Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №380/25572/25 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: за участю органів доходів і зборів

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №380/25572/25

Суддя: Гулкевич Ірена Зіновіївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокусправа № 380/25572/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №58580/13-01-07-09 від 17.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 07.11.2025 №6236-ПП відповідачем проведено фактичну перевірку магазину ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 19.11.2025, яким встановлено порушення вимог пунктів 1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” та п. 28 ст. 28 Закону України “Про платіжні системи”.

ФОП ОСОБА_1 , не погодившись із вказаними у акті висновками, було подано до ГУ ДПС у Львівській області заперечення на акт перевірки, однак такі не були враховані.

В подальшому, ГУ ДПС у Львівській області було сформоване та надіслане на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №58580/13-01-07-09 від 17.12.2025 про застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 683906,60 грн за порушення порядку проведення розрахунків: не проведення розрахункових операцій на суму покупок через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій (програмний реєстратор розрахункових операцій) та не видача відповідного розрахункового документа, а саме: 26.07.2024-679181,60 грн та 12.11.2025-3150,00 грн.

Позивач, не погоджується із висновками акта фактичної перевірки щодо порушення нею вимог законодавства, перевірка дотримання якого здійснювалась контролюючим органом в ході фактичної перевірки, а відтак вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач вказала, що розрахункова операція з продажу товару відповідно до видаткової накладної від 26.07.2024 не проводилась, оскільки цією операцією розрахунки між покупцем та продавцем не проведені до цього часу, а сама накладна є первинним документом обліку, в якій міститься інформація про проведену господарську операцію з передачі товару покупцю. Оплата за товар від покупця не надходила, а копія накладної із відміткою “сплачено 100%” відображала лише умови розрахунку, які не були виконані покупцем. Щодо одноразового епізоду реалізації пледа NAF на суму 3 150,00 грн без застосування РРО, позивач визнає порушення. Податковий орган не надав касових чи розрахункових документів, оформлених відповідно до Постанови НБУ №148 та Наказу Мінфіну №13, які б підтверджували приймання готівки. Додана до Акту перевірки копія видаткової накладної засвідчена невстановленою особою (“Денис Любов”), а оригінал документа відсутній, що робить цей доказ неналежним та недопустимим у розумінні КАС України

Крім того вважає, що податковий орган безпідставно застосував штрафні санкції у розмірі 100% та 150%, ігноруючи дію пільгових ставок (25% та 50%) воєнного стану, передбачених п. 15 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР.

З наведених підстав, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги. Зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт №52498/13-05/07-09/ НОМЕР_1 від 19.11.2025, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 1, 2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” та п. 38 ст. 28 Закону України “Про платіжні системи”, що полягало у не проведенні через реєстратор розрахункових операцій та не видачі відповідного розрахункового документа на суму коштів за придбання шпалер 26.07.2024 на суму 679181,60 гривень відповідно до видаткової накладеної №Л-00000327 від 26.07.2024 та не проведення через РРО та не видача відповідного розрахункового документа на суму коштів за придбання пледу NAF 12.11.2025 на суму 3150,00 гривень, що встановлено на підставі замовлення №00000768 від 12.11.2025 за наслідками контрольної розрахункової операції.

ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №58580/13-01-07-09 від 17.12.2025 про застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 683906,60 грн.

По суті виявлених порушень представник відповідача зазначила, що згідно видаткової накладної від 26.07.2024 №Л-00000327 постачальником ФОП ОСОБА_1 реалізовано отримувачу ОСОБА_2 шпалери (VS 3081 (вітальня ), НОМЕР_2 (коричнева спальня). SF 1019 (біла спальня). Tokuno TKN 003 (коридор) за ціною 15200 Євро. В даній видатковій накладній міститься відмітка про сплату 100% 26.07.2024.

Також, під час проведення перевірки 12.11.2025 згідно замовлення № Л-00000768 постачальником ФОП ОСОБА_1 реалізовано ОСОБА_3 плед Naf Naf за ціною 3150,00 грн.

