов`язавши відповідача прийняти рішення про надання позивачу спірної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 2 396,16 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 16 від 21.04.2026 р. та викладене у повідомленні № 1587 від 22.04.2026 р., про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 22 від 02.06.2026 року (викладене у повідомленні № 20260529-837002 від 03.06.2026 р.), про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_15 сплачений судовий збір в розмір 2 396,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя П.П.Марин