Так, видаткова накладна від 26.07.2024 №Л-00000327 містила всі відомості про господарську операцію: назву документа – видаткова накладна, дату складання– 26.07.2024, назву підприємства, від імені якого складено документ - ФОП ОСОБА_1 , зміст та обсяг господарської операції – реалізацію шпалер, одиницю виміру господарської операції - ціною 15200 Євро, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції – підпис постачальника ФОП ОСОБА_1 та отримувача ОСОБА_2 . В ній містяться відомості про вартість ТМЦ 15200 Євро та проведення оплати 100% 26.07.2024.

Видаткова накладна від 26.07.2024 №Л-00000327 є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону №996-ХIV та Положення №88.

Так, позивач зазначає, що розрахункова операція 26.07.2024 не відбувалась, оскільки перевіркою не встановлено такого факту. Так, факт проведення розрахункової операції встановлено із скарги покупця ОСОБА_2 та видаткової накладної. Разом із тим, Позивачка визнає порушення приписів Закону №265/95-ВР в частині реалізації пледа NAF за ціною 3150,00 гривень, без проведення через РРО та видачі розрахункового документа та зазначає, що така реалізація проведена під впливом психологічного чинника (тривалий час цей товар не реалізовувався, а покупці відразу виклали готівку і заявили що перераховувати на IBAN рахунок довго. Так, вперше проведено розрахункову операцію без проведення через РРО та видачі розрахункового документу 26.07.2024 при реалізації шпалер, вдруге 12.11.2025 при реалізації пледу.

Податковий орган вказує, що станом на дату винесення ППР (17.12.2025) дія пільгових ставок (25% та 50%) завершилась 31.07.2025, а тому штрафні санкції нараховано правомірно у розмірі 100% за перший епізод та 150% за повторне порушення згідно зі ст. 17 Закону №265/95-ВР в редакції Закону №4143-ІХ.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Львівській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що матеріали справи не містять докази того, що позивач не забезпечує покупцям можлиість здійснення безготівкових розрахунків з продані товари (надані послуги), зокрема шляхом перерахування коштів на його поточний IBAN рахунок. Видаткова накладна, ні твердження фізичної особи ОСОБА_2 не є належними і допустимими доказами розрахунку готівкою з придбані шпалери в розумінні вимог визначених Постановою №148 та Законом №265/95-ВР. Станом на день виникнення спірних правовідносин (24.07.2025), так і на день прийняття спірного ППР (19.11.2025) залишається незмінною п.15 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону №265/95-ВР, відповідно до якого штрафи у розмірах: 25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення, діють не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України. Крім того, на дію п.15 розділу II “Прикінцеві положення” Закону №265/95-ВР, не діють зміни до статті 17 цього Закону, в т.ч. введені Законом України від 17.12.2024 №4143-IX. Таким чином, аргументи відповідача з покликанням на докази у вигляді Видаткової накладної та скарги ОСОБА_2 не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх належності, достовірності та достатності та не спростовують доводів позовної заяви позивача у цій справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на адресу Головного управління ДПС у Львівській області надійшла скарга споживача ОСОБА_2 від 22.10.2025 (вх.№Д/492 від 28.10.2025), у якій було вказано про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 валютного законодавства, а саме розрахунок за придбані шпалери відбувався в іноземній валюті. Одночасно просила перевірити повноту та своєчасність відображення отриманої виручки у складі доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також дотримання інших вимог законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи. Про результати розгляду скарги проінформувати у строки визначені законодавством.

З метою належного контролю за дотриманням платником податків податкового та іншого законодавства, з огляду на скаргу ОСОБА_2 , доповідною запискою управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області від 06.11.2025 №191/13-01-07-09-11 ініційовано призначення перевірки здійснення ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та іншого законодавства та інших нормативно-правових актів.

07.11.2025 заступником начальника ГУ ДПС у Львівській області було прийнято наказ №6236-ПП “Про проведення фактичної перевірки”, яким керуючись ст.20, та пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, введення касових операцій , наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.

Також відповідачем було складено направлення на перевірку від 07.11.2025 №11845, №11846.

На виконання наказу від 07.11.2025 №6236-ПП, посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку за адресою ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Перевірку розпочато 12.11.2025 о 13:30 год. та проведено у присутності ФОП ОСОБА_1 , яку під особистий підпис ознайомлено з направленнями на перевірку від 07.11.2025 №11845, №11846 та вручено копію наказу від 07.11.2025 №6236-ПП, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

В ході проведення перевірки, 12.11.2025 посадовими особами відповідача було складено письмовий запит перевіряючих про надання платником податків документів, в якій запропоновано надати до перевірки наступні документи за перевіряємий період 01.01.2024 по 17.11.2025: реєстраційні посвідчення на зареєстровані РРО/ПРРО; довідки про опломбування РРО; книги обліку розрахункових операцій, створені у паперовій формі фіскальні звітні чеки РРО; контрольні стрічки: документи (акти, довідки, тощо) щодо збоїв в роботі РРО/ПРРО; документи, що підтверджують право користування господарською одиницею; касові книги (первинні касові документи), квитанції здачі готівки в банк; накази та розрахунки про встановлення лімітів залишку готівки в касі; внутрішній документ про порядок оприбуткування готівки в касі відокремлених підрозділів; договір з банком/анкета заявка на еквайрингове підключення; банківські виписки та платіжні доручення; виписки (деталізація транзакцій) по платіжному терміналу; накази на прийняття на роботу працівників; ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (у разі реалізації); інші ліцензії (у разі здійснення відповідної діяльності); документи щодо обліку та походження товарних запасів (накладні, ТТН, акти прийому-передачі, форми обліку, тощо); результати проведеної останньої інвентаризації.

Наведений запит був вручений позивачу 12.11.2025 під підпис, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області складено акт фактичної перевірки від 19.11.2025 №52498/130-05/07-09/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), у висновках якого відповідач зазначив про встановлені під час перевірки порушення:

-п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями;

- п.38 ч. 28 Закону України від 30.06.2021 №1591-ІХ “Про платіжні системи”.

Позивачем до ГУ ДПС у Львівській області було подано заперечення від 02.12.2025 на акт перевірки від 19.11.2025 №52498/130-05/07-09/3027118969.

Листом від 11.12.2025 №49359/6/13-01-07-09 “Про надання відповіді на заперечення” повідомило позивача, що заперечення ФОП ОСОБА_1 від 02.12.2025 не спростовують факт порушення, вказаного в акті фактичної перевірки від 19.11.2025 №52498/130-05/07-09/ НОМЕР_1 , відповідно висновки даного акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення: №58580/13-01-07-09 від 17.12.2025 про застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 683906,60 грн за порушення порядку проведення розрахунків: не проведення розрахункових операцій на суму покупок через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій (програмний реєстратор розрахункових операцій) та не видача відповідного розрахункового документа, а саме: 26.07.2024-679181,60 грн та 12.11.2025-3150,00 грн.

Позивач, вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України 20.1.10. контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно вимог абзацу 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Аналіз вищезазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що обов`язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України є отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що 07.11.2025 заступником начальника ГУ ДПС у Львівській області було прийнято наказ №6236-ПП “Про проведення фактичної перевірки”, яким керуючись ст.20, та пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, введення касових операцій , наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, вказав, що за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 28.05.2024 по справі №280/1431/23.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2024 по справі №160/2202/24 вказував на те, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

За таких обставин, суд вважає, що наказ про призначення фактичної перевірки в цій частині прийнятий відповідачем правомірно та у спосіб передбачений чинним законодавством, скарга покупця про можливі порушення є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, сформованою Верховним Судом в постанові від 27.03.2025 у справі №560/15692/23.

Отже, судом встановлено, що контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, введення касових операцій , наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, а також на підставі наявної податкової інформації, що в цілому відповідає підставам, визначених у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону №265/95-ВР:

розрахункова операція-приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ-документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

За змістом статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).

Абзацом 9 статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закон №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів

У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту:

проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання,

застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР установлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Так під час проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУДПС у Львівській області встановлено, що згідно видаткової накладної від 26.07.2024 №Л-00000327 постачальником ФОП ОСОБА_1 реалізовано отримувачу ОСОБА_2 шпалери (VS 3081 (вітальня ), НОМЕР_2 (коричнева спальня). SF 1019 (біла спальня). Tokuno TKN 003 (коридор) за ціною 15200 Євро.

У видатковій накладній міститься відмітка про сплату 100% 26.07.2024.

Так, видаткова накладна від 26.07.2024 №Л-00000327 містила всі відомості про господарську операцію: назву документа – видаткова накладна, дату складання– 26.07.2024, назву підприємства, від імені якого складено документ - ФОП ОСОБА_1 , зміст та обсяг господарської операції – реалізацію шпалер, одиницю виміру господарської операції - ціною 15200 Євро, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції – підпис постачальника ФОП ОСОБА_1 та отримувача ОСОБА_2 . В ній містяться відомості про вартість ТМЦ 15200 Євро та проведення оплати 100% 26.07.2024.

Також, під час проведення перевірки встановлено, що 12.11.2025 згідно замовлення № Л-00000768 постачальником ФОП ОСОБА_1 реалізовано ОСОБА_3 плед Naf Naf за ціною 3150,00 грн.

Разом із тим, Позивачка визнає порушення приписів Закону №265/95-ВР в частині реалізації пледа NAF за ціною 3150,00 гривень, без проведення через РРО та видачі розрахункового документа та зазначає, що така реалізація проведена під впливом психологічного чинника (тривалий час цей товар не реалізовувався, а покупці відразу виклали готівку і заявили що перераховувати на IBAN рахунок довго.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлено не проведення розрахункових операцій на суму покупок через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій (програмний реєстратор розрахункових операцій) та не видачу відповідного розрахункового документа, а саме: 26.07.2024 на суму 679181,60 грн та 12.11.2025 на суму 3150,00 грн

Суд відхиляє аргументи Позивача про те, що видаткова накладна №Л-00000327 від 26.07.2024 не підтверджує факт розрахунку. За змістом ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, видаткова накладна є первинним документом, що фіксує факт господарської операції. Наявність у первинному документі особистих підписів сторін та прямого напису “сплачено 100% 26.07.2024” свідчить про повне виконання зобов`язання покупцем шляхом передачі готівкових коштів безпосередньо в момент отримання товару за місцем реалізації. Твердження про те, що це була лише “умова розрахунку”, спростовується матеріалами справи та скаргою покупця ОСОБА_2 .. Відтак, факт здійснення розрахункової операції без застосування РРО 26.07.2024 на суму 679 181,60 грн є доведеним.

Щодо обчислення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX Розділ ІІ “Прикінцеві положення” Закону №265/95-ВР було доповнено пунктом 15, який дійсно передбачав застосування понижених штрафів (25% та 50%) у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року.

Проте, Законом України від 17.12.2024 № 4143-IX внесено зміни до Закону № 265/95-ВР, якими відновлено дію повнорозмірних фінансових санкцій. Перехідний (пільговий) період, визначений п.15 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР, нормативно обмежений датою 31 липня 2025 року і на момент проведення перевірки (листопад 2025 року) та винесення ППР (грудень 2025 року) завершився.

Таким чином, станом на дату винесення оскаржуваного рішення податковий орган керувався чинними нормами п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, які передбачають стягнення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів за порушення, вчинене вперше, та 150 відсотків -за кожне наступне вчинене порушення.

Враховуючи, що розрахункова операція від 26.07.2024 була першим виявленим порушенням, Відповідач обґрунтовано застосував 100% штрафу (679 181,60 грн). Операція від 12.11.2025, факт якої визнається Позивачем, є наступним (другим) порушенням, що тягне за собою відповідальність у розмірі 150% від суми покупки (4 725,00 грн). Загальна сума штрафу становить 683 906,60 грн, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії”, заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову повністю підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